Постанова № 8992876, 11.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9282/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Логойди Т. В.

при секретарі                                                  Кузнецова К.В.,

з участю представника позивача Бобровського П.К., представника відповідача Корби Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Інгаз» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, третя особа Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У червні 2009 року державне підприємство «Інгаз» звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією міста Маріуполя Донецької області складено акту перевірки від 11 вересня 2008 року № 2481/23-4/14361569, на підставі якого Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області прийнято повідомлення-рішення від 13 травня 2009 року № 0000162344/4.

Вказане повідомлення-рішення вважав протиправним, оскільки пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлено будь-яких обмежень в частині формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні імпортних операцій.

Просив визнати недійсним та скасувати вказане повідомлення-рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 по справі року відкрито провадження.

Розпорядженням голови Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року справу передано на розгляд судді Логойди Т.В., яка прийняла справу до провадження ухвалою в той же день.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року за клопотанням представника позивача по справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено до одержання висновку експертизи.

Ухвалою того ж суду від 10 грудня 2009 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в останнє судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Судом встановлено, що державне підприємство «Інгаз» є юридичною особою та як платник податків перебуває на обліку в Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією міста Маріуполя Донецької області проведено виїзну позапланову документальну перевірку державного підприємства «Інгаз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника за період з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої 11 вересня 2008 року складено акт № 2481/23-4/14361569, в якому вказувалося на порушення підприємством пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2008 року в розмірі 123403 грн.

В акті перевірки зазначено, що вказане порушення допущене внаслідок того, що сума узгоджена по рядку 23.5 «Зменшено/збільшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року, з урахуванням якої сформувалась сума бюджетного відшкодування по рядку 25.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року включає вартість податкового кредиту з ПДВ, який виник при здійсненні імпортних операцій в результаті сплати ПДВ на митниці шляхом виписки простих векселів. Тобто, порушення полягає в тому, що до суми бюджетного відшкодування від’ємного значення податкового зобов’язання в розмірі 123 403 грн., яка обмежується сумою податку, сплаченого в попередніх періодах, враховані суми розрахунків векселями при здійсненні імпортних операцій.

Також зазначено, що підтверджена частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у безготівковій формі через розрахунковий рахунок підприємства у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), яка включена в розрахунок бюджетного відшкодування за червень 2008 року та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів дорівнює 45797 грн. (169 200 грн. мінус 123 403 грн.). Вказана сума може бути відшкодована підприємству з Державного бюджету шляхом зарахування на розрахунковий рахунок платника.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2009 року № 0000162344/4, яким за червень 2008 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації на суму 123 403 грн.

Судом також встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року підприємство визначило суму податкових зобов’язань за вказаний податковий період – 44047 грн., значення податкового кредиту – 520 365 грн. У рядку 23.5 «Зменшено/збільшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу» відображена сума 123 403 грн. У рядку 25.1 зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 169 200 грн.

Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2008 року позивач до податкового органу подав додатки, зокрема:

- додаток №2 - довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового, від 18 липня 2008 року, в якій зазначено суму залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість звітного податкового періоду) у розмірі 169 200 грн. Також зазначена частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх узгоджених податкових періодах та не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до р. 2 розрахунку бюджетного відшкодування), яка дорівнює 169 200 грн.;

- додаток №3 – розрахунок суми бюджетного відшкодування від 18 липня 2008 року, в якому у рядку 3 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» зазначено суму ПДВ у розмірі 169 200 грн.

- додаток №4 – заява про повернення сум бюджетного відшкодування» від 18 липня 2008 року, в якій підприємство просить суму ПДВ у розмірі 169 200 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету та визначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року, перерахувати на розрахунковий рахунок у банку.

Судом також встановлено, що державне підприємство «Інгаз» випустило податкових векселів у серпні 2005 року на загальну суму 106 777 грн., у жовтні 2005 року – 54922,33грн., у грудні 2005 року – 19223,75 грн.

Вказані векселі погашалися шляхом включення у податкові зобов’язання по рядку 6 «Імпорт товарів протягом звітного періоду, сплату ПДВ за які було відстрочено шляхом оформлення податкового векселя (п. 11.5 ст. 11 Закону) податкової декларації з податку на додану вартість у серпні 2005 року, жовтні 2005 року та, відповідно, грудні 2005 року.

За результатами судово-економічної експертизи по вказаній адміністративній справі 01 грудня 2009 року прийнято висновок, яким за результатами дослідження первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку позивача та відповідача документальна обґрунтованість висновків акту перевірки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області від 11 вересня 2008 року №2481/23-4/14361569, на підставі якого Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області прийнято повідомлення-рішення від 13 травня 2009 року №0000162344/4 не підтвердилося.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог пп. 7.7.1 - 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Додатку з до наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» є два основні критерії, яким повинні відповідати суми ПДВ, які підприємство використовує при розрахунку сум бюджетного відшкодування: бути включені до складу податкового кредиту попереднього податкового періоду; бути сплачені постачальникам товарів (робот, послуг) у попередніх податкових періодах.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації, окрім передбачених п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» документів, додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з пп. 5.12 п.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації і Порядку її заповнення і вистави» від 30 травня 1997 року № 166 якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від’ємного значення минулого звітного (податкового; періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від’ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток З до податкової декларації з податку на додану вартість.

Податкова декларація та додані до неї додатки відповідали вимогам законодавства.

Згідно з п.1.2 ст. 1 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16 грудня 2002 року № 508, вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до п. 1.16 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» від 01 жовтня 1997 року №1104 встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов’язання.

Згідно з п.4 ст.1 вказаної Постанови податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам:

- є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону;

- зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість;

- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість.

Особи, які не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту. Сплачують податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.

Згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної. Періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обов’язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов’язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість у відповідності до п. 6 ст. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» від 01 жовтня1997 року №1104.

Згідно з п. 7 ст.2 вищезазначеної Постанови податковий вексель складається на суму податкового зобов’язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при імпорті товарів на митну територію України. Вартість товарів для цілей визначення суми податку, належної до сплати, визначається відповідно до пункту 4.3 Закону.

При митному оформленні імпортованого на митну територію України товару сума податкового зобов’язання за однією вантажною митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов’язання, нарахованого за вантажною митною декларацією (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), і окремо для кожної вантажної митної декларації.

Згідно з п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» дія цього пункту не поширюється на операції з імпортування на митну територію України підакцизних товарів та товарів. Що відносяться до товарних груп 1 – 24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також на операції з імпортування на митну територію України будь-яких товарів, що здійснюються особами, що були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за дванадцять календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке імпортування, чи тими, які є суб’єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, які передбачають сплату цього податку за ставками іншими, ніж встановлені пунктами 6.1 статті 6 та 81.2 статті 81.

Строк, на який видається податковий вексель, передбачений п.8 ст.2 Постанови не може перевищувати 30 днів, включаючи дату його видачі.

Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, встановлені для первинних бухгалтерських документів у відповідності до п. 11 ст. 2 зазначеної Постанови.

Згідно з п. 19 ст. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» від 01 жовтня1997 року №1104, сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках 1 податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, векселів, суми яких включено до податкових зобов’язань цього звітного періоду.

Згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Згідно з п. 20 ст. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року №1104 сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, у визначених Законом випадках включається до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, у звітному (податковому) періоді, що настає за тим звітним (податковим) періодом, в якому вексель було погашено, і відображається в декларації окремим рядком.

Дозволяється включення суми податку на додану вартість, зазначеної у векселі, до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, у звітному (податковому) періоді, в якому відбулося погашення векселя, за умови оплати векселя раніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу.

Державним підприємством «Інгаз» при випуску податкових векселів та їх погашенні дотримані вимоги законодавства, що податковою інспекцією не оскаржується.

Згідно з пп. 5.4. п. 5 Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166: рядок 5. вказується обсяг імпорту товарів протягом звітного (податкового) періоду, при імпорті яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону, та вказується термін погашення векселя. Якщо платником у звітному періоді видано більше одного такого векселя, то до декларації цим платником додається довідка (перелік) довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник – фізична особа), у якій зазначаються суми податку та терміни погашення кожного векселя.

Підприємство разом з податковими деклараціями з податку на додану вартість подавало відповідні додатки, в яких було зазначено кількість виписаних векселів, дата виписки векселів, дата погашення векселів, суми погашеного ПДВ, що відповідало вимогам законодавства.

У наступних податкових (звітних) періодах, після погашення податкового векселя, суми сплаченого ПДВ у відповідності до вимог Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 включалися до складу податкового кредиту по рядку 12.2 «Погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року, листопад 2005 року, за січень 2006 року, відповідно.

Податковим органом не виявлені порушення у частині оформлення бухгалтерських документів, що відображають процес формування суми ПДВ у розмірі 123403 грн., що включена підприємством до граничної суми бюджетного відшкодування у червні 2008 року, та не оскаржувалася сплата імпортного ПДВ у попередніх податкових періодах (у серпні 2005 року, жовтні 2005 року, грудні 2005 року) та зарахування цих сум до податкового кредиту наступних податкових періодів (за вересень 2005 року, листопад 2005 року, за січень 2006 року).

Згідно з пп. 1.13 глави 1 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року №22 під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися розрахункові документи на паперових носіях та у електронному вигляді.

Векселі відносяться до розрахункових документів.

Таким чином вексельні взаєморозрахунки відносяться до безготівкових розрахунків та підтверджують сплату зобов’язань покупця.

Підприємством фактично сплачено суми ПДВ до бюджету, внаслідок чого воно мало право врахувати суму сплаченого ПДВ по вексельним розрахункам при розрахунку сум граничного бюджетного відшкодування, на яку підприємство має право у наступних податкових періодах.

Підприємством суми ПДВ у вартості придбаних товарів (робіт, послуг) були фактично сплачені шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників у жовтні 2005 року, грудні 2005 року, лютому – квітні 2006 року, червні та липні 2006 року, що дає право підприємству у відповідних наступних податкових періодах на відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ з державного бюджету у відповідності до абз.«а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, підприємством дотримано вимоги законодавства, у зв’язку з чим висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи наведене та дані встановлені на підставі, зокрема, висновку судової експертизи по справі, прийняте податковим органом на підставі такого акту перевірки повідомлення-рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов державного підприємства «Інгаз» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, третя особа Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області від 13 травня 2009 року №0000162344/4.

Присудити державному підприємству «Інгаз» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Логойда Т. В.