Ухвала суду № 89926011, 19.06.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/974/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020року суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., розглянувши заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернулася до суду з позовом в інтересах держави, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22.02.2019 №1212/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5 га (кадастровий номер 4824286000:02:000:0241) для ведення особистого селянського господарства в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.Витребувати у ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 )у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку загальною площею 1,5га (кадастровий номер 4824286000:02:000:0241),вартістю 40 557 грн., для ведення особистого селянського господарства в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ; стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

Свої вимоги обґрунтував тим,що наказом начальника ГУ ДГК в області від 30.10.2018 №7507/0/14-18-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. У подальшому, наказом начальника ГУ ДГК в області від 22.02.2019 № 1212/0/14-19-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5 га (кадастровий номер 4824286000:02:000:0241) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. На підставі вказаного рішення державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Мостецьким Д.О. 02.04.2019 за №31012848 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.12.2018 №10-11424/15-18-СГ вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3211200000:02:011:0065 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території м.Фастів Київської області. Право власності зареєстровано 22.12.2018 за №29659370. Таким чином, ОСОБА_1 на час прийняття спірного наказу ГУ ДГК в Миколаївській області вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У свою чергу, розглядаючи заяву про затвердження проекту із землеустрою по суті, ГУ ДГК в Миколаївській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірено, зокрема, факт використання ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 1,5 га (кадастровий номер 4824286000:02:000:0241) незаконно вибула із земель державної власності. Крім цього установлено, що у подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3500 від 16.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Боненко Т.Л., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №32518100. На підставі незаконного наказу №1212/0/14-19-сг від 22.02.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку за №31012848, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу №3500 від 16.07.2019 ОСОБА_2

18.06.2020року разом з позовом заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1,5 га (кадастровий номер 4824286000:02:000:0241) для ведення особистого селянського господарства в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками);заборонити ОСОБА_2 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4824286000:02:000:0241 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ст.151 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності»,«справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» .

З огляду на надані заявником докази , суд приходить до висновку, що задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в повній мірі відповідатиме принципу "пропорційності" та "справедливої рівноваги".

Оглянувши матеріали додані до позовної заяви, вивчивши обґрунтування заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або утруднити ефективний захист та поновлення порушених або оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

В заяві про забезпечення позову прокурор просить суд стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області витрати, пов`язані зі сплатою судового збору при зверненні з такою заявою до суду.

З аналізуст. 141 ЦПК України, яка визначає розподіл судових витрат між сторонами, витрати, що понесені стороною при вирішенні питання про забезпечення позову, підлягають відшкодуванню лише при вирішенні спору по суті. Окремий розгляд цього питання при розгляді заяви про забезпечення позову главою 10 ЦПК та Законом «Про судовий збір» не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заяву прокурора про забезпечення позову слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 150 - 153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт наземельну ділянку площею 1,5 га (кадастровий

номер 4824286000:02:000:0241) для ведення особистого селянського господарства в межах території Яснополянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Заборонити ОСОБА_2 (код РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4824286000:02:000:0241 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Копію ухвали до негайного виконання направити до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради; Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та сторонам справи.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, її оскарження не зупиняє її виконання.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М. М. Войнарівський

19.06.2020