Постанова № 8992383, 30.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-211/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача Ковальчук Д.М.

представника відповідача Лонської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської девізії, 17, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006», Приватного підприємства «Касімус-2000» про визнання господарського зобов’язання недійсним та стягнення на користь держави коштів, отриманих за угодою,

В С Т А Н О В И В

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до суду в з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006», Приватного підприємства «Касімус-2000» про визнання господарського зобов’язання недійсним та стягнення на користь держави коштів, отриманих за угодою, свої вимоги мотивує тим, що на податковому обліку Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет-2006». 01.07.2006 року між відповідачами був укладений право чин-договір купівлі-продажу № 1. на виконання умов договору Приватне підприємство «Касімус-2000» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» продукцію на загальну суму 6074244,09 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» сплатило за отриманий товар суму у розмірі 5523870,80 грн. Факт укладення договору та виконання підтверджується податковими накладними, витратними накладеними, виданими Приватним підприємством «Касімус-2000», а також витягом із руху грошових коштів по розрахункам Приватного підприємства «Касімус-2000». Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька вважає, що вказаний договір суперечить законам України, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2006 року, що набрало законної сили. Так, рішенням встановлено, що засновником підприємства був Шевченко Д.І., який за винагороду підписав документи про реєстрацію підприємства, печатку підприємства не отримував, договори не укладав, не мав на меті займатись підприємницькою діяльністю. Установчі документи Приватного підприємства «Касімус-2000» є такими, що суперечать законодавству України, оскільки фактично підприємницька діяльність проводилась невідомими особами, статут містить недостовірні дані щодо засновників та місцезнаходження підприємства. Зазначеним рішенням усі фінансово-господарські документи, видані від Приватного підприємства «Касімус-2000» визнані недійсними.

На думку позивача, встановлені судом факти свідчать про наявність умислу на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства. Умисел на вчинення зобов’язань з спірних угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства був заздалегідь обміркованим в процесі придбання у Приватного підприємства «Касімус-2000» для здійснення протиправної діяльності, умисного заниження об’єктів оподаткування та ухилення від сплати податків.

          Позивач вважає, що названі угоди підлягають визнанню недійсним як такі, що суперечать Конституції України, моральним засадам суспільства, оскільки ці право чини вчинені з метою ухилення від оподаткування, що в свою чергу суперечить інтересам держави та суспільства.

          Враховуючи, що умисел на укладення угод з метою за відомо суперечною інтересам держави та суспільства мав місце лише з боку Приватного підприємства «Касімус-2000», позивач вважає, що згідно з вимогами ст. ст. 207, 208 ГК України підлягає стягненню з Приватного підприємства «Касімус-2000» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» отримані за угодами кошти, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» підлягає стягненню на користь держави грошова сума вартості товару згідно договору купівлі-продажу.

Просить визнати господарське зобов’язання, яке виникло та виконане на підставі правочину - договору купівлі-продажу від 01.07.2006 року № 1 між Товариством «Сигма-Маркет 2006» та Приватним підприємством «Касімус-2000», стягнути з Приватного підприємства «Касімус-2000 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет-2000» все отримане по договору купівлі-продажу від 01.07.2006 року № 1, згідно реєстру податкових накладних, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» на користь державного бюджету все отримане по договору купівлі-продажу № 1, згідно реєстру податкових накладених.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні позову.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Марект 2006» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачем не було надано достатніх доказів по справі, які б свідчили про намір відповідачів ухилитись від сплати податків та здійснення протиправної діяльності. Крім того, посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Марект 2006» не було і не могло бути відомим факт визнання установчих документів Приватного підприємства «Касімус-2006» недійсними, а після дізнання цього факту підприємством було оскаржено вказане рішення та ухвалою Апеляційного суду Донецької області рішення Ленінського районного суду м. Донецька скасовано, справу було направлено на новий розгляд. Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2008 року позовну заяву Шевченка Дениса Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сигма Марект 2006» про визнання недійсним статуту, установчого договору та усіх фінансово-господарських документів залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача до судового засідання. Також, позивачем не доведено факт наявності умислу відповідачів на складання угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Приватного підприємства «Касімус-2000» до судового засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення судового засідання не надходило. Крім того, виклик відповідача було здійснено відповідно до вимог ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України через засіб масової інформації. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача Приватного підприємства «Касімус 2000» на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006», дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громади про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

          Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Судом встановлено, що 1 липня 2006 року між Приватним підприємством «Касімус-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» було укладено договір, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» отримало від Приватного підприємства «Касімус-2000» товарно-матеріальні цінності за розрахунками фактурами.

Умови договору сторонами виконані, що підтверджується податковими накладними, виписками банківської установи (а.с. 125-130 т. 1) та податковою декларацією з податку на додану вартість Приватного підприємства «Касімус-2000» (а.с. 131-132 т. 1).

Заявляючи вимоги про визнання недійсним вказаного правочину, позивач посилається на те, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2006 року, яке набрало законної сили 9 листопада 2006 року, визнано недійсним статут і установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000», код ЄДРПОУ 34456603 з моменту реєстрації підприємства на ім’я Шевченка Дениса Ігоровича, визнано недійсними з моменту реєстрації підприємства на ім’я Шевченка Дениса Ігоровича свідоцтво платника податку на додану вартість № 08175217 від 26.06.2006 року, фінансово-господарські документи, видані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000» з 20.06.2006 року по 25.10.2006 року, а саме податкові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні, доручення, угоди, векселі, рахунки. Припинено діяльністю юридичної особи та визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000». Зазначеним рішенням встановлено, що засновником зазначеного підприємства є Шевченко Денис Ігорович, який ніколи не займався і не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, він не мав наміру на створення зазначеної юридичної особи, ніякого відношення до Приватного підприємства «Касімус-2000» не має, зі змістом установчих документів не знайомий (а.с. 120 т. 1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2007 року виправлено помилку в заочному рішенні від 30 жовтня 2006 року в частині зазначення організаційно-правової форми підприємства, тобто замість «Приватного підприємства «Касімус-2000» у рішенні було вказано «Товариство з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000». Ухвалою визнано недійсним статут і установчий договір Приватного підприємства «Касімус-2000», код ЄДРПОУ 34456603 з моменту реєстрації підприємства на ім’я Шевченка Дениса Ігоровича, визнано недійсними з моменту реєстрації підприємства на ім’я Шевченка Дениса Ігоровича свідоцтво платника податку на додану вартість № 08175217 від 26.06.2006 року, фінансово-господарські документи, видані від Приватного підприємства «Касімус-2000» з 20.06.2006 року по 25.10.2006 року, а саме податкові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні, доручення, угоди, векселі, рахунки. Припинено діяльністю юридичної особи та визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Приватного підприємства «Касімус-2000» (а.с. 121 т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2006 року та ухвалу від 18 червня 2007 року скасовані, справу направлено до того ж суду на новий судовий розгляд (а.с. 142 т. 2).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2008 року цивільну справу за позовом Шевченка Дениса Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Касімус-2000», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» про визнання недійсним статуту, установчого договору та усіх фінансово-господарських документів залишена без розгляду.

На думку позивача, встановлені судом факти свідчать про наявність умислу на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства. Умисел на вчинення зобов’язань з спірних угод з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, був заздалегідь обміркованим в процесі придбання у Приватного підприємства «Касімус-2000» для здійснення протиправної діяльності, умисного заниження об’єктів оподаткування та ухилення від сплати податків.

Суд не погоджується з мотивами позивача з наступних підстав.

Суд вважає, що само по собі визнання у судовому порядку недійсними свідоцтва про державну реєстрацію Приватного підприємства «Касімус-2000», його свідоцтва платника податку на додану вартість, фінансово-господарські документи видані з 20.06.2006 року по 25.10.2006 року, не є підставою для визнання спірних угод такими, що укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Суд вважає, що наявність умислу на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства, не може бути підтверджена лише рішенням місцевого суду про визнання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність державної реєстрації підприємця вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Судження, висновки суду, викладені у рішенні Ленінського районного суду м. Донецька, яким були визнані недійсними свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства «Касімус-2000» та свідоцтво платника податку на додану вартість, а також такою, що суперечить закону, вся підприємницька діяльність підприємства, починаючи з моменту реєстрації, не є обов’язковими в даному випадку при вирішенні спору про визнання угод недійсними. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт скасування свідоцтва про державну реєстрації підприємства, свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що на момент укладення спірної угоди (1 липня 2006 року) Приватне підприємство «Касімус-2000» перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

До того ж, як вказувалось раніше, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 серпня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2006 року та ухвалу від 18 червня 2007 року скасовані, справу направлено до того ж суду на новий судовий розгляд, а ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2008 року цивільну справу залишена без розгляду, тобто реєстрація юридичної особи Приватного підприємства «Касімус-2000» є на цей час дійсною.

Частинами 1 та 2 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 203 Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Цивільний кодекс України не встановлює санкцій за порушення правочину, такі санкції встановлені Господарським Кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 208 Господарського Кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

В даному випадку позивачем не доведений умисел ані Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006», ані Приватного підприємства «Касімус-2000» на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, навпаки, сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006» та Приватним підприємством «Касімус-2000» умови договору здійснені.

Оскільки санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Кодексу, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

У відповідності до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи зазначені вимоги, на час розгляду справи сплинув передбачений ст. 250 ГК України строк для застосування адміністративно-господарської санкції.

З урахуванням викладених обставин суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

          В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма-Маркет 2006», Приватного підприємства «Касімус-2000» про визнання господарського зобов’язання недійсним та стягнення на користь держави коштів, отриманих за угодою відмовити.

          Повний текст постанови виготовлений 5 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.