Ухвала суду № 89922611, 18.06.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1644/16-к

УХВАЛА

18 червня 2020 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Керекези Я.І.,

з участю прокурора Ратушної О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Павлюка В.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судових засідань Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання затвердження угоди про примирення у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 353 КК України, –

встановив:

В провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 353 КК України.

В судовому засіданні 18 червня 2020 року захисник обвинуваченого адвокат Павлюк В.В. подав суду угоду про примирення обвинуваченого із потерпілим ОСОБА_3 , просив її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що майно, яким він заволодів, потерпілому повернуто.

Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив факт повернення йому мобільного телефону, чохла та захисної плівки.

Прокурор Ратушна О.Г. заперечує проти затвердження угоди в зв`язку із нерозумінням потерпілим всіх її умов, зокрема щодо узгодженої міри покарання.

Ознайомившись зі змістом поданої угоди про примирення, заслухавши обвинуваченого, його захисника та потерпілого щодо можливості затвердження угоди, роз`яснивши обвинуваченому та потерпілому положення ст. ст. 394, 424, 471, 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди, з`ясувавши добровільність укладення угод, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Потерпілий ОСОБА_3 , відповідаючи на питання суду, зазначив, що вони узгодили в угоді міру покарання у виді одного року чи то обмеження, чи то позбавлення волі. На додаткові запитання суду вказав, що це все ж таки покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Разом з тим, з тексту угоди вбачається, що сторони узгодили міру покарання у виді 1 року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України на строк 1 рік та покладання на засудженого певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Тобто потерпілим озвучено в судовому засіданні узгоджене покарання, яке є більш суворішим, ніж те, яке міститься в тексті угоди.

За таких обставин суд вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що підписання угоди не було в повній мірі добровільним зі сторони потерпілого та є порушенням його прав та інтересів.

При цьому суд не може взяти до уваги позицію захисника обвинуваченого адвоката Павлюка В.В. з приводу того, що потерпілий в силу відсутності юридичної освіти може не зовсім розуміти можливі міри покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 474 КПК України, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з`ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.

З норм ст.ст. 473, 394, 424 КПК України вбачається, що, саме призначення покарання менш суворішого, ніж узгоджене в угоді, є підставою для апеляційного та касаційного оскарження зі сторони потерпілого.

Тому суд вважає, що розуміння потерпілим узгодженої міри покарання та поінформованість його про всі можливі міри покарання за кримінальне правопорушення, де він є потерпілим, перед підписанням угоди є обов`язковим та є гарантією забезпечення його прав та інтересів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в затвердженні поданої угоди про примирення слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 474 КПК України, суд, -

ухвалив:

В затверджені угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 від 18 червня 2020 року - відмовити.

Ухвала не підлягає окремому оскарженню.

Суддя Я. І. Керекеза