Рішення № 8992132, 12.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                 Справа № 8/84.

За позовом Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 1», м. Лисичанськ Луганської області,

до Акціонерного банку «Український комунальний банк», м. Луганськ, -

про стягнення 37189 грн. 98 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Васильєва В.М. –представник, - довіреність №4 від 06.01.10 року;

від відповідача –Родіонова О.І. –начальник управління юридичного супроводження, - довіреність №700 від 07.12.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 30766,80 грн., яка утворилися внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №737, укладеного між сторонами 10.06.05 року, а також судових витрат.

До початку судового засідання представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав (відзив на позов за вих. №б/н та без дати, - подано до суду 12.04.10 року), посилаючись на те, що орендну плату у період з 01.01.09 року по 01.01.10 року відповідач сплачував згідно умовам договору оренди №737, укладеного між сторонами 10.06.05 року; додаткова угода до нього між сторонами за цим спором укладена лише 27.01.10 року, після чого відповідач став сплачувати орендну плату згідно умовам останньої.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          10.06.05 року між Фондом комунального майна Лисичанської міської ради Луганської області (орендодавець) та Акціонерним банком «Укркомунбанк»в особі Сєвєродонецької філії (орендар) укладено договір №737 оренди нежитлового вбудованого приміщення літ. «АІН,а,1,,»загальною площею 272 кв.м, яке перебуває на балансі Лисичанського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1», розташоване на 1-му поверсі 4-поверхового житлового будинку за адресою: місто Лисичанськ, вул. Красногвардійська, 63 Луганської області (п.1.1 договору), ринковою вартістю 112490,00 грн.; інвентаризаційна оцінка нерухомого майна - 56763,00 грн. (п.1.2).

          Орендна плата складає 985,23 грн. (без ПДВ) на місяць (п.3.1), яка повинна бути сплачена орендарем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється плата (п.3.2).

          Розмір орендної плати щомісячно корегується орендодавцем на індекс інфляції, визначений Мінстатом України. Корегування здійснюється Фондом комунального майна на дату закінчення дії договору, але не рідше одного разу на рік. На суму корегування виписується рахунок (п.3.3).

          Розмір орендної плати може бути переглянуто у наступних випадках: при зміні методики її розрахунку й орендних ставок; за вимогою однієї із сторін; при зміні діючого законодавства (п.3.4).          

          Орендар зобов’язаний вчасно і у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату на його розрахунковий рахунок (п.4.3).          

          Термін дії договору –з 10.06.05 року по 10.06.10 року (п.9.1).

          Умови цього договору зберігають свою силу протягом усього терміну дії договору (п.9.2).

          Зміна або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни і доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору і внесених змін не допускається (п.9.3).

          Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області 10.06.05 року, за реєстром №2023 (а.с.10-12).

          Предмет оренди орендар отримав, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.14).

          27.10.05 року сторони за договором уклали додаткову угоду до нього, згідно якій, у зв’язку з передачею повноважень орендодавця щодо предмету оренди балансоутримувачу в особі Лисичанського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1»(рішення 13 сесії Лисичанської міської ради 5-го скликання від 21.02.07 року №226), - до п. 3.2 основного договору внесено зміни, які полягають у тому, що орендна плата орендарем повинна вноситися на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється плата (п.1 додаткової угоди).

          Ця угода нотаріально посвідчена вищезгаданим приватним нотаріусом 27.10.05 року, за реєстром №4624 (а.с.17).

          Будь-які інші додаткові угоди до основного договору сторони до 27.01.10 року не укладали, що підтверджено як їх представниками, так і матеріалами справи.

          Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 13-ї сесії Лисичанської міської ради 5-го скликання від 21.02.07 року за №226 була затверджена нова Методика розрахунку орендної плати, згідно якій рівень орендної плати за користування нежитловими приміщення був встановлений у розмірі 20% оціночної вартості нежитлового приміщення, замість раніше встановлених 10%.

          У зв'язку з цією обставиною позивач спрямував на адресу орендаря наступні пропозиції про укладення додаткової угоди (та саму додаткову угоду) про внесення змін до договору оренди в частині суми місячної орендної плати:

          від 15.05.09 року за вих. №365 (а.с.18);

          від 03.06.09 року за вих. №434 (а.с.20);

          від 09.07.09 року за вих. №49 (а.с.21), - основний зміст яких зводиться до пропозиції укласти додаткову угоду до договору оренди №737 від 10.06.05 року, оскільки з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, ставка орендної плати змінилася з 10% оціночної вартості –до 20%.

          Кожне зі звернень відповідач отримав, але відповіді не надав.

          З огляду на ці обставини 25.01.10 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Акціонерного банку «Український комунальний банк»про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення та стягнення 37189,98 грн.

Ухвалою суду від 02.03.10 року на підставі п.4 ст. 63 ГПК України позовну заяву повернуто без розгляду.

          27.01.10 року між сторонами за цим спором було укладено додаткову угоду до основного договору оренди, згідно якій внесено зміни до п.3.1 та встановлено місячну орендну плату на рівні 3722,67 грн. за базовий місяць –січень 2010 року, а також ПДВ у сумі 744,53 грн. (всього –4467,20 грн.).

          Керуючись рівнем місячної орендної плати, встановленим вищезгаданою Методикою, позивач за період з 01.01.09 року по 01.01.10 року нарахував орендарю орендну плату у сумі 51377,34 грн, з яких він сплатив лише 14187,36 грн, - тобто залишок становить 37189,98 грн., які позивач вважає боргом та просить стягнути з орендаря.

          Відповідач позов не визнав.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Цивільний кодекс України передбачає можливість укладення договору на користь третьої особи (ст. 636).

          За приписами частини 1 ст. 651 Цивільного кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З цією нормою ЦКУ кореспондується п.9.2 договору, укладеного між сторонами.

          Укладення згадуваного у цьому рішенні договору оренди викликало для сторін виникнення низки прав та зобов'язань.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (ч. 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно частині 1 статті 762 (та ст. 797 ЦКУ) за користування майном, у т.ч нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Закон передбачає можливість зміни рівня орендної плати у порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 21 Закону №2269-ХІІ).

          По справі документально доведено та визнано сторонами, що додаткова угода стосовно рівня місячної орендної плати до основного договору укладена лише 27.01.10 року.

В той же час пунктом 9.2 договору встановлено, що його умови зберігають свою силу протягом усього терміну дії договору, а пунктом 9.3 визначено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни і доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору і внесених змін не допускається.

          Це положення договору кореспондується з частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Порядок зміни господарського договору, до числа яких належить і договір за цим спором, врегульовано частинами 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), згідно якій зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну або розірвання договору, 1 двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результат її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

          Позивач не скористався правилом частини ч. 1ст. 188 ГКУ та не звернувся до господарського суду з позовом про спонукання відповідача до укладення додаткової угоди до основного договору оренди щодо рівня місячної орендної плати.

          Виходячи з викладеного, позивачу у своїх діях, крім ст.188 ГКУ, слід було керуватися також частиною 1 ст. 652 ЦКУ, якою встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

          Правовими наслідками зміни договору стала б зміна зобов’язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмету, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст. 653 ЦКУ).

          Вищезгадана додаткова угода укладена лише 27.01.10 року, а тому відповідач правомірно став сплачувати нову ставку місячної орендної плати лише після вказаної дати.

          На підтвердження своїх заперечень проти позову та відповідності дій умовам договору оренди відповідач надав до справи докази щомісячної сплати ним орендної плати у розмірі, визначеному договором №737 від 10.06.05 року.

          Позивач їх не спростував.

          З огляду на викладене суд при вирішенні спору виходить з того, що згідно ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 цього Кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Обов’язок доказування і подання доказів закон покладає на сторони.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК). При цьому господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх вимог, а тому у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до ст.ст.44,47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року №825 при зверненні до господарського суду позивач повинен сплатити на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Позивач на підставі платіжного доручення №359 від 22.02.10 року сплатив ці витрати у сумі 372,00 грн., звідки сума надмірної сплати становить 136,00 грн. (372,00 грн. – 236,00 грн.), які підлягають поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст.11, 509, 526, 526, 527, 530, 626-629,651-653, 759,762 Цивільного кодексу України; ст. 188 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,36,43,44, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №1», ідентифікаційний код 03363677, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Свердлова, 328 Луганської області, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 163 (сто тридцять шість) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні 12.04.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –16 квітня 2010 року.

          Суддя                                                             А.П.Середа