Рішення № 89920936, 19.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року м. Київ № 640/16939/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

30.08.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Міноборони про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності І групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, яке оформлене протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 №78 (пункт 46);

- зобов`язання Міноборони призначити йому та виплатити одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності І групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) та статей 16, 16-3 Закону України від 21.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підставою для звернення до суду з позовною заявою стала протиправна відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності І групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.10.2019 від Міноборони до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив про те, що позов є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що зміна групи інвалідності позивача відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, тому згідно із положеннями пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із такими змінами, не здійснюється.

Суд оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності на підтвердження й спростування заявлених вимог, встановив наступне.

ОСОБА_1 у 2014 році призвано на військову службу.

Зокрема, у період з 17.09.2014 по 08.10.2014 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою від 27.02.2015 №99, виданою військовою частиною Польова пошта В2803.

08.10.2014 підчас виконання завдань АТО позивач отримав вибухове поранення з травматичним відривом правової верхньої кінцівки на рівні плечового суглобу, баротравму правового вуха з розривом барабанної перетинки (Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв; протокол від 11.12.2014 №3922).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною комісією (далі - МСЕК) від 16.01.2015 №0082912 ОСОБА_1 з 16.01.2015 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.

У зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності йому була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 243600,00 грн.

Під час повторного огляду позивача згідно із довідкою до акта огляду МСЕК від 12.11.2018 №101645 йому з 19.07.2018 встановлена І група інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.

У зв`язку із встановленням ОСОБА_1 . І групи інвалідності, він звернувся із заявою та доданими до неї документами до військового комісаріату про направлення до Міноборони на комісію до розгляду питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю І групи, внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 №78 (пункт 46) розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пункт 8 Порядку №975 у зв`язку із тим, що тим, що зміна групи інвалідності у заявника відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Непогоджуючись з такою відмовою та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-2 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі, зокрема 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплавати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону №2011-XII.

Так, ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону №2011-XII статтею 16-3 (в редакції Закону України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців»; далі - Закон №5040-VI).

Відповідно до частини четвертої наведеної норми, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації статті 16-3 Закону №2011-XII Урядом затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, введені лише з 01.01.2014.

За таких умов положення частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Отже, у разі якщо інвалідність особі вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.

Правова позиція у спірних правовідносинах узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.08.2019 у справі №806/2180/18, від 30.10.2019 у справі 806/815/16.

Судом встановлено, що вперше ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, ОСОБА_1 встановлено 16.01.2015, а з 19.07.2019 йому встановлено І групу інвалідності без зміни її причин.

Тобто, інвалідність позивачу вперше встановлена після 01.01.2014, а саме 16.01.2015, тоді коли законодавством вже було встановлено обмеження строків реалізації права на одноразову грошову допомогу.

Таким чином, ОСОБА_1 з 19.07.2018 встановлено І групу інвалідності з тих самих причин (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби), і така зміна відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю іншої причини виникнення інвалідності, однак право на отримання такої допомоги обмежено законодавцем дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, то суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та встановленням І групи інвалідності, з тієї самої причини інвалідності минуло більше двох років.

За таких обставин суд вважає, що оскільки зміна причини виникнення інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пунктом 8 Порядку №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому правові підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як особі з інвалідністю І групи, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2018 - відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Міністерство оборони України (місцезнаходження юридичної особи: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 00034022).

Суддя О.М. Чудак