Рішення № 89920912, 19.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року м. Київ № 640/9914/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідача), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця Павелків Тетяни Володимирівни, які полягають у відмові у знятті арешту з карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ «Альфа-Банк» та скасувати постанову приватного виконавця Павелків Тетяни Володимирівни у виконавчому провадженні № 60618912 про накладення арешту на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банку», відкритого на ім`я ОСОБА_1 зі спеціальним режимом використання: для зарахування заробітної плати від ТОВ «Епіцентр К».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №60618912, в межах якого, 24.01.2020 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Позивач наголошує на протиправності такої постанови, оскільки вказаною постановою накладено арешт на всі рахунки, у тому числі на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Альфа-Банк», на який перераховується заробітна плата.

Додає, що накладення арешту на рахунок, який призначений для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне отримання заробітної плати та звертає увагу суду, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає жодного арешту коштів на рахунках в банку, якщо такий рахунок призначений для виплати заробітної плати.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав правомірності спірної постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банку», відкритий на ім`я ОСОБА_1 , прийнятої в межах наданих повноважень та на підставі чинного законодавства.

Відповідач зазначає, що чинне законодавство не встановлює заборони накладення арешту на кошти боржника у банківській установі, які спрямовуються на виплату заробітної плати, податків і інших обов`язкових платежів, котрі пов`язані з її нарахуванням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 640/9914/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.06.2020.

У судове засідання, призначене на 17.06.2020, учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

15 червня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

В силу положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги подане позивачем клопотання про подальший розгляд справи за його відсутності, ураховуючи неявку відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розумовою О.І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1579, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка є боржником за кредитним договором №200154619, укладеним між нею та ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» (а.с. 86-87).

13 вересня 2019 АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення, відповідно до якої просило відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І за №1579 від 15.08.2019. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника (а.с. 75-74).

Листом представник АТ «Банк Форвард» повідомив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. про наявність у боржника відкритого рахунку в АТ «Банк Форвард» (а.с. 90).

На підставі вказаної заяви, 15.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. відкрито виконавче провадження №60618912 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 27 504,67 грн (а.с. 92-94).

24 січня 2020 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №60618912, згідно з якою постановлено стягнути основну винагороду у сумі 2750,46 грн (а.с.97-98).

24 січня 2020 року відповідачем винесено оскаржувану постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60618912, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти боржника - ОСОБА_1 , що містяться на рахунках в банківських установах, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 32 255,13 грн (а.с. 100-101).

У постанові про арешт коштів боржника від 24.01.2020 зазначено, що арешт накладено на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.101).

Згідно із супровідними листами від 15.11.2019 та 24.01.2020 на адресу позивача надсилались постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2019, постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 24.01.2020 та постанова про арешт коштів боржника від 24.01.2020, відповідно, винесені у межах виконавчого провадження №60618912. Однак доказів надіслання простою чи рекомендованою кореспонденцією та доказів отримання оскаржуваних постанов боржником, відповідачем суду не надано.

20 лютого 2020 року відповідачем зареєстрована заява від 17.02.2020 ОСОБА_1 з проханням зняти арешт з рахунку, відкритого в АТ "Альфа Банк", на який позивачу зараховується заробітна плата (а.с. 107-108).

Листом від 04.03.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л повідомила позивача, що у постанові зазначено «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику». У зв`язку з цим картковий рахунок не відноситься до рахунків із спеціальним режимом, а тому заява щодо зняття арешту з карткового рахунку не підлягає задоволенню (а.с. 111).

Адвокатом Красюк І.В., що діє в інтересах позивача направлено до відповідача запит про надання інформації стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту та щодо підстав відмови у знятті арешту за заявою ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 112-113).

Листом від 17.03.2020 відповідач повідомила представника позивача про відмову у знятті арешту з рахунку ОСОБА_1 , відкритого у АТ "Альфа Банк", оскільки боржником не було документально надано підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а. с. 114).

Позивач вважаючи постанову про арешт коштів боржника протиправною та такою, що порушують її права, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписи статті 18 Закону закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.

Водночас, згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, статтею 73 Закону України №1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Як зазначає позивач, виконавцем накладено арешт на рахунок позивача, який використовується для виплати йому заробітної плати.

Відповідно до довідки від 14 лютого 2020 №15963-23.1, виданої АТ «Альфа-Банк», заробітна плата від Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» перераховується на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника встановлений статтею 70 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до вказаної статті частини другої, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відповідно до частини 2 статті 70 Закону України №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином - п`ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банку», поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, що стосується даного конкретного випадку, виходячи із характеру стягуваної суми, є протиправним.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, вона повідомила виконавця про те, що вказані рахунки використовується для отримання заробітної плати за місцем роботи.

Так, у зверненні позивача від 17.02.2020 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. про зняття арешту з рахунку, відкритого в АТ «Альфа банк», позивач повідомляла приватного виконавця про те, що вказаний рахунок використовується для отримання нею заробітної плати та надала довідку АТ «Альфа Банк» про відкриття рахунку для зарахування заробітної плати (а.с. 102, 103).

Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.

Виконавцем було порушено порядок звернення стягнення на кошти боржника, так як були відсутні підстави, для накладення арешту на рахунки боржника на які здійснюється виплата заробітної плати.

Арешт коштів на рахунки позивача на який перераховується заробітна плата та пенсія є неправомірним, оскільки позбавляє позивача можливості отримувати нараховану заробітну плату та соціальні виплати, що, в свою чергу, позбавляє заявника необхідних коштів на існування, чим порушує його права, передбачені Конституцією та Законами України.

Внаслідок накладення арешту на рахунок, на які здійснюється зарахування заробітної плати та пенсії, позивач позбавляється можливості користуватися заробітною платою тривалий час.

Беручи до уваги встановлений Закону України №1404-VIII порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника (фізичної особи), а також гарантоване чинним законодавством право фізичної особи на своєчасне отримання заробітної плати, приватний виконавець мав вжити заходів щодо перевірки відповідних обставин та зняти арешт з коштів боржника (позивача) в частині накладеного ним арешту на кошти такого боржника, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», саме як заробітна плата.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця Павелків Тетяни Володимирівни, які полягають у відмові ОСОБА_1 у знятті арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк» є протиправними.

Відповідно до статті 59 Закону №1404-VIII, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що норма 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, беручи до уваги встановлення під час розгляду справи ознак протиправності дій відповідача щодо прийняття постанови про накладення арешту на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банку, вважає за належне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зняти арешт з вказаного рахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 344/12102/16-ц.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень.

Позов містить одну вимогу немайнового характеру та похідну від нею вимогу, направлену на захист порушених прав.

Таким чином, під час звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачеві належало сплатити 840,80 грн. судового збору.

Ураховуючи відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути з відповідача - приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни на користь Державного бюджету України судовий збір, який підлягає сплаті при зверненні до суду в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії приватного виконавця Павелків Тетяни Володимирівни, які полягають у відмові у знятті арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк» ім`я ОСОБА_1 зі спеціальним режимом використання: для зарахування заробітної плати від ТОВ «Епіцентр К».

3. Визнати протиправною та скасувати постанову від 24.01.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Володимирівни, винесену у виконавчому провадженні № 60618912, про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банку», відкритий на ім`я ОСОБА_1 зі спеціальним режимом використання: для зарахування заробітної плати від ТОВ «Епіцентр К».

4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Володимирівни (ідентифікаційний код: 3223901456, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 15) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась