Рішення № 89920794, 18.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року м. Київ № 640/21631/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховськогопро:визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, код ЄДР: 07834530), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби:

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Позиція позивача.

Позивач у позові зазначає, що проходив військову службу в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Позивач звертає увагу, що виплата грошового забезпечення здійснювалась Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського.

Наказом Міністра оборони України № 631 від 03.10.2018 року його звільнено у запас за станом здоров`я, з посади начальника навчальної частини інституту державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) № 217 від 19.10.2018 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та направлений для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату.

Зазначає, що з 2015 має статус учасника бойових дій.

Позивач вказує, що у період з 2015 по день звільнення йому не надавалася додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій, та не виплачувалась грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки.

23.10.2019 Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про невикористанні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки та нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за період 2015 - 2018 роки.

Позивач вказує, що листом від 28.10.2019 року Відповідач вказав, що відсутні підстави для нарахуванням та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, оскільки надання таких відпусток, під час дії особливого періоду, призупинене.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною.

В обґрунтування позову позивач посилається на положення ст. 4, 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року N 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон N 504/96-ВР), ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), а саме - на положення ч. ч. 8, 14 та 17 ст. 10-1 Закону 2011-XII, а також - на положення п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551- XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Наказ Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам».

Позивач, крім іншого, звертає увагу на те, що норми чинного законодавства України не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період.

Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Зазначив, що згідно чинного законодавства України, вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпустки, як учасникам бойових дій. Так Відповідач вказує, що оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів було припинено, то вимоги щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку до задоволення не підлягають.

Додатково вказує, що зазначена додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії, то на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України «Про відпустки»). Відповідач, зазначає, що така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення військовослужбовця, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки. Посилається на вказану позицію згідно постанови Верховного суду України від 13.06.2018 року № 545/1881/16-а (№К/9901/22266/18).

Отже, підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

27.11.2019 року Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши у наявні матеріали справи, викладені у заявах по суті позиції учасників справи, пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Так, у даному випадку учасниками справи не заперечуються та не спростовуються обставини перебування позивача на службі, звільнення зі служби.

11.06.2015 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій.

Наказом Міністра оборони України від 03.10.2018 року № 631 відповідно до пункту 2 частина 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) полковника ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-методичного відділу організації, координації та супроводження навчально-виховного процесу науково-методичного центру організації освітньої діяльності Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 19.10.2018 № 217 полковника ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-методичного відділу організації, координації та супроводження навчально-виховного процесу науково-методичного центру організації освітньої діяльності, визнано таким що справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату. Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) від 19.10.2018 № 217 з 19.10.2018 року виключений зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення.

23.10.2019 Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про невикористанні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки та нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за період 2015 - 2018 роки.

Листом від 28.10.2019 року № 182/4604 Відповідач повідомив Позивача, що відповідно до пункту 19 статті 10-1 розділу ІІ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію надання військовослужбовцям додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, припинено.

Також у відповіді Відповідачем вказано, що на час звільнення Позивач з військової служби та в установленому порядку виключення зі списків особового складу університету рапорт про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не подавався, питання щодо отримання компенсації не порушувалося. Тому з огляду на викладене, Відповідач не вбачає підстав для нарахування та виплати Позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період з 2015 року по 2018 рік. До відповіді додано довідку від 28.10.2019 року № 182/4604/1, про те що за період проходження служби Позивачем в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, йому додаткова щорічна відпустка, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, не надавалась.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону N 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12 статті 12 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 р. N 426-VIII, який набрав чинності з 06.06.2015).

У свою чергу, статтею 4 Закону N 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону N 504/96-ВР (Закон доповнений цією статтею відповідно до вищезгаданого Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" від 14.05.2015 р. N 426-VIII, який набрав чинності з 06.06.2015 (із змінами), зокрема, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону N 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону N 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону N 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону N 2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06 грудня 1991 року N 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони N 3543-XII та N 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону N 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону N 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону N 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом N 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку особа набуває за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року N 504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за N 745/32197 (далі - Наказ N 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Додатково, з приводу посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву на постанову Верховного Суду України від 13.06.2018 року № 545/1881/16-а (№К/9901/22266/18), суд звертає увагу, що згідно правової позиції викладеній в рішенні Верховного суду від 16.05.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) - норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Відповідно підлягає обов`язковій виплаті грошова компенсація за всі невикористані дні Позивачем додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону N 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону N 3551-XII.

З огляду на зазначене, при звільненні з військової служби у запас Позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015 - 2018 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону N 3551-XII. Однак, виходячи з матеріалів справи, дослідивши всі наявні докази та обставини, суд дійшов висновку що Відповідачем протиправно не здійснено виплату грошової компенсації Позивачу за невикористану ним у 2015 - 2018 роках додаткову відпустку, як учасник бойових дій, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, код ЄДР: 07834530) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, код ЄДР: 07834530) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін