Ухвала суду № 89920787, 18.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

в частині позовних вимог

18 червня 2020 року м. Київ № 640/11181/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень та вимог,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення рішення від 28.12.2019: № 0101154209, № 0101284209, № 0100984209, № 0100994209, № 0101004209, № 0101294209, № 0101324209;

вимогу про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ на суму 213578,25 грн.;

рішення від 28.12.2019 № 0101224209 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 33123,92 грн.;

рішення від 28.12.2019 № 0101234209 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн.;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2020 № 158 у розмірі 158745,25 грн.

Позов надісланий до суду 20.05.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, приймаючи ухвалу від 26.05.2020 судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17, з огляду на те, що таку вимогу прийнято 10.02.2020 та отримано позивачем 18.02.2020, тоді як постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, що свідчить про те, що вимогу від 10.02.2020 № 57518-17 позивачем було отримано майже за місяць до початку введення на території України карантинних заходів та продовження, а перебіг процесуальних строків щодо звернення в порядку адміністративного або судового оскарження не був зупиненим або продовженим.

Крім іншого судом була звернута увага позивача на те, що ані позовна заява, ані матеріали, що додані до позовної заяви не містили ані обґрунтованого розрахунку суми, яку позивач просить суд стягнути, ані детального опису виконаних робіт. Також матеріали справи не містили акту (актів) виконаних робіт.

Відтак ухвалою від 26.05.2020 позивачу запропоновано надати суду протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) заяву із зазначенням інших підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності такого пропуску в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17;

2) обґрунтованого розрахунку суми за правничу допомогу (детальний опис виконаних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, докази понесених витрат).

11.06.2020 на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2020 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви до якої додано додаткову угоду № 1 про внесення доповнень до договору про надання правої допомоги від 07.05.2020 № 1А/07-05-20, розрахунок вартості гонорару за договором про надання правої допомоги від 07.05.2020 № 1А/07-05-20, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2020 до договору про надання правої допомоги від 07.05.2020 № 1А/07-05-20 та квитанцію про понесені витрати на правову допомогу.

Також до заяви від 11.06.2020 позивачем надано заяву про поновлення строку на заявлення позову в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17.

У названій заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що він 18.02.2020 отримавши вимогу від 10.02.2020 № 57518-17 був дезорієнтований, оскільки, за словами позивача, вимога від 10.02.2020 № 57518-17 дублює сплату єдиного внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2019 № Ф-148.

Більш того, в обґрунтування інших підстави для поновлення строку звернення до суду в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 позивач зазначив, що з 18 по 28 лютого 2020 року та з 02 по 12 березня 202 року він перебував на лікуванні в амбулаторному режимі в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що за словами позивача, підтверджується довідками ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» від 28.02.2020 № 49 та від 12.03.2020 № 117.

Додає, що у зв`язку із запровадженням карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» ОСОБА_1 пройшов кінцеве медичне обстеження 12.03.2020, однак довідки вказані довідки ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» не зміг отримати, через відсутність відповідального працівника, який здійснював їх остаточне оформлення та зберігання.

За словами позивача, звертаючись до суду з позовною заявою та заявою про поновлення строків на оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 28.12.2019 № Ф-148, посилався на обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби COVID-19», оскільки загалом саме через них не вдалося своєчасно отримати довідки ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» від 28.02.2020 № 49 та від 12.03.2020 № 117 та, відповідно представнику позивача не вдалося посилатися на них та обґрунтувати недотримання строку судового оскарження вказаної вимоги.

Відтак у заяві позивач (представник позивача) просять суд:

1) визнати поважними не подання довідок ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» від 28.02.2020 № 49 та від 12.03.2020 № 117 позивачем при поданні позовної заяви з причин запровадження карантину й через його обмеження, та

2) поновити позивачу строк на подання позову до суду про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-57518-17.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем інші обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-1, з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Так, частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 вказаного Закону).

Відповідно до абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Суд звертає увагу позивача на те, що положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.

При цьому таке рішення в судовому порядку має бути оскаржене з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тобто в межах 10 денного строку.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 480/106/19 (провадження № К/9901/16500/19).

При цьому, варто звернути увагу на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про необхідність дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи та обмеженням останнім доступу до правосуддя, оскільки випливає з необхідності дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно до незабезпечення належного відправлення правосуддя та порушення судом норм матеріального права.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Як вже було зазначено судом, 10.02.2020 відповідачем прийнято вимогу про сплату (недоїмки) № 57518-17 зі сплати ЄСВ на суму 213578,25, яка отримана позивачем 18.02.2020, підтвердженням чого є відстеженням поштового відправлення за № 0103326135295.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України встановлено карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифр і слова « 24 квітня» цифрами і словом « 11 травня».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифри і слово « 11 травня» замінити цифрами і словом « 22 травня».

Тобто, карантині обмеження, пов`язані з розповсюдженням короновірусної інфекції на території України було введено в дію з 12.03.2020.

В поважність причин не звернення з 18.02.2020 до суду протягом десятиденного строку щодо оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17, як того вимагає стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач посилається на перебування його з 18.02.2020 по 28.02.2020 та з 02.03.2020 по 12.03.2020 ним на амбулаторному лікуванні, в підтвердження чого надає довідки ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» від 28.02.2020 № 49 та від 12.03.2020 № 117.

Зі змісту таких довідок вбачається, що позивачу рекомендовано здоровий спосіб життя, режим відпочинку, рясне пиття рідини, прийом вітамінних комплексів.

Між тим, суд наголошує, що вказані довідки не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки періодичне перебування позивача на амбулаторному лікуванні, а також перебування позивача на огляді у лікарів не передбачало постійного знаходження позивача у медичному закладі, а тому не позбавляло його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ, в строк установлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»,

Вказана оцінка зазначеним обставинам відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.04.2020 у справі № 1.380.2019.001328 (провадження № К/9901/5229/20).

Більш того, незважаючи на те, що відповідно до довідки ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» від 28.02.2020 № 49, позивач з 18.02.2020 перебував на лікуванні у амбулаторному режимі, у цей же день (18.02.2020) останнім було отримано на пошті вимогу від 10.02.2020 № 57518-17, що крім іншого свідчить про те, що за станом здоров`я позивач не був обмежений у вчиняти дії, зокрема, і щодо оскарження такої вимоги в у судовому порядку.

Варто додати, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів того, що позивач був непрацездатним, зокрема, відсутні будь-які медичні виписки, а також листки непрацездатності відносно позивача.

Не надано позивачем також і доказів оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 в порядку адміністративного оскарження.

У заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої 11.06.2020, позивач звертає увагу суду на те, що він не міг отримати довідки ТОВ Діагностичного центу «Євромедікал» від 28.02.2020 № 49 та від 12.03.2020 № 117, через відсутність відповідального працівника, який здійснював їх остаточне оформлення та зберігання та запровадження карантинних заходів на території України.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, вказані обставини жодним чином не змінюють обрахунок судом строку звернення до суду щодо оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17. Між тим, зважаючи на те, що мова вже йде щодо неможливості отримання таких довідок, то суд акцентує увагу позивача на те, що перший період амбулаторного лікування у позивача проходив у період з 18.02.2020 по 28.02.2020, в той же час в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази звернення позивача у вказаний період до медичної установи відносно отримання ним довідки за такий період та неможливості її отримання за результатами такого амбулаторного лікування, тобто відсутнє зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (вимога п. 8 ч. 5 ст. 160 КАСУ).

Більш того, суд акцентує увагу, що запровадження на території України карантинних заходів починалося з 12.03.2020, тобто після проходження першого періоду амбулаторного лікування.

Підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норм права та досліджених судом обставин, суд приходить до висновку про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що причини пропуску строку, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду від 11.06.2020 визнані судом не поважними та, як наслідок, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Причини пропуску строку звернення до суду, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду від 11.06.2020 в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ, визнати неповажними.

Позовну заяву в частині оскарження вимоги від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) та з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін