Рішення № 89920718, 18.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року м. Київ № 753/18677/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м.Києва із адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить :

визнати неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні позивачу стажу за час проходження військової служби в особливий період з 21 квітня 2015 року по 06 липня 2016 року, у тому числі проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції;

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати строк перебування ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період - у період з 21.04.2015 по 09.06.2015; з 31.08.2015 по 18.09.2015; з 19.01.2016 по 27.01.2016; з 28.02.2016 по 18.06.2016 до спеціального стажу;

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати строк проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції в період з 10.06.2015 по 30.08.2015; з 19.09.2015 по 18.01.2016; з 28.01.2016 по 27.02.2016; з 19.06.2016 по 06.07.2016 до пільгового стажу у потрійному розмірі.

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням спеціального стажу та пільгового стажу у потрійному розмірі, за час проходження військової служби в особливий період з 21 квітня 2015 року по 06 липня 2016 року, у тому числі проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції в період з 10.06.2015 по 30.08.2015; з 19.09.2015 по 18.01.2016; з 28.01.2016 по 27.02.2016р.; з 19.06.2016р. по 06.07.2016р.

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію, як військовослужбовцю-чоловіку, який брав участь у бойових діях та досяг 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, починаючи з 15.12.2015 та здійснити перерахунок пенсії.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні стажу за час проходження військової служби в особливий період; строку перебування на військовій службі; перерахунку пенсії; призначення пенсії.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 23.10.2017 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 23.10.2017 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 04.09.2018 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Супровідним листом від 22.11.2018 № 13273/18-Вих дану справу передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2018 вказану справу розподілено на суддю Арсірія Р.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 адміністративну справу №753/18677/18 прийнято до провадження.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1055 від 16.12.2015 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України. За переліком у згаданій постанові управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття у Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 29.03.2017 утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об`єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зважаючи на зазначене вище, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що позивачу з 21.01.2016 призначено пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно постанови Дарницького районного суду м.Києва. Після звернення позивача до управління у 2017 з заявою про перерахунок пенсії, рішенням Управління від 29.11.2019 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку із тим, що останній отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а врахування окремих періодів служби військовозобов`язаних, які брали участь в АТО, один місяць служби за три місяці проводиться при обчисленні вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні позивачу стажу за час проходження військової служби в особливий період з 21 квітня 2015 року по 06 липня 2016 року, у тому числі проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції та зобов`язання Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати строк перебування ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період - у період з 21.04.2015 по 09.06.2015; з 31.08.2015 по 18.09.2015; з 19.01.2016 по 27.01.2016; з 28.02.2016 по 18.06.2016 до спеціального стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якою особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до статті 57 зазначеного Закону військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до статті 11 Закону військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу до 01.01.2007 не підлягали загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1185 затверджено Порядок обчислення та сплати сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, не сплачених у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року, щодо осіб, які не набули (не набудуть) право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та осіб, звільнених з військової служби, які виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до цього Порядку суми страхових внесків обчислюються на підставі виданих військовими комісаріатами, військовими частинами та іншими уповноваженими на це органами довідок про нараховані суми грошового забезпечення за формою, що встановлюється правлінням Пенсійного фонду України.

Оскільки за період з травня 2015 року по грудень 2015 року у пенсійному фонді відсутня вказана довідка про сплату страхових внесків, виходячи з вищезазначеного відповідачем правомірно не зараховано вказаний період до страхового стажу.

Водночас, проектом постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення стажу та виплати грошового забезпечення для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності в системі персоніфікованого обліку (реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) даних" про страховий стаж військовослужбовців ( крім військовослужбовців строкової військової служби)», що розроблений Міністерством соціальної політики України, опрацьовано Пенсійним фондом України в межах компенсації та погоджено.

Зазначеним проектом постанови передбачається, що за відсутності даних в системі персоніфікованого обліку (реєстрі застрахованих, осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) для обчислення пенсії враховуються страховий стаж та. грошове забезпечення на підставі довідок, виданих військовими частинами або іншими уповноваженими органами

Отже, враховуючи відсутність довідок, у відповідача були відсутні підстави для зарахування періоду з 21.04.2015 року по 09.06.2015р., 31.08.2015 по 18.09.2015р. , з 19.01.2016 по 27.01.2016р з 28.02.2016 по 18.06.2016 р. до спеціального стажу, оскільки не передбачено іншого порядку зарахування стажу, ніж це передбачено чинним законодавством.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зарахувати строк проходження служби, протягом якого брав участь в антитерористичній операції в період з 10.06.2015 по 30.08.2015, з 19.09.2015 по 18.01.2016. з 28.01.2016 по 27.02.2016, з 19.06.2016 по 06.07.2016, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три (п.2.3 розділу 2 зазначеного наказу).

Наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, на який посилається позивач, стосується осіб, яким призначається чи призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262.

Зазначеним наказом Міністерства оборони України визначено умови, порядок розрахунку стажу за вислугу років, що є необхідним для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям.

Позивачу відповідно до заяви від 28.01.2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький район) призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням 889250 від 01.08.2017.

Відповідно до відповіді Кадрового центру Збройних сил України від 20.01.2017 року №321/КЦ/291 надане на звернення ОСОБА_1 було зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

У зв`язку з тим, що позивачу призначено пенсію за віком і тому до позивача не застосовується наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 і у зв`язку з чим відсутні підстави для зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції для зарахування на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (із змінами), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (один місяць служби за три місяці), зараховується особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Тобто згідно роз`яснення Кадрового центру Збройних сил України встановлено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується тільки для кадрових військових (особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ), а не для мобілізованих осіб.

Відповідно до повідомлення військового комісара військовозобов`язаний ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією на виконання Указу Президента України 15/2015 від 14.01.2015 року.

Пенсія за віком та пенсія за вислугу років є окремими видами пенсії та призначається відповідно до різних законів (за віком - стаття 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб",

Отже, відсутні підстави для зарахування стажу на пільгових умовах один місяць служби за три, оскільки позивач був мобілізований, а не проходив кадрову військову службу, та зазначене зарахування стажу на пільгових умовах стосується лише пенсії вислуги років та обчислення вислуги років.

Відповідно позовна вимога № 3 не підлягає задоволенню як похідна від позовних вимог №№1, 2.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію, як військовослужбовцю-чоловіку, який брав участь у бойових діях та досяг 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, починаючи з 15.12.2015 та здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Як слідує з рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 753/13432/16-а позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов`язання призначити пенсію як особі, яка брала участь у бойових діях- задоволено.

Визнано дії Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, як учаснику бойових дій протиправними.

Зобов`язано Лівобережне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію, як військовослужбовцю-чоловіку, який брав участь у бойових діях та досяг 55 років і при стажі роботи не менше 25 років починаючи з 28.01.2016.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком як військовослужбовцю - чоловіку, який брав участь у бойових діях призначається при досягненні 55- річного віку.

Відповідно до паспорта громадянина України, ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як слідує з матеріалів справи, Управлінням призначено пенсію з 28.01.2016 відповідно до резолютивної частини постанови Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2016 (справа 753/13432/16-а, 2-а/753/633/16) та при досягненні пенсійного віку позивачем (55 років), тобто з 28.01.2016.

Відтак відсутні підстави для призначення того самого виду пенсії раніше строку до досягнення особою 55- річного віку, з урахуванням того, що позивачу вже призначено управлінням пенсію.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368)

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Р.О. Арсірій