Рішення № 89920631, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ № 826/14937/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Офісу великих платників податків ДПС

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом»

про стягнення коштів у розмірі 4 238 714 975,60 грн

УСТАНОВИВ:

Міжрегіональне головне управління ДФС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення коштів в розмірі 4 238 714 975,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року адміністративний позов Міжрегіонального головного управління ДФС - задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року - скасовано, у задоволенні адміністративного позову Міжрегіонального головного управління ДФС - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року без змін, у задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків ДФС - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року адміністративна справа № 826/14937/15 прийнята до провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання 18 лютого 2020 року прибув представник відповідача, представник позивача був недопущений до участі у судовому засіданні, оскільки не надав належних доказів на підтвердження повноважень.

У підготовчому засіданні 18 лютого 2020 року протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про закриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Судові засіданні неодноразово відкладались у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів, неявкою сторін.

У судовому засіданні 16 червня 2020 року представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити його, стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" борг у розмірі 4 238 714 975,60 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відсутня заборгованість, про що свідчить акт звіряння взаєморозрахунків відповідача з державним бюджетом зі спірного платежу від 07 квітня 2016 року № 2249-02, в якому зазначено про наявність безспірної переплати на користь відповідача у розмірі 166 млн грн. Також, відповідачем на підтвердження позиції зазначено, що згідно інформації з «Електронного кабінету платника» станом на 04 серпня 2016 року переплата становила 5,3 млн, а станом на з 31 грудня 2016 року по нині незмінна переплата становить 92,97 млн.

У судовому засіданні 16 червня 2020 року представники відповідача посилалися на скасування Верховним Судом постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 710 від 24 грудня 2014 року, що свідчить про відсутність підстав для стягнення боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Оскільки справа розглядалась судами неодноразово, суд вважає за необхідним зазначити, що усі сторони вказані в даному рішенні вже з урахуванням проведених впродовж 2015-2019 роки змін та реорганізацій, із актуальними на момент розгляду справи назвами та ідентифікаційними даними. Також, слід зазначити про встановлені у рішеннях судів попередні висновки.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16. Березня 2015 року задоволено позов Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено право звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, врахувавши наявність у податкових органів повноважень щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, та передбачене на законодавчому рівні право податкового органу на звернення до суду, а також підтверджену матеріалами справи заборгованість відповідача зі сплати вказаного платежу в загальному розмірі 4 238 714 975,60 грн., суд прийшов до висновку про правомірність заявлених МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП вимог про стягнення з відповідача коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 року скасовано вказану вище постанову та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи хибним висновок суду першої інстанції про те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року надано право позивачу звертатися до суду з позовом про стягнення несплаченої своєчасно частини чистого прибутку державних підприємств.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року у даній справі було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 з направленням даної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів про те, що заявлена позивачем сума до стягнення не є податковим боргом. Однак наголосив, що позивачем не зазначено, а судами не встановлено, в якому законі України закріплено правову норму, якою надано право звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

В той же час, Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що суд, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Поза увагою судів також залишилось те, що пунктом 22 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" саме до повноважень уповноважених органів управління відповідно до покладених на них завдань віднесено забезпечення відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

Однак, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було встановлено який саме орган є уповноваженим органом управління відповідача, а також які дії вчинені таким органом на виконання покладного на нього вищевказаних повноважень.

Під час нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи назване рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган не наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Крім того, виключно Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як орган управління відповідача наділене повноваженням щодо погодження фінансових планів та вирішення питання щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Зокрема, у вказаній постанові встановлено наступні висновки та мотиви, які, в силу частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року колегія суддів зазначила, що суди не встановили всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.

Частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України.

Однак, порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

Зважаючи на зазначене вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, однак є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежем.

Положеннями п. 40.1 статті 40 ПК України передбачено, що Розділ ІІ ПК України "Адміністрування податків, зборів, платежів" визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи (до яких, згідно статті 41 ПК України віднесено й органи доходів і зборів).

Відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.

Водночас, згідно пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що в силу вимог наведених вище положень законодавства та враховуючи обставину законодавчо передбаченого у податкових органів повноваження здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, податковий орган наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Такі завдання неможливо забезпечити без права звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку, у разі, якщо контролюючим органом буде встановлено не правильна або не своєчасна його сплата.

Правова позиція в подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 №2а-8123/12/1270, від 23.07.2019 №2340/4069/18, від 01.08.2018 №826/19797/16, від 31.01.2019 №819/25/18, від 18.09.2019 №520/1919/19.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, скасовуючи попередні рішення, в постанові від 27 листопада 2019 року наголосив, що в цій справі судами не досліджено питання наявності чи відсутності заборгованості зі сплати чистого прибутку, оскільки суди обмежились лише питанням відсутності у податкового органу права на звернення з таким позовом до суду. Суди лише констатували факти щодо наявності певних документів, при цьому суд першої інстанції зазначив про відсутність заборгованості, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначив про наявність документів, які свідчать, що обліковується заборгованість зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975,60 грн.

Таким чином, в даній справі слід встановити всі фактичні обставини по справі для повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме встановити питання наявності чи відсутності заборгованості зі сплати чистого прибутку за 2014 рік.

Відтак, матеріали справи свідчать, що 25 лютого 2015 року відповідачем подано до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, у рядку 09 "Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті (р.07-р.08)" визначено, що сума чистого прибутку, яка підлягає сплаті складає 4 758 636 276,00 грн.

02 лютого 2016 року відповідачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік, яким скориговано раніше обчислене нарахування (4,7 млрд. грн.).

Згідно з актом звіряння взаєморозрахунків від 07 квітня 2016 року у відповідача обліковується переплата в розмірі 166 млн грн., заборгованість відсутня. А також вказав, що в судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності боргу сплаті до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік.

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що з даних облікової картки платника податку - ДП "НАЕК "Енергоатом" вбачається, що за відповідачем, з урахуванням наявної в нього переплати за попередні періоди, обліковується заборгованість зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975,60 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою зобов`язань, самостійно нарахованим ним в поданій до податкового органу звітності.

Матеріали справи свідчать, що 29 січня 2016 року відповідачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік (аркуш справи 107, том 2), згідно з яким у рядку 9 скоригував раніше обчислене нарахування у розмірі 4,7 млрд. грн.

На підтвердження прийняття вказаного коригування до матеріалів справи долучено квитанцію № 2 (аркуш справи 108, том 2).

Крім цього, як свідчить акт звіряння взаєморозрахунків відповідача з державним бюджетом зі спірного платежу від 07 квітня 2016 року № 2249-02 у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відсутня заборгованість, оскільки в акті зазначено про наявність безспірної переплати на користь відповідача у розмірі 166 млн грн.

Відповідачем на підтвердження позиції надано виписку з «Електронного кабінету платника» станом на 04 серпня 2016 року, згідно якої переплата становила 5,3 млн, а станом на з 31 грудня 2016 року по нині незмінна переплата становить 92,97 млн.

Крім цього, судом встановлено, що у червні 2015 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ, Уряд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, Міністерства інфраструктури України, в якому просило визнати протиправною та нечинною постанову КМУ від 24.12.2014 № 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями".

За змістом оскаржуваної постанови вбачається, 24.12.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" (далі - Постанова № 710), якою внесено зміни до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 № 138.

В пунктах 1 та 2 змін, що вносяться до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджених зазначеною постановою, вказано наступне:

" 1. У пункті 1:

1) абзац перший після слів "бухгалтерського обліку" доповнити словами "як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства";

2) доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

"Під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010-2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію".

У зв`язку з цим абзаци четвертий і п`ятий вважати відповідно абзацами п`ятим і шостим.

2. Пункт 2 доповнити абзацом такого змісту:

"Центральні органи виконавчої влади, які виконують функції з управління майном державних підприємств, забезпечують перерахування до 29.12.2014 частини нерозподіленого прибутку та/або додаткового капіталу до загального фонду державного бюджету за переліком згідно з додатком".

25 лютого 2015 року відповідачем подано «розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державним унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», де у рядку 09 «Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає (р.07-р.08)» відповідачем самостійно визначено платіж, який підлягає сплаті у сумі 4 758 636 276 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 листопада 2015 року справа № 826/12407/15 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову, якою позов ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено: визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову КМУ від 24 грудня 2014 року № 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями"; зобов`язано Кабінет Міністрів України у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у виданні, у якому цей акт було офіційно оприлюднено.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2020 року касаційну скаргу Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишено без змін.

В постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року встановлено наступне:

«Законом України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що державні унітарні підприємства та їх об`єднання мають сплачувати до Державного бюджету України установлений Законом відсоток виключно від чистого прибутку. Даний відсоток розраховується саме від фінансової категорії "чистий прибуток".

Так, відповідно до першого абзацу пункту 1 Порядку № 138 (у редакції до внесення змін Постановою № 710) частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (окрім наведених винятків) до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Проте, Постановою № 710 перший абзац пункту 1 Порядку № 138 доповнено словами "як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства". Крім того, після третього абзацу пункту 1 доповнено новим абзацом, за змістом якого під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010-2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію.

Отже, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, включення Постановою № 710 до такого розрахунку суми дооцінки необоротних активів та амортизаційних відрахувань за 2010-2013 роки свідчать про зміну відповідачем бази, з якої здійснюється відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу), що знаходиться поза межами компетенції відповідача».

З огляду на викладене, заявлена в даному провадженні заборгованість не підтверджується матеріалами справи, відтак стягненню сума у розмірі 4 238 714 975,60 грн. не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, згідно встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків ДПС відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова