Рішення № 89920534, 19.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1414/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом Військової частини А1624 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Військова частина А1624 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути суму завданої державі невідшкодованої шкоди в розмірі 1976,65 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час проходження військової служби відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності. На час звільнення за шкоду, заподіяну державі в особі Військової частини А1624, яка виникла внаслідок переплат грошового забезпечення військовослужбовцям, з грошового забезпечення відповідача було утримано 11533,00 грн. Сума невідшкодованої шкоди державі становить 1976,65 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відзив на позов у встановлений судом термін відповідач не надав. Заява про визнання позову до суду не надходила.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - відповідач) згідно наказу командира Військової частини А1624 (по стройовій частині) від 22.11.2019 №250 виключений зі списку особового складу військової частини відповідно статті 26 пункту 2 підпункту «д» частини п`ятої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через службову невідповідність) (а.с.14).

На виконання вимог наказу командира Військової частини А1624 від 25.11.2019 №344 «Про призначення службового розслідування» заступником командира Військової частини А1624 з морально-психологічного забезпечення лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування з метою підтвердження факту не доносу речового майна, яке не вислужило термінів носки виданого військовослужбовцю, який звільняється з військової служби за службовою невідповідністю, кулеметника 3 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони молодшого сержанта ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт (а.с.8-10).

В ході проведення службового розслідування встановлено, що під час підписання обхідного листа при звільненні за відповідачем рахується майно, яке не вислужило термінів носки, на суму 3422,87 грн.

На момент виключення відповідача зі списків особового складу та остаточного розрахунку у зв`язку із звільненням на відшкодування наведеної заборгованості з грошового забезпечення відповідача було утримано 1446,22 грн, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості №11/21 від 25.11.2019 (а.с.13).

Таким чином, залишок невідшкодованої Відповідачем суми збитків складає 1976,65 грн.

Вказані обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відшкодуванням відповідачем матеріальної шкоди, спричинені при виконанні ним службових обов`язків в період знаходження з позивачем в правовідносинах, пов`язаних з перебуванням на військовій службі.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі також - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).

Згідно зі ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

У той же час, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (надалі також – Закон № 160-IX, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі складеного акту службового розслідування, вивчених матеріалів розслідування тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини А1624 винесено наказ №238 від 27.11.2019 «Про результати службового розслідування».

Відповідно до вищезазначеного наказу, в разі невідшкодування грошових коштів за майно, яке не вислужило термінів носки, у добровільному порядку, стягнути з колишнього військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 грошові кошти в установленому законом порядку (а.с.11-12).

Оскільки на час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду доказів добровільного відшкодування завданої державі в особі військової частини А1624 майнової шкоди, суд вважає необхідним стягнути її з останнього в повному розмірі на користь позивача.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Суд враховує, що в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини А1624 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини А1624 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Військової частини А1624 (вул. Шевченка, 105, м.Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 26615791) суму завданої державі невідшкодованої шкоди в розмірі 1976 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість) грн 65 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко