Рішення № 89920242, 19.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2020 р. № 520/6211/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Покровська, буд. 32, м. Ізюм, Харківська область, 64300, код ЄДРПОУ 41430594) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову по виконавчому провадженню №61034480 від 22 січня 2020 року, прийняту державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 9446,00 грн.

Ухвалою суду від 20 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Міжрайонному відділі ДВС по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на примусовому виконанні знаходився виконавчий лист Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі №623/1992/2019 від 06.12.2019 року про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати інженеру Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» в отриманні фактичних розмірів всіх будівель і споруд відповідача, проведенню інвентаризації, виготовленню технічної документації в цілому за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена 22.01.2020 року, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження визначений строк для виконання судового рішення до 05.02.2020 року включно. Поточна інвентаризація будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведена 05.02.2020 року, відтак рішення виконано добровільно в межах строку на добровільне виконання, а відтак, виконавчий збір стягненню не підлягає. Крім того, постанову про стягнення виконавчого збору винесено всупереч ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто з порушенням строків її винесення.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, зазначивши, що позивачу було достеменно відомо про наявність судового рішення, однак позивач до відкриття виконавчого провадження рішення не виконав. Постанову про стягнення виконавчого збору було винесено на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, у якій державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору. Рішення було виконано 05.02.2020 року за результатами виходу виконавця разом з техніком з інвентаризації Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» на об`єкт за адресою: м. Ізюм, вул. Радищева , 4. Отже, відповідачем, на думку його представника, правомірно винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач посилався на те, що йому не було відомо про наявність виконавчого провадження, а виконання судового рішення не було наслідком вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

21.01.2020 року до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) разом з заявою стягувача надійшов виконавчий лист № 623/1992/19, виданий 10.01.2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати інженеру Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» в отриманні фактичних розмірів всіх будівель і споруд відповідача, проведенню інвентаризації, виготовленню технічної документації в цілому за адресою АДРЕСА_1 .

22.01.2020 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61034480, в якій державним виконавцем було зазначено про стягнення виконавчого збору.

22.01.2020 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 86,00 грн.

22.01.2020 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 9446,00 грн.

Вказані постанови за вихідними номерами №17124 (постанова про відкриття виконавчого провадження), №17132 (постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження), №17137 (постанова про стягнення виконавчого збору) були направлені сторонам виконавчого провадження для відома та виконання рекомендованим листом, номер реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції - 101, 446. З вказаних реєстрів вбачається, що позивачу, ОСОБА_1 , було направлено постанови за вихідними номерами № 17124 , №17132, №17137, на адресу АДРЕСА_1 (штрих-кодовий ідентифікатор 6430904235241 ), що підтверджується копіями реєстрів згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, наданими до матеріалів справи.

Вказана в реєстрах адреса співпадає з адресою, зазначеною у виконавчому листі № № 623/1992/19 від 60.12.2019 року, виданому 10.01.2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, як адреса боржника.

Вказані реєстри були подані для оформлення на підприємство АТ «Украпошта» 24.01.2020 року, що підтверджується копією фіскального чеку.

Згідно даних відстеження поштового відправлення на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», відправлення за номером 6430904235241 було зареєстроване у поштовому відділенні відправника 24.01.2020 року та прибуло в точку видачі/доставки (64305, м. Ізюм) 28.01.2020 року та видано члену сім`ї адресата 28.01.2020 року.

06.02.2020 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) разом з техніком з інвентаризації Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» Верещакою Русланом Володимировичем, за участі понятого ОСОБА_3 , було здійснено вихід на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було встановлено, що боржником виконано рішення суду в повному обсязі, а саме, 05.02.2020 року техніком з інвентаризації Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» Верещакою Русланом Володимировичем було здійснено заміри фактичних розмірів всіх будівель і споруд для проведення інвентаризації та виготовлення технічної документації в цілому за адресою АДРЕСА_1 .

04 травня 2020 року позивач звернулася до державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про видачу копій постанов про стягнення з позивача виконавчих витрат та виконавчих зборів, копії постанови про арешт рахунків (заяву зареєстровано за вхідним номером 16770/19.9-39/2,13 04.05.2020)

Як вбачається з копії зазначеної заяви, що міститься у матеріалах справи, позивач отримала копії постанов державного виконавця особисто на руки 07.05.2020 року.

Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Надаючи оцінку постановам державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення виконавчого збору, та про стягнення виконавчого збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, постанова про стягнення судового збору прийнята 22.01.2020 року. 10.02.20220 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесено в окреме виконавче провадження.

Оскільки спірні правовідносини стосуються правомірності прийняття постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 22.01.2010, даний спір підсудний адміністративному суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем у зв`язку з надходженням на виконання виконавчого документу та заяви стягувача 22.01.2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій в п. 3 постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 9446 гривень та зазначено про наявність обов`язку боржника виконати рішення суду протягом 10 днів.

В той же день, державним виконавцем було винесено також постанову про стягнення виконавчого збору від 22.01.2020 року, в якій зокрема зазначено, що виконавчий документ не був виконаний боржником до початку його примусового виконання, що передбачає собою стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено вказані вище постанови на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням. Отже, відповідачем дотримані вимоги щодо належного повідомлення боржника про початок примусового виконання рішення суду.

Відтак, боржник, ОСОБА_1 , яка є позивачем у даній справі, з 28.01.2020 року вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення та обізнаною про обов`язок виконати рішення в 10 днів та сплатити виконавчий збір.

Стосовно посилання позивача на те, що винесення державним виконавцем 22.02.2020 року постанови про стягнення виконавчого збору суперечить ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки її прийнято до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Позивач в обґрунтування своїх доводів посилається на Постанову Верховного Суду у справі № 580/1328/19 від 24.10.2019, якою зазначено, зокрема, що «Аналіз наведених обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано ані положень ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, ані положень ч. 3 ст. 40 цього ж Закону. Спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 10 квітня 2018 року, винесена раніше, ніж постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УІІ, що суперечить ч. 3 ст. 40 Закону.».

Проте, у справі № 580/1328/19, суд розглядав випадок, коли державним виконавцем не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору на підставі ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, тобто одночасно з відкриттям виконавчого провадження, з огляду на що Верховний Суд зробив висновок про неправомірність оскаржуваної у справі № 580/1328/19 постанови державного виконавця.

У справі, що розглядається, державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження відповідно до приписів ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а також зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, тобто дотримано вимоги ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, постанова Верховного Суду, на яку посилається позивач, прийнята за обставин, відмінних від обставин справи, що розглядається, тому висновки, зроблені Верховним Судом у Постанові по справі № 580/1328/19 від 24.10.2019, не можуть бути враховані у даній справі.

Позивач на обґрунтування позову зазначає також про недотримання державним виконавцем вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», проте вказана частина статті 26 регулює обов`язок виконавця зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Вказана вимога закону не пов`язана із стягненням виконавчого збору, та крім того, твердження позивача про її порушення державним виконавцем спростовується матеріалами справи, зокрема, копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2020 року.

Крім того, суд зазначає, що абзацом 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З аналізу вищевказаних статей Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та винести одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Частина 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначає наслідки, що настають у випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, тобто у зазначеному випадку державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується як наслідок невиконання вимог ч. 5 ст. 26 та ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

З аналізу норм Закону №1404-VІІІ, що регулюють стягнення виконавчого збору слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, який одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) вже свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно, строку для добровільного виконання рішення Законом не передбачено.

В даному випадку те, що позивач не чинила перешкод у проведенні замірів фактичних розмірів всіх будівель і споруд для проведення інвентаризації та виготовлення технічної документації в цілому за адресою АДРЕСА_1 , техніком з інвентаризації Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» свідчить про фактичне виконання рішення, а не про його добровільне виконання.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у Постанові по справі № 480/3452/19 від 28.04.2020 року, в якій, зокрема, зазначив: «Висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішення виконано в добровільному порядку, оскільки позивачка не чинила перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 з дідом ОСОБА_2 є помилковими, оскільки відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) уже свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно, а при виконанні рішень про встановлення побачення з дитиною строку для добровільного виконання рішення Законом не передбачено. У даному випадку, те що позивачка не чинила перешкод у спілкуванні дідуся з онуком свідчить про фактичне виконання рішення, а не про добровільне його виконання… Враховуючи, що добровільного виконання рішення не відбулося, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та одночасно стягнуто виконавчий збір.»

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд приходить до висновку, що позивачем з моменту підтвердження її обізнаності з наявністю рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження №61034480 не було вчинено жодних дій на добровільне виконання рішення суду, з огляду на що в даному випадку підстави звільнення від сплати виконавчого збору, викладені в ч. 9 ст. 27 Закону України №1404-VІІІ, не застосовуються до позивача.

В той же час статтею 27 Закону України №1404-VІІІ визначено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати виконавчого збору.

В ході розгляду справи, інших підстав, визначених ст. 27 Закону України №1404-VІІІ, судом не встановлено.

Посилання позивача на той факт, що виконання рішення не залежало від її волі не береться судом до уваги, оскільки позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано доказів звернення до стягувача з метою добровільного виконання рішення суду або звернення до Комунального підприємства «Ізюмське бюро технічної інвентаризації» з метою виконання рішення суду.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №61034480 від 22.01.2020, отже, позовні вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору з позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Покровська, буд. 32, м. Ізюм, Харківська область, 64300, код ЄДРПОУ 41430594) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Суддя Білова О.В.