Рішення № 89920181, 17.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.06.2020р. справа №520/1983/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., позивача - не прибув, представника відповідача - не прибув, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провизнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання остаточного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/4330/19; 2) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні жодного заходу для виконання щодо ОСОБА_1 остаточного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/4330/19; 3) стягнення в натурі з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошової суми у розмірі 2.562,98 грн.; 4) стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у якості відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1.000,00грн.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративний орган протиправно не виконує рішення суду, через що заявник не одержав у власність 2.562,98 грн. коштів за пенсією. На думку заявника, ці кошти мають бути стягнуті на його користь разом із відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі за текстом – владний суб`єкт, адміністративний орган, Головне управління, ГУ, пенсійний орган), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що ухвала суду про зміну порядку і способу виконання рішення суду по справі №520/4330/19 оскаржена в апеляційному порядку. Вини пенсійного органу у невиплаті додатково перерахованої суми пенсії у розмірі 2.562,98 грн. немає у зв`язку з відсутністю фінансових асигнувань на ці потреби від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник, ОСОБА_1 , проходив службу у системі органів виконання кримінальних покарань у той час, коли ці органи входили до структури Міністерства внутрішніх справ України, є пенсіонером органів внутрішніх справ з 16.03.1998р., перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 05.06.2018 року.

Ці обставини установлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19, а тому не підлягають повторному доведенню у межах цієї справи.

Спір між заявником з однієї сторони та органом проходження публічної служби і пенсійним органом з іншої сторони має тривалий характер у часі і склався з приводу пенсійного забезпечення заявника після проведення перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії на виконання постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та постанови КМУ від 21.02.2018р. №103.

Так, Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" стосовно заявника було складено і надано до ГУ ПФУ в Харківській області (далі за текстом - пенсійний орган) довідку №6744 від 22.06.2018р. про те, що розмір посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018 року становить: посадовий оклад - 4.930,00грн., оклад за спеціальним званням - 1.340,00грн., надбавка за вислугу років (40%) - 2.508,00 грн. , усього - 8.778,00 грн.

На підставі зазначеної довідки та постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 і постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, ГУ ПФУ області було проведено з 01.01.2018 року перерахунок пенсії заявника. Проте, заявник не погодився із розмірами окремих складових грошового забезпечення, указаних у довідці Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі за текстом - Управління з виконання покарань, Північно-Східне управління), і як наслідок, із розміром пенсії після перерахунку.

19.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим запитом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України з приводу правових підстав визначення відсотків надбавки за вислугу років.

Одночасно, заявник подав скаргу про відкликання довідки про розмір грошового забезпечення, як такої, що суперечить постанові КМУ від 30.08.2017р. №704 та чинному на день звільнення законодавству.

Листом №22-1237-18/К-480 від 01.08.2018р. Управління з виконання покарань сповістило заявника про те, що пенсія призначена управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, а перерахунок пенсії здійснено відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018р. №103.

Заявник оскаржив діяння Управління з виконання покарань та пенсійного органу у межах справи №520/10664/18, де просив суд: 1) визнати дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, які полягають у визначенні надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків замість 45 відсотків у довідці №6744 від 22.06.2018 року неправомірними; 2) визнати довідку №6744 від 22.06.2018 року в частині визначення надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків недійсною; 3) зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України скласти нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у якій зазначити надбавку за вислугу років у розмірі 45 відсотків, замість 40 відсотків; 4) направити нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно нової довідки; 6) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з 05.06.2018 року з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з виплатою недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р. по справі 520/10664/18 позов заявника було задоволено частково; визнані неправомірними дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, які полягають у визначенні надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків замість 45 відсотків у довідці №6744 від 22.06.2018р.; зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України скласти нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у якій зазначити надбавку за вислугу років у розмірі 45 відсотків, замість 40 відсотків та направити нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно нової довідки; у решті вимог позов - відхилено.

На виконання рішення суду від 22.12.2018 року Північно-Східне управління 12.04.2019р. за вих. №22/4.3.-3057-16-19 направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку №6836 від 12.04.2019р.

Пенсійний орган отримав згадану довідку 12.04.2019р.

18.04.2019 року заявник звернувся до пенсійного органу із письмовим запитом щодо процесу здійснення перерахунку пенсії на підставі нової довідки про розміри та складові грошового забезпечення, наданої Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України на виконання рішення суду від 22.12.2018 року по справі №520/10664/18.

Листом від 24.04.2019р. №12399-14/20 пенсійний орган відмовив заявнику у здійсненні та перерахунку пенсії на підставі нової довідки №6836 від 12.04.2019р.

Відмова пенсійного органу була оскаржена заявником у межах справи №520/4330/19, де заявник просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі її начальника Ачкасова В.М., яка полягає у його відмові у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно довідки №6836 від 12.04.2019 року, яка складена та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року по справі № 520/10664/18; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі її начальника Ачкасова В.М. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 6836 від 12.04.2019 року з обов`язковою компенсацією втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 05.06.2018 року по день виплати усієї заборгованості з виплати пенсії; 3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у якості відшкодування моральної шкоди, яка полягає у протиправній відмові у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки № 6836 від 12.04.2019 року, виданої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 року по справі № 520/10664/18 грошову суму у розмірі 2000 гривень; 4) постановити окрему ухвалу суду щодо притягнення до відповідальності начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. яку направити до Пенсійного фонду України, який знаходиться за адресою: 01601, м. Київ 14, вул. Бастіона, 9; 5) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі її начальника Ачкасова В.М подати до суду у десятиденний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про повне виконання судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19 позов заявника було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у відмові у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно довідки №6836 від 12.04.2019 року, яка складена та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року по справі №520/10664/18; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій №6836 від 12.04.2019 року; у решті вимог - відмовлено.

Згадане рішення суду від 10.06.2019р. набрало законної сили 11.07.2019 року. Виконавчий лист по справі видано заявникові 22.07.2019р.

23.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся з запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу виконання означеного рішення суду.

21.08.2019р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано відповідь, де указано, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. у справі №520/4330/19 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 05.06.2018р.

Різниця пенсії, обчислена за рішенням суду, за період з 05.06.2018р. по 10.07.2019р. у розмірі 2.562,98грн. буде виплачуватись у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 «Про питання погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду». Доплату з 11.07.2019р. по 31.08.2019р. у розмірі 394,41 грн. нараховано на вересень поточного року.

26.11.2019р. до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення в адміністративній справі, в якій заявник просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 р. у справі №520/4330/19 за позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення пенсії у розмірі 2562,98 грн. за період з 05.06.2018 р. по 10.07.2019р.

Ухвалою суду від 06.12.2019р. по справі №520/4330/19 було встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. у справі №520/4330/19 шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 однією сумою, без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат; у зміні способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення пенсії у розмірі 2.562,98. грн. за період з 05.06.2018р. по 10.07.2019р. - відмовлено.

Однак, заявник, не погодившись із станом виконання пенсійним органом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19 подав окремий позов у межах справи №520/13529/19, де просив суд про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання остаточного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/4330/19; 2) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні жодного заходу для виконання щодо ОСОБА_1 остаточного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/4330/19; 3) стягнення в натурі з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошової суми у розмірі 2.562,98грн.; 4) стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у якості відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1.000,00грн.; 5) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу із розміру 2.562,98 грн. за період з липня 2018 року по день набрання чинності судовим рішенням.

За вимогою про здійснення нарахування і виплати компенсації ухвалою суду від 16.12.2019р. по справі №520/13529/19 позов було прийнято до розгляду і рішенням від 16.01.2020р. задоволено частково; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за платежем по справі №520/4330/19 у сумі 2.562,98грн.

За вимогами про невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19, про стягнення грошової суми у розмірі 2.562,98грн. (яка вже була нарахована пенсійним органом у якості недоплаченої пенсії), про стягнення 1.000,00грн. моральної шкоди ухвалою суду від 16.12.2019р. було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Дане рішення окружного адміністративного суду вмотивовано тим, що спір про пенсійне забезпечення вже вирішений по справі №520/4330/19, а решта заявлених вимог є похідними від основної - оскарження діяння пенсійного органу з приводу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19.

Однак, постановою від 10.02.2020р. Другий апеляційний адміністративний суд скасував названу ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, посилаючись на те, що суд першої інстанції не з`ясував характеру спірних правовідносин, а саме: не визначив - чи порушені діями або бездіяльністю відповідача права, свободи та інтереси позивача, що мало наслідком звернення із вимогами про відшкодування шкоди.

У квітні 2020р. пенсійним органом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19 та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2019р. по справі №520/4330/19 була проведена виплата - 2.562,98грн.

Документальних доказів настання для заявника будь-яких негативних наслідків у відносинах з виплати 2.562,98грн. пенсії до матеріалів справи сторонами не надано.

Не погодившись із відповідністю закону владних волевиявлень пенсійного органу з приводу виплати частини пенсії у розмірі 2.562,98 грн., заявник ініціював даний спір.

Оскільки встановлення факту порушення прав та інтересів особи - учасника конкретних суспільних відносин можливо виключно за наслідками розгляду справи по суті, то суд не вбачає іншого варіанту виконання вказівки постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020р. по справі №520/4330/19, окрім як у спосіб прийняття рішення по суті позову.

Тому вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як «призначення пенсії», «нарахування пенсії», «виплата пенсії», «перерахунок пенсії», «обчислення пенсії».

Розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.

Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.

Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відтак, категорія «призначення пенсії» поглинає і категорію «обчислення пенсії», і категорію «нарахування пенсії», котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.

До того ж стосовно такої правової категорії як «нарахування пенсії» суд зазначає, що дане словосполучення згадується законодавцем у положеннях ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у контексті неодержання громадянином коштів за призначеною пенсією.

Застосовуючи положення перелічених норм права у кореспонденції з приписами ст.27 Закону України від 14.01.1998р. №16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та ст.49 Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що нарахування пенсії є не самостійною владною управлінською функцією органів ПФУ, а суто невід`ємним структурним елементом призначення пенсії у певному грошовому розмірі.

Тому, випадок не нарахування пенсії є об`єктивно неможливим після настання події прийняття владним суб`єктом рішення про призначення пенсії (за виключенням випадку прийняття рішення про припинення пенсії).

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. Оскільки процедура перерахунку пенсії також втілюється у прийнятті адміністративним органом письмового рішення (як індивідуального акту) як з приводу відповідної правової підстави, так і з приводу грошового виміру пенсії, то суд вважає, що категорія «перерахунок пенсії» поглинає і категорію «обчислення пенсії», і категорію «нарахування пенсії».

Під правовою категорією «виплата пенсії» з огляду на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» слід розуміти переказ безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.

Вирішуючи спір за вимогою заявника про стягнення грошової суми у розмірі 2.562,98грн., суд відмічає, що навіть із доводів позову чітко та однозначно слідує, що названа сума є сумою неотриманої пенсії, нарахованою пенсійним органом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Вирішуючи спір, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України у якості розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

З огляду на викладене, територіальний орган ПФУ не набуває речового права (права власності) на кошти, одержані від Пенсійного фонду України за цільовим призначенням для виплати пенсій.

А відтак, задоволення вимоги про стягнення неіснуючих у власності владного суб`єкта коштів є неможливим до реального виконання заходом примусу.

Натомість, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права особи владний суб`єкт - регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Отже, вимога про стягнення коштів за пенсією до задоволення не підлягає.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р. по справі №520/10664/18 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. пенсійним органом було видано індивідуальний акт з приводу перерахунку пенсії з 05.06.2018р. у розмірі 80% грошового забезпечення за складовими: оклад за посадою - 4.930,00грн., оклад за званням - 1.340,00грн., надбавка за вислугу років у 45% - 2.821,50грн., а усього - 9.091,50грн.

Отже, перелічені рішення судів виконані пенсійним органом в частині проведення перерахунку пенсії (тобто і обчислення, і призначення нового розміру, і нарахування).

Ці обставини підтверджуються і копією розрахунку на доплату від 08.08.2019р.

Судом виявлено, що між заявником та адміністративними органами виникла низка судових спорів у галузі справи пенсійного забезпечення.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018р. справі №2040/6143/18 були визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. з 05.06.2018р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.06.2018р. як пенсіонеру органів внутрішніх справ в розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення, а саме: у розмірі, 9.788,40 грн., визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.06.2018 року; зобов`язано здійснити ОСОБА_1 виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.06.2018р. однією сумою з урахуванням виплачених сум.

На виконання цього рішення суду пенсійним органом було проведено виплату у розмірі 12.940,44грн.

У подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019р. по справі №520/9092/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії у відповідності до положень Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з червня 2018р. по квітень 2019р.

На виконання цього рішення суду пенсійним органом було проведено нарахування у розмірі 1.000,30грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р. по справі №520/10664/18 було визнано неправомірними дії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, які полягають у визначенні надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків замість 45 відсотків у довідці №6744 від 22.06.2018р.; зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України скласти нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у якій зазначити надбавку за вислугу років у розмірі 45 відсотків, замість 40 відсотків, направити нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно нової довідки; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

У подальшому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у відмові у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно довідки №6836 від 12.04.2019р., яка складена та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року по справі №520/10664/18; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій №6836 від 12.04.2019 року; у решті вимог - відмовлено.

Ухвалою суду від 06.12.2019р. по справі №520/4330/19 було встановлено новий спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. у справі №520/4330/19 шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 однією сумою, без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат; а у зміні способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення пенсії у розмірі 2.562,98 грн. за період з 05.06.2018р. по 10.07.2019 р. - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019р. по справі №520/7053/19 була визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2019 року про призначення пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2019 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення.

Рішенням пенсійного органу від 12.12.2019р. було відмовлено у задоволенні заяви заявника з приводу призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З усього переліку вище наведених судових актів пов`язаними між собою за критерієм розміру пенсії є рішення по справі №520/10664/18 та №520/4330/19.

З викладених у судових рішеннях по справі №520/10664/18 та №520/4330/19 обставин вбачається, що подія підвищення розміру винагороди мала місце станом на 01.03.2018р.

На виконання рішення по справі №520/4330/19 Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії заявника, у тому числі нарахована і сума доплати в 2.562,98грн. (тобто різниця неодержаної заявником пенсії).

Ця сума є арифметичним добутком окремих платежів за червень 2018р. - 135,85грн., за липень 2018р.-грудень 2018р. - 156,75грн. щомісяця, за січень 2019р. - червень 2019р. - 235,13грн. щомісяця, за 01.07.2019р.-10.07.2019р. - 75,85грн.

Як з`ясовано судом, під час реалізації владних управлінських повноважень з приводу виплати заявникові частини пенсії у розмірі 2.562,98грн. пенсійним органом початково застосовувались норми Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (затверджено постановою КМУ від 22.08.2018р. №649; далі за текстом – Порядок №649).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.09.2019р. по справі №440/85/19 з приводу застосування постанови КМУ від 22.08.2018р. №649: 1) відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України; 2) Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не визначено джерел виплат; 3) постанова КМУ від 22.08.2018р. №649 застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Тобто до судових рішень, за якими на Пенсійний фонд покладено обов`язок нараховувати пенсійну виплату. Натомість особливості виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд, передбачені Законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема у ст.3.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №560/523/19: 1) Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649). Відповідно до пункту 1 Порядку №649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Пунктами 4, 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Відповідно до пункту 10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику; 2) стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності. Приписи статті 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.

Отже, Порядок № 649, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень для виконання судових рішень, кими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, є обов`язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, включаючи органи Пенсійного фонду України.

З урахуванням викладеного суд не знаходить порушень закону в діяннях пенсійного органу по дотриманню положень діючого рішення Уряду України, адже виконання управлінської функції здійснювалось адміністративним органом саме у формі виконання обов`язку з нарахування та виплати пенсії, видатки на що фінансуються з державного бюджету.

Ухвалою Харківського окружного суду від 06.12.2019р. по справі №520/4330/19 було встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. у справі №520/4330/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 однією сумою, без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Таким чином, лише з 06.12.2019р. пенсійний орган набув законну підставу не дотримуватись приписів діючого рішення Уряду України.

З урахуванням загальних строків перебігу поштової кореспонденції суд не вбачає ознак порушення законодавства у діяннях пенсійного органу, котрий набувши у грудні 2019 р. законну підставу не дотримуватись запровадженого Урядом України порядку реалізації владної управлінської функції вже у квітні 2020 р. здійснив відповідний платіж.

Відтак, за цим епізодом, позов підлягає відхиленню.

Вирішуючи спір за епізодом стягнення моральної шкоди, суд керується наступними мотивами.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23); Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23); Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23); Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23); Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5 ст.23).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 17.03.2020р. по справі №815/5826/16: 1) згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; 2) під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі; 3) п.5 цієї постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору; 4) аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Суд відмічає, що у тексті позову заявника не викладено жодних конкретних доводів з приводу моральної шкоди.

Тексти інших процесуальних документів заявника також зводяться виключно до власного тлумачення змісту норм матеріального права.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту спричинення у спірних правовідносинах моральної шкоди заявником до суду не подано.

Між тим, вирішення цієї вимоги має відбуватись за правилами ч.1 ст.77 КАС України, позаяк самого лише твердження заявника про настання моральної шкоди явно та очевидно недостатньо для визнання такого факту реально існуючим.

Обґрунтованого розрахунку моральної шкоди текст позову заявника не містить.

Доказів зміни звичного режиму життя, погіршення взаємовідносин чи стосунків з іншими учасниками суспільних відносин, настання будь-яких інших негативних наслідків, спричинених подією зносин з пенсійним органом, а також доказів відносно факторів, котрі мають юридичне значення в аспекті існування моральної шкоди у якості реального явища, заявником до суду не подано.

Відтак, вимогу заявника за цим епізодом слід визнати недоведеною.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що суб`єктивне право заявника на визначення розмірів та складових грошового забезпечення у цілях проведення перерахунку пенсії повно та дієво захищене рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р. по справі №520/10664/18, а суб`єктивне право заявника на перерахунок пенсії і отримання виплат за перерахованою пенсією повно та дієво захищене рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019р. по справі №520/4330/19.

Відсутність порушеного права, яке б не було захищено судом за вже винесеними судовими рішеннями, зумовлює необхідність відмови у позові за спором про пенсійне забезпечення, пов`язаним із подією підвищення розміру винагороди - 01.03.2018р.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили після завершення процедури апеляційного перегляду чи строку її ініціювання; виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 18 червня 2020 р.

Суддя Сліденко А.В.