Рішення № 89920087, 18.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 р. Справа № 480/1427/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, мотивуючи вимоги ти, що вона є інвалідом 2 групи і віднесена до категорії 1 громадян-учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, захворювання якої пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. Перебуває на пенсійному обліку як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У період з 23.12.1980 р. по 29.08.1994 р. працювала у Військторзі № 440 Управління торгівлі Київського військового округу на посаді бухгалтера-інвентаризатора та відповідно до наказу начальника Військторгу в період з липня 1987 року по серпень 1987 року включно була відряджена до УТ ККВО для роботи в районі Чорнобиля. Зазначає, що виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-кілометровій закритій зоні відчуження як особа вільнонайманого складу, у зв`язку з чим на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належить до інвалідів війни. На звернення до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради з заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення отримала відмову. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, чим порушив її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до п.п 1, 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач звернулася до Управління з заявою про встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону та видачу відповідного посвідчення, однак позивач не належить до жодної з визначених категорій. Дана обставина унеможливлює прийняття позитивного для позивача рішення. Крім того, для встановлення позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону необхідно, щоб формулювання причинного зв`язку було таким: "Захворювання, пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". У свою чергу, відповідач, відмовивши у встановленні позивачці статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якої пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.18,19,23).

У період з 23.12.1980 р. по 29.08.1994 р. позивач працювала у Військторзі № 440 Управління торгівлі Київського військового округу на посаді бухгалтера-інвентаризатора та відповідно до наказу начальника Військторгу від 14.07.1987 р. № 66/л в період з 15 липня 1987 року по 25 серпня 1987 року включно була відряджена до УТ ККВО для роботи в 30-кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС (8-9,10,12,13,14,15,17).

04.02.2020 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення.

Листом від 20.02.2020 р. № 1361 відповідач відмовив позивачці у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення у зв`язку з відсутністю підстав для встановлення такого статусу (а.с.6,7).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради встановити позивачці статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення необгрунтованою з огляду на таке.

Правовий статус осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон).

Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 7 Закону військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами, та особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

З наведених норм слідує, що умовами набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є: 1) настання інвалідності у військовослужбовця або особи вільнонайманого складу внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Визначення поняття "особи вільнонайманого складу" чинне законодавство не містить. Разом з тим, системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що до категорії осіб вільнонайманого складу належать усі особи, які не є військовослужбовцями і виконували інші обов`язки військової служби, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків, є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконувала обов`язки військової служби, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме обслуговування учасників ліквідації наслідків аварії в закритій 30-кілометровій закритій зоні відчуження (а.с.13,14,15,16,17).

Відповідно до експертного висновку № 153 від 28.04.1993 р. захворювання позивача пов`язане з впливом іонізуючих та інших шкідливих факторів під час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.20).

Таким чином, отримана інвалідність позивача безпосередньо пов`язана з виконанням нею службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-кілометровій закритій зоні відчуження.

У даному випадку позивачці було відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстави відсутності в її особовій справі документів на підтвердження належності до осіб з числа військовослужбовців чи перебування у складі формувань Цивільної оборони на час виконання обов`язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. При цьому відповідачем не враховано, що на підставі ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб вільнонайманого складу.

Так, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримала інвалідність у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас наявні підстави для набуття нею статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме як особа вільнонайманого складу.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як особа вільнонайманого складу, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов`язання Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським бюро Олександра Кудіна в особі його керівника адвоката Кудіна О.М. 25 лютого 2020 року укладено Договір про надання правничої допомоги (а.с.22). Відповідно до умов договору гонорар адвоката складає 4700 грн. При цьому у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, наведеному в позовній заяві, витрати на правничу допомогу адвоката зазначені у розмірі 5000 грн, що не відповідає умовам вказаного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Всупереч вказаній нормі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акту виконаних робіт (наданих послуг між позивачем та адвокатом) позивачем не надано, у зв`язку з чим суд не може встановити, які саме вчинені дії (надані послуги) адвокатом на виконання Договору про надання правничої допомоги. У свою чергу, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не може бути розцінений судом як детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки містить орієнтовну суму витрат, пов`язаних із розглядом справи, яка до того ж не відповідає розміру оплати послуг адвоката, зазначеному в договорі, та не визначає остаточний обсяг виконаної роботи адвокатом. За таких обставин, оскільки детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акту виконаних робіт позивачем не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 23294808) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни 2 групи та видати посвідчення інваліда війни.

В задоволенні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Л.М. Опімах