Рішення № 8991962, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/10524.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діалекс"

простягнення 45 475,61 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Назарчук І.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" (надалі –ТОВ "Люксус Трейд") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалекс" (надалі –ТОВ "Діалекс") про стягнення 45 475,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів поставки №01/01-2008/1 від 01.01.2008 р. та №10109/7 від 01.01.2009 р. позивач здійснював поставку товару, а відповідач приймав та здійснював оплату. 08.09.2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду відповідно до якої відповідач зобов’язався погасити заборгованість за поставлений товар до 29.12.2009 р., однак належним чином грошове зобов’язання за вказаною угодою відповідач не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42 836,47 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 839,53 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 530,39 грн. та 3% річних у розмірі 269,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2010 р. порушено провадження у справі №48/105 та призначено її до розгляду на 10.03.2010 р.

05.03.2010 р. до канцелярії суду від представник позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

09.03.2010 р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням його представника.

В судовому засіданні 10.03.2010 р. в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2010 р. задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи до 24.03.2010 р.

У судовому засіданні представник позивача повторно подав клопотання про забезпечення позову, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2010 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові суми відповідача, що знаходяться на поточному рахунку ТОВ "Діалекс".

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09016787 від 22.02.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03164, м. Київ, вул. Дунаєвського, 3, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5526556 від 18.03.2010 р. та вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 р. та 01.01.2009 р. між ТОВ "Люксус Трейд" (постачальник) та ТОВ "Діалекс" (покупець) укладено договори поставки №01/01-2008/1 та №10109/7 (надалі –"Договори"). Строк дії Договорів становить з моменту підписання по 31.12.2009 р.

Відповідно до п. 1.1 Договорів постачальник зобов’язується постачати покупцю продукцію торгових марок "Luxus Professional" (товарна категорія –"побутова хімія"), "Constansa" (товарна категорія –"декоративне мило та солі для ванн"), "Concerto" (товарна категорія –"свічки") в асортименті і кількості, які будуть узгоджуватися сторонами в порядку і на умовах встановлених цими договорами (в подальшому –продукція), а покупець зобов’язується приймати цю продукцію, оплачувати її згідно узгоджених цін.

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 Договорів узгодження умов конкретної поставки буде здійснюватися шляхом надання покупцем і прийняття постачальником замовлення та/або шляхом укладення сторонами доповнень до цих договорів. До будь-яких операцій з постачання продукції, вказаної в п. 1.1 договорів, що здійснюватимуться між сторонами протягом строку дії цих договорів, застосовуватимуться умови цих договорів.

Пунктом 3.6 Договорів визначено, що поставка здійснюється на умовах "Франко-Склад постачальника" (EXW) згідно "Інкотермс" редакції 2000 року.

Відповідно до п. 3.8 Договорів право власності на продукцію і ризики випадкової загибелі, порчі чи пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції на складі постачальника.

Згідно п. 4.1 Договорів приймання-передача продукції за кількістю здійснюється на складі постачальника, шляхом відповідної відмітки про прийняття в товарно-супровідній документації. Перевірка кількості продукції і цілісності упаковки кожної одиниці продукції відбувається під час отримання продукції на складі постачальника в присутності представників постачальника, покупця.

Пунктом 5.2 Договорів погоджено, що оплата окремих партій товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 45 календарних днів з моменту поставки.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.08.2008 р. по 30.04.2009 р. позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 49 573,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000245 від 01.08.2008 р., №РН-0000272 від 06.08.2008 р., №РН-0000294 від 21.08.2008 р., №РН-0000339 від 01.09.2008 р., №РН-0000340 від 04.09.2008 р., №РН-000373 від 17.09.2008 р., №РН-000499 від 01.10.2008 р., №РН-000508 від 03.10.2008 р., №РН-000509 від 09.10.2008 р., №РН-000510 від 14.10.2008 р., №РН-000511 від 16.10.2008 р., №РН-000512 від 28.10.2008 р., №РН-529 від 01.11.2008 р., №РН-531 від 13.11.2008 р., №РН-000610 від 20.11.2008 р., №РН-532 від 21.11.2008 р., №РН-00561 від 01.12.2008 р., №РН-552 від 22.12.2008р., №РН-46 від 23.01.2009 р., №РН-122 від 06.02.2009 р., №РН-59 від 10.02.2009 р., №РН-191 від 06.03.2009 р. та №РН-303 від 30.04.2009 р.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданої продукції.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, сплативши 737,18 грн.

08.09.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №10109/7 від 01.01.2009 р., якою було реструктуризовано строки погашення заборгованості за Договорами. (надалі –"Угода").

Згідно із п. 1 Угоди відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем станом на 08.09.2009 р. у розмірі 48 836,47 грн.

Пунктом 2 Угоди погоджено, що відповідач зобов’язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди заборгованість згідно графіку: до 30.09.2009 р. у розмірі 10 000,00 грн., до 31.10.2009 р. у розмірі 10 000,00 грн., до 30.11.2009 р. у розмірі 15 000,00 грн. та до 29.12.2009 р. у розмірі 13836,47 грн.

Положеннями п. 3 Угоди сторони дійшли згоди вважати недійсним пункти 5.2 Договорів.

30.10.2009 р. відповідач частково погасив заборгованість за передану продукцію, сплативши на користь позивача 4 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 30.10.2009 р.

01.12.2009 р. сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становила 44 836,59 грн.

08.12.2009 р. відповідач частково погасив заборгованість за передану продукцію, сплативши на користь позивача 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 08.12.2009 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті заборгованості за поставлену продукції згідно визначеного Угодою графіку, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 08.02.2010 р., становить 42 836,47грн.

Договори є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується поставка відповідачу продукції (видаткові накладні) на загальну суму 49 573,65 грн.

Вказані накладні містять підпис представника та відтиск печатки відповідача.

Підписаною Угодою, актом звірки та проведенням часткової оплати відповідач схвалив прийняття вказаної продукції.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 2 Угоди відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість згідно графіку: до 30.09.2009 р. у розмірі 10 000,00 грн., до 31.10.2009 р. у розмірі 10 000,00 грн., до 30.11.2009 р. у розмірі 15 000,00 грн. та до 29.12.2009 р. у розмірі 13836,47 грн.

Отже, сторонами було визначено строки виконання відповідачем зобов’язання по оплаті поставленої продукції, які на момент розгляду справи настали.

Матеріалами справи підтверджується оплата у розмірі 6 000,00 грн. (4 000,00 грн. + 2000,00 грн.), а заборгованість становить 42 836,47 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 42 836,47 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, а наявними у справі Угодою, актом звірки взаємних розрахунків та доказами часткової оплати заборгованості підтверджується визнання відповідачем такої заборгованості. Доказів погашення заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Діалекс" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Люксус Трейд" про стягнення з ТОВ "Діалекс" заборгованості у розмірі 42 836,47 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 1 839,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Угодою строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 Договорів за порушення строків розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті поставленої продукції згідно визначеного Угодою графіком, нарахованої у період з 30.09.2009 р. по 08.02.2010 р. за подвійною обліковою ставкою НБУ на момент прострочення.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення по оплаті заборгованості за поставлену продукцію становить 1909,19 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1839,53 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 530,39грн. та 3% річних у розмірі 269,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 530,39грн. та 3% річних у розмірі 269,22 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Люксус Трейд" про стягнення з ТОВ "Діалекс" суми боргу у розмірі 42 836,47 грн., пені у розмірі 1839,53 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 530,39грн. та 3% річних у розмірі 269,22 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалекс" (03164, м.Київ, вул. Дунаєвського, 3; ідентифікаційний код 35121639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14; ідентифікаційний код 34428327) суму боргу у розмірі 42 836,47 грн., пеню у розмірі 1839,53 грн., інфляційні нарахування у розмірі 530,39грн. та 3% річних у розмірі 269,22 грн., державне мито у розмірі 454,76 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко