Ухвала суду № 89919180, 19.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/2179/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1566 Р про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 1566Р щодо невиплати середнього грошового забезпечення, за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення з 01 березня 2019 року по 20 листопада 2019 року, за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки, враховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указав, що при виключенні зі списків особового складу 28.02.2019 його не розраховано за всіма видами забезпечення, а саме не була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 лютого 2019 року. Грошову компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 72645,72 грн на виконання судового рішення в справі № 240/9338/19 позивач отримав 20.11.2019, тобто фактично розрахований при звільненні з військової служби 20.11.2019. Позивач вважає, що відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України відповідач зобов`язаний був за період з 01.03.2019 до 20.11.2019 нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь час затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100. Проте листом від 25.02.2020 Командир Військової частини 1566 Р відмовив у виплаті вищевказаного середнього грошового забезпечення.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Військовою частиною 1566 Р направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного центру "Краматорськ" (військова частина 1566Р) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду. При цьому у відзиві вказано, що позивачем порушені строки звернення до адміністративного суду, установлені частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, що відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, поданої після закінчення строків, установлених законом. Зазначено, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Так, Військовою частиною 1566Р зазначено, що фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було проведено 20.11.2019. У зв`язку з тим, що з моменту фактичного розрахунку з позивачем до дня подання ним адміністративного позову до суду пройшло більше трьох місяців відповідач констатував, що позивачем пропущено термін звернення до адміністративного суду (тримісячний строк).

ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач указав, що твердження відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими та неправомірними. Зокрема, позивач зазначив, що днем коли він дізнався про порушення своїх прав є 27.02.2020 - день отримання відповіді від військової частини 1566Р № 15/121 від 25.02.2020, в якій йому відмовлено у виплаті вищезазначеного середнього грошового забезпечення. На думку позивача, доводи відповідача щодо порушення ним строків звернення до суду є неправомірними. У зв`язку з цим, а також на підставі ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач просив позов задовольнити повністю.

Вивчивши наведені доводи учасників справи, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 вказаної статті КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Указані норми пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Одночасно суд ураховує, що спір у даній справі стосуються виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, а саме невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2019 роки.

За своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі №2140/1471/18 (провадження №К/9901/15582/19) зазначив, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд враховує, що з огляду на зміст статті 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний самостійно виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочинається з дня виплати суми щодо якої виникла заборгованість, за умови, якщо роботодавцем добровільно не сплачено середній заробіток відповідно до ст.117 КЗпП України.

Судом встановлено, що грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 28.02.2019, нараховано позивачу відповідно до наказу Військової частини 1566Р від 12.11.2019 № 92Р-ос "Про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій" та на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 в справі № 240/9338/19. Виплату вказаних коштів у розмірі 72645,72 грн фактично здійснено 20.11.2019 шляхом зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 ..

Отож, перебіг строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України розпочався 20.11.2019. Позовна заява подана до суду 28.02.2020, тобто з пропуском 8 днів.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Додатково суд звертає увагу і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 06 лютого 2020 року позивач звернувся до Начальника Інформаційного центру "Краматорськ" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 1566Р) із заявою про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2019 роки, з 01 березня 2019 року по 15 листопада 2019, враховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За результатами розгляду звернення, відповідач листом від 25.02.2020 відмовив ОСОБА_1 у виплаті середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із такою відмовою, позивач 28 лютого 2020 року звернувся до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об`єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;

- це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

На переконання суду, вчинені позивачем дії щодо самостійного звернення до відповідача та надані позивачем документи відповідають переліченим судом критеріям, що є правовою підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, викладеному у відзиві, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.Ю. Романченко