Рішення № 89919038, 16.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 р. Справа№200/2104/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Барабашовій С.А., за участю представника відповідача Ярової С.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012485204 від 21.11.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012485204 від 21.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 21 листопада 2019 року Відповідачем відносно Позивача було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з ним та вважає його протиправним. Зазначає, що кількість днів затримки, що перевищує 1095 днів, що є порушенням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Перерахування грошових коштів з електронного рахунку позивача на сплату податкової заборгованості, яка виникла до 01липня 2015 року, є порушенням вимог ст.87 Податкового кодексу України. Також посилається на Закон України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669) та зазначає про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року у зв`язку із наявним сертифікатом ТПП, що засвідчує настання обставин непереборної сили.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, в якому зазначив, що за результатом перевірки податковим органом встановлена несвоєчасна сплата податкового зобов`язання з податку на додану вартість, в результаті чого на підставі ст.126 Податкового кодексу України до Позивача застосовані штрафні санкції. З огляду на вищезазначене просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

26 лютого 2020 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12 березня 2020 року.

01 червня 2020 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго") (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03337119) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис, в стані припинення не перебуває, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки. Зареєстровано за адресою: 84307, Донецька обл., м.Краматорськ, пров. Земляний, 2.

Ці обставини встановлені на підставі статуту підприємства, виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач - Головне управління ДПС в Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

21 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС Донецької області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 200.10 статті 200 розділу V, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.08.2017 по 18.10.2019 за результатом якої складено акт №167/05-99-52-04/3337119.

Перевіркою встановлено порушення ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, сплата яких розстрочена (вiдстрочена) рішення суду, задекларованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень, серпень 2017 року.

04 листопада 2019 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області подано заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду якого Відповідачем сформована відповідь №24583/10/05-99-52-04 від 18.11.2019 згідно якої висновки акту перевірки залишені без змін.

21 листопада 2019 року на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0012485204, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 902989,82 грн.

За результатами розгляду скарги Позивача Державною податковою службою України прийнято рішення №4663/6/9910008-05-05-06 від 06 лютого 2020 року, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо перерахунку з електронного рахунку податку грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в порядку черговості та нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі ст.126 Податкового кодексу України за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ.

Разом з цим, під час розгляду справи судом встановлено, що сума штрафу нарахована за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а саме: визначену у податковій декларації за липень 2017 року; нараховану в ІКП 01.09.2017 по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/2702/2012 вiд 19.03.2012 року; нараховану в ІКП 15.09.2017 по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/4516/2012 вiд 27.04.2012 року; визначену в податковому повідомленні-рішенні №000365008 від 22.06.2017; нараховану в ІКП 22.09.2017 по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу №2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011 року; нараховану в ІКП 25.09.2017 по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу № 805/2079/14 вiд 28.11.2016 року; нараховану в ІКП 28.09.2017 по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №805/2426/15а вiд 28.07.2015 року; нараховану в ІКП 28.09.2017 по рішенню суду про розстрочення (вiдстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №805/16715/13а вiд 28.11.2013 року; визначену у податковій декларації за серпень 2017 року.

В рахунок сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість зараховані кошти, що надійшли до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ по платіжним дорученням від 23.09.2019 року, від 24.09.2019 року, від 25.09.2019 року, 26.09.2019 року, від 30.09.2019 року, від 03.10.2019 року, від 07.10.2019 року, від 08.10.2019 року, від 09.10.2019 року, від 10.10.2019 року, від 15.10.2019 року, від 17.10.2019 року, від 18.10.2019 року; а також кошти сплачені платіжними дорученнями №5415250506 від 01.10.2019 року на суму 21977,08 грн., №2388531606 від 16.10.2019 року на суму 29708,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що зарахування коштів, які надійшли до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, здійснено в порядку черговості на погашення податкового боргу, який виник до 1 липня 2015 року та був розстрочений рішеннями суду, та податкових зобов`язань визначених в декларації за липень, серпень 2017 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків; контролювання своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок узгодження податкового зобов`язання визначений статтею 54 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пунктів 54.1 та 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті, сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пункту 56.17.5 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до пункту 56.1.8 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи наведене вище, суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно проведення камеральної перевірки щодо своєчасності сплати неузгоджених податкових зобов`язань, оскільки оскарження позивачем правомірності визначення боргу на 31.10.2016 в ІКП з податку на додану вартість не свідчить про оскарження ним рішень контролюючого органу, яким платнику податків визначено податкове зобов`язання, що в подальшому розстрочено згідно судових рішень. Що стосується самостійно визначених платником податків зобов`язань, то їх оскарження взагалі не передбачено. Отже, спір що стосується правильності ведення відповідачем обліку зобов`язань в ІКП з податку на додану вартість не впливає на їх узгодження. Протягом судового розгляду справи позивачем не заперечувалося правомірність відображення в обліковій картці після 31.10.2016 чергових платежів зі сплати податкового боргу, розстроченого судовими рішеннями. Крім цього, оскільки за даними облікової картки позивача з податку на додану вартість станом на 01.12.2016, податковий борг з податку на додану вартість становить 60930188,90 грн., у т.ч. пеня 16376027,40 грн., рішення у справі № 805/1194/17, предметом якої є визначення правомірності відображення боргу в у сумі 45345456,57 грн., з яких недоїмка складає 30604224,60 грн., залишок несплаченої пені складає 14741231,90 грн. не впливає на обставини несвоєчасної сплати боргу, відображеного в обліковій картці позивача після 31.10.2016.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 114 Податкового кодексу передбачено, що граничні строки застосування штрафних санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього кодексу.

Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Під час застосування статті 102 ПК України Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що приписи пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов`язують початок перебігу строку давності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Наведену правову позицію викладено в постановах Верховного суду від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а, від 29 січня 2019 року у справі № 820/495/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 820/3543/17, від 05 червня 2018 року у справі № 824/760/17-а, від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно доводів позивача щодо порушення строків давності під час застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань під час сплати чергових платежів по розстрочці на підставі судових рішень, якими розстрочено (відстрочено) сплату податкового боргу суд зазначає наступне.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/2079/14 від 24.02.2014 з розрахункових рахунків обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість стягнуто кошти в розмірі 8467806,00 грн. За змістом постанови заборгованість з податку на додану вартість виникла через несплату узгодженого грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість №9088359641 від 20.01.2014. Зазначеним рішенням встановлений порядок і строк його виконання шляхом відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців та розстрочення його виконання на 60 місяців з моменту набрання постановою законної сили.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/2426/15-а від 28.07.2015 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 21314654,00 грн. В зазначеній постанові встановлено, що товариством позивача не сплачено у встановленні строки зобов`язання з податку на додану вартість задекларовані в деклараціях за звітні податкові періоди січень, лютий, березень та квітень 2015 року. Ухвалою від 28.07.2015 виконання цієї постанови розстрочено шляхом стягнення з липня 2015 року по листопад 2015 року щомісячно в сумі 3000 грн., з грудня 2015 року по травень 2020 року по 3872 66,44 грн. та у червні 2020 року в сумі 387 266,24 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/16715/13 від 28.11.2013 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 16289551,98 грн. Відповідно до цієї постанови заявлена до стягнення заборгованість виникла через несплату податкового боргу, що виник через несплату чергового платежу по розстрочці узгодженого грошового зобов`язання згідно рішень ДПС у Донецькій області, що задекларований в деклараціях за березень травень 2013 року, липень вересень 2013 року, податкового повідомлення рішення № 0001822340 від 03.07.2013 та пені. Наведеною постановою встановлено порядок та строк її виконання здійснення стягнення з рахунків, починаючи після набрання чинності судовим рішенням по справі та шляхом перерахування протягом 59 місяців по 271 492,53 грн. щомісячно та в останній 60-й місяць в сумі 271492,71 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 17 476 498,72 грн. Зазначеною постановою встановлено несплату товариством позивача у встановлені строки зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та чергового платежу по розстрочці боргу згідно договору розстрочки від 30.01.2012. Наведеною постановою встановлено строк її виконання, відстрочено виконання строком на 12 місяців від дня набрання нею законної сили та розстрочено її виконання строком на 60 місяців шляхом внесення щомісячно в сумі 291274,98 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/4516/2012 від 19.03.2012 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» стягнуто кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 32 858540,42 грн. Відповідно до цієї постанови судом встановлено несплату товариством позивача у встановлені строки зобов`язання з податку на додану вартість в деклараціях №9013356365, №9016615521, №9016615204, №9016622639 та уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість № 9020134022.В постанові встановлено строк її виконання, шляхом відстрочення виконання строком на 12 місяців та розстрочення на 120 місяців, починаючи з травня 2013 року, шляхом сплати суми боргу у розмірі 32 858540,42 грн. щомісячними платежами у розмірі 273821,17 щомісячно, а в квітні 2023 року в сумі 273821, 19 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» стягнуто кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 18140 187,41грн. В зазначеній постанові встановлено несплату товариством позивача у встановлені строки зобов`язання з податку на додану вартість визначених в деклараціях № 9002874743 за червень 2010р., № 9003629842 за квітень 2011р., №9004324624 за травень 2011р., №9005058618 за червень 2011р., № 9006981689 за липень 2011р., № 9008065702 за серпень 2011р., №9009354497 за вересень 2011р. (звітний період, за який виправляються помилки серпень 2011р.), №90080000307 за серпень 2011р. (звітний період, за який виправляються помилки червень 2011р.) та несплату штрафних санкцій, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 30.06.2011р. №0006661542 в сумі у розмірі 673 735,23 грн. та від 30.06.2011р. №0006651542 у розмірі 1363 089,58 грн. В постанові встановлено строк її виконання шляхом відстрочення виконання строком на 12 місяців та розстрочення на 60 місяців: по 302336,46 грн. копійок щомісячно, починаючи з грудня 2012 року, до повного погашення зазначеної суми боргу з останнім платежем у розмірі 302336, 27 грн. у березні 2017 року.

В акті камеральної перевірки кінцевим строком сплати зобов`язань, сплату яких розстрочено судовими рішеннями, визначено дату набрання законної сили такими рішеннями.

Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтями 31, 37 та 38 Податкового кодексу України передбачено, що податковий обов`язок припиняється його виконанням, яке відбувається шляхом сплати в повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.

Порядок, сплати та умови розстрочення та відстрочення податкового зобов`язання визначені ст. 100 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України надає підстави для висновку, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу здійснюється як контролюючими органами, так і судами, на підставі відповідної заяви юридичної особи, яка бере участь у справі. Розстрочення (відстрочення) сум грошових зобов`язань та платежів не вважається їх сплатою, а є лише перенесенням (зміною) строків сплати на більш пізній період. Несплачене у строк, визначений договором або судовим рішенням про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання набуває статус податкового боргу. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків - боржника, оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями.

Отже, розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу згідно судового рішення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу та не є окремим способом погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року (справа №805/4622/16-а), від 08 травня 2018 року (справа № 802/777/16-а).

Таким чином, визначення кінцевим строком сплати зобов`язань, розстрочених судовими рішеннями, дату набрання законної сили цими рішеннями є таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства. Із врахуванням змісту рішень Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 у справі №805/2079/14; від 28.07.2015 у справі № 805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі № 805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі № 2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі №2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі № 2а/0570/21291/2012 та періоду виникнення визначених в них податкових зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності під час застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату.

Штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов`язань, визначених позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2017 року, серпень 2017 року та визначену в податковому повідомленні-рішенні від 22.06.2017 №000365008 застосовані відповідачем у межах строків притягнення платника податків до відповідальності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідачем в рахунок сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення зараховані кошти, що надійшли до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, а також кошти сплачені платіжними дорученнями. Наведена обставина не є спірною та не заперечувалася представниками сторін.

Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, яка є спеціальною відносно стягнення коштів з рахунків електронного адміністрування, передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові у справі № 440/4082/18 від 30.07.2019, в разі, коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

Враховуючи наявність судових рішень про стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року (від 28.11.2016 у справі №805/2079/14; від 28.07.2015 у справі 805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі 805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі 2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі 2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі 2а/0570/21291/2012) та виникнення податкового боргу на підставі наданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень 2017 року, та визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 22.06.2017 після липня 2015 року, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Позивача щодо порушення вимог Податкового кодексу під час зарахування в рахунок сплати цих зобов`язань коштів з рахунків електронного адміністрування. В даному випадку, на стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року наявні судові рішення, що свідчить про недопущення відповідачем порушень ст. 95 Податкового кодексу України.

Суд не приймає доводи позивача про безпідставність неврахування визначеного ним призначення платежу в рахунках на сплату податкового боргу, що призвело до протиправного нарахування штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Оскільки наявність податкового боргу підтверджено наявними в матеріалах справи документами та не заперечується Позивачем, Відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства здійснюється зарахування сплачених Позивачем коштів в порядку календарної черговості без врахування визначеного призначення платежу.

Стосовно доводів Позивача про порушення відповідачем Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669) та неможливість притягнення його до відповідальності через наявність сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили суд зазначає наступне.

Законом № 1669 визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом статті 1 вказаного Закону, територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Стаття 10 Закону № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов`язань є наявність у такого суб`єкта господарювання сертифіката ТПП України про засвідчення форс мажорних обставин.

Згідно сертифікатів (висновку) № 2644/05-4 від 28.08.2014 та № 130/12.12-03 від 04.02.2015, Позивачу відповідно до пунктів 100.4 та 100.5 статті 100 Податкового кодексу України на підставі наданих документів Торгово-промисловою палатою засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.07.2014 та з 01.01.2015 відповідно при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Таким чином, виданий позивачу сертифікат засвідчує настання обставин непереборної сили та розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, що визначають процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а не процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань тим більше у майбутньому.

Враховуючи викладене, наявність у Позивача сертифікату не є підставою несплати податкових зобов`язань та не є обставиною, що обумовлює звільнення платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов`язань, а лише засвідчує факт, що має братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов`язань через обставину непереборної сили та продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 805/761/16-а від 26.11.2019.

Враховуючи наведене вище, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження лише доводи позивача про порушення відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, що встановлені ст. 102 Податкового кодексу України під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0012485204 від 21.11.2019 року, сума штрафних санкцій визначена із порушенням строку притягнення до відповідальності платника податків становить 276859,91 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0012485204 від 21.11.2019 року є протиправним в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 276859,91 грн. та підлягає скасуванню, а в частині застосування штрафних санкції у сумі 626084,71 грн. прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з цим, суд зауважує, що в розрахунку фінансових санкцій під час визначення загальної суми штрафних санкцій допущена арифметична помилка, у зв`язку з чим розбіжність (в сторону збільшення) складає 45,20 грн., яка також підлягає скасуванню.

Отже, заявлені Позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 13544,86 грн., що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням. Із врахуванням часткового задоволення заявлених вимог, що становить 31% від загальної ціни позову, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4198,91 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, код в ЄДРПОУ 03337119) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код в ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012485204 від 21.11.2019 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області № 0012485204 від 21.11.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 276905,11 грн.

В задоволенні вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області № 0012485204 від 21.11.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 626084,71 грн. - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» судовий збір у розмірі 4198 (чотири тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 91 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені та проголошені в судовому засіданні 16 червня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Є.В. Череповський