Ухвала суду № 89918869, 19.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

19 червня 2020 р.Справа № 160/5651/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 18.06.2020 року, позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63 та від 07.11.2019 року №Ф-1367-52/04-63 У, якими визначено ОСОБА_1 суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

18.06.2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: забезпечити адміністративний позов у справі №160/5651/20, шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63 та зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-1367-52/04-63 У, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/5651/20.

В обгрунтування поданої заяви позивач зазначає, що після відкриття провадження у даній справі, він отримав від Соборного ВСВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61938907 щодо стягнення згідно вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-1367-52/04-63 У на суму 26539,26 грн. Після звернення до ВСВС позивач отримав копію такої вимоги, та з`ясував, що оскаржувана позивачем вимога від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63, також винесена відповідачем щодо сплати недоїмки з єдиного внеску, тобто ці дві вимоги винесені щодо одного й того самого платежу (збору, податку), одним і тим самим суб`єктом владних повноважень. Отже, у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження позивач вважає, що наразі існує реальна загроза стягнення з позивача суми єдиного внеску, одночасно визначеної йому відповідачем двома вищевказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, що зумовить необхідність поновлення позивачем порушених майнових прав після ухвалення рішення суду у справі №160/5651/20, шляхом необхідності додаткового звернення до уповноважених органів для повернення помилково стягнутих з нього сум. Також зауважує, що стягнення з позивача спірних сум боргу з єдиного внеску призведе до погіршення матеріального становища позивача в цілому, що також є порушенням його майнових прав. Позивач наголошує, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №0-1367-52/04-63 У та від 13.02.2020 року №0-1367-52/04-63 носять протиправний характер, тому просить суд забезпечити позов, шляхом зупинення стягнення на підставі зазначених вимог, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/5651/20.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи та заяви, доводи поданої заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав щодо часткового задоволення вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову – це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову відповідно до ст.151 КАС України вживаються, якщо наявні ознаки очевидної протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та якщо існує очевидна (нагальна) небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Суд зазначає, що очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав щодо забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подає заяву.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” судам необхідно враховувати, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, предметом спору у даній справі є оскарження позивачем вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63 та від 07.11.2019 року №Ф-1367-52/04-63 У, якими визначено ОСОБА_1 суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

До заяви про забезпечення позову позивачем подано постанову старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савостіної О.В., якою відкрито виконавче провадження №61938907 щодо виконання вимоги №Ф-1367-52/04-63 У виданої 07.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 26539,26 грн.

Оскільки позивач не погоджується із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1367-52/04-63 У від 07.11.2019 року та оскаржує її до суду, суд вважає, що позивачем наведені обґрунтовані підстави того, що в разі невжиття заходів щодо забезпечення позову, для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, отже є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача і для їх відновлення він буде вимушений звернутись до суду із додатковим позовом щодо скасування такого стягнення, тобто докласти значних зусиль.

Таким чином, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-1367-52/04-63 У, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища, до розгляду справи по суті, а також не є втручанням у внутрішню діяльність відповідача як державного органу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач не подає письмових доказів щодо примусового стягнення з нього грошових коштів визначених оскаржуваною вимогою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Частиною 5 ст.151 КАС України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

На даний час в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа №160/5651/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, зокрема, про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63, якою встановлено суму заборгованості позивачу зі сплати єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн., отже, правомірність прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень буде встановлюватись судом під час розгляду адміністративної справи по суті заявлених позовних вимог.

Письмових доказів щодо відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з позивача грошових коштів, визначених вимогою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63, до суду не надано.

За таких обставин, вимоги заяви про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1367-52/04-63 задоволенню не підлягають.

Частиною 4 ст.154 КАС України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Вжиті заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам та інтересам.

Частинами 5, 6 ст.154 КАС України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.156 КАС України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.150-154, 156, 248, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/5651/20 - задовольнити частково.

Забезпечити позов у адміністративній справі №160/5651/20, шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-1367-52/04-63 У, у виконавчому провадженні №61938907 щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 26539,26 грн., до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/5651/20.

В інший частині вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали негайно надіслати всім сторонам по справі, а також до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49005, м.Дніпро, вул.Пісаржевського, 1-а; e-mail: info_zh@dpm.dp.dvs.gov.ua) для вжиття відповідних заходів.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко