Ухвала суду № 89918858, 19.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 червня 2020 року Справа 200/6516/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю:

представника позивача Коваленко Д.П.

представника відповідача Ховрич О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду у справі №200/6516/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про скасування постанови від 29.01.2019 р., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №200/6516/19 за позовом ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про скасування постанови.

Чергове судове засідання було призначене на 17.06.2020 р.

У судове засідання прибули уповноважені представники сторін.

Представник третьої особи свої повноваження документально не підтвердила, у зв`язку із чим не була допущена до участі у судовому засіданні.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі №200/6516/19.

В обґрунтування клопотання представником відповідача було зазначено, що управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради вчинило усі залежні від нього дії щодо надсилання позивачу оскаржуваної постанови, яку остання, за твердженням представника відповідача, відмовилась отримати. Також в обґрунтування клопотання зазначено, що згідно з абзацом 3 п. 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. у разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, таке поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 116 цих правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором зворотною адресою. Пунктом 116 цих же Правил встановлений строк зберігання таких відправлень об`єктом поштового зв`язку місця призначення, а саме протягом одного місяця з дня надходження. Представник відповідача зазначає, що конверт з вкладеною постановою 08/2901 від 29.01.2019 року був направлений на адресу позивача 05.02.2019 р, але повернувся до Управління, що, на думку відповідача, свідчить про факт відмови позивача від отримання кореспонденції. Також необхідно зазначити, що на ім`я та адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися документи складені за результатами перевірок, та свідомо нею не отримувались. Відповідач зазначає, що належним підтвердженням факту надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

В якості доказів направлення позивачу та неотримання нею оскаржуваної постанови відповідач надає копію витягу з реєстру відправлення поштової кореспонденції, фіскальні чеки про направлення листа на ім`я ОСОБА_1 та копію конверту в якому, як зазначає відповідач, було направлено оскаржувану постанову.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки вважає, що строк звернення до суду не попущено, оскільки позивачем взагалі не було отримано оскаржувану постанову і про порушення своїх прав вона дізналася за наслідками ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у зв`язку із чим перебіг строку звернення до суду за загальним правилом має починатися саме з дня такого ознайомлення.

Вирішуючи питання залишення позовної заяви без розгляду з підстав, наведених у клопотанні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову по справі про адміністративне правопорушення №08/2901 від 29.01.2019 року, винесену начальником управління державного архітектурно будівельного контролю ДМР Ратич Н.М. про притягнення до адміністративної відповідальності фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за ч п.4 ч.2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 69 156 грн., скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», постанову про накладення штрафу може бути оскаржено протягом 15 днів з дня її винесення.

Згідно статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач дізналася про наявність постанови 17.04.2019 р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, відкритого з метою примусового стягнення штрафу.

Постанову нею отримано не було, під час слухання справи про адміністративне правопорушення позивач присутня не була.

Як вказує відповідач, постанову було направлено позивачу поштою 05.02.2019 р., проте відправлення не було вручене та повернулося адресанту у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, про що до матеріалів справи долучені чеки «Укрпошта» та копія конверту відправлення.

Тобто відповідачем не надано доказів обізнаності позивача про порушення її прав раніше ніж 17.04.2019 р., щоб вказувало про свідоме порушення нею строків звернення до суду.

За таких обставин, позивач дізнавшись про порушення своїх прав з матеріалів виконавчого провадження 17.04.2019 р., звернулася до суду за захистом свої прав 25.04.2019 р., тобто в межах 15-денного строку, встановленого статтею 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Доводи відповідача, зазначені в клопотанні, яке розглядається, висновків суду не спростовують та не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача фактично зведені до єдиного обґрунтування причини пропуску строку звернення позивача до суду, а саме направлення засобами поштового зв`язку спірної постанови, що вказує про дотримання ним порядку надсилання позивачу постанови про накладення штрафу, проте не підтверджують, що особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності об`єктивно мала можливість звернути до оскарження застосовний до неї штраф.

Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред`явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його статтями 122, 160-161.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

Враховуючи, що судом не встановлені обставини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, підстави для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ст. 123 КАС України відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, яке розглядається.

Керуючись ст.ст.44, 90, 122, 240-241, 243, 248, 256 КАС України, суддя-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду у справі №200/6516/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Дніпровська міська рада про скасування постанови від 29.01.2019 р., - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України, та оскарженню окремо від рішення, винесеного по суті спору, не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2020 р.

Суддя В.С. Віхрова