Рішення № 89918825, 17.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Справа № 160/3472/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Кучеренко Р.В. Панковська Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА.ЛТД» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №191-50 від 12.03.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА.ЛТД» звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС та просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимоги форми «Ю» від 12.03.2020р. №191-50 винесену відповідачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом за оспорюваною податковою вимогою станом на 11.03.2020р. позивачеві було визначено податковий борг у вигляді нарахованої пені у сумі 622096,85 грн. по податку на додану вартість за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 1007957 грн., визначеного за податковим повідомленням-рішенням №0004824617 від 06.12.2019р., яке було прийнято з урахуванням набрання законної сили постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019р. у справі №804/486/18 та ухвали цього ж суду від 06.12.2019р. про виправлення арифметичної помилки. Позивач вважає таке нарахування пені протиправним, а тому вважає, що оспорювана податкова вимога підлягає скасуванню посилаючись на те, що наведене грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 1007957 грн. було сплачено у граничні строки, встановлені абз. 4 п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК України, тобто протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (з 26.11.2019р.), а саме: двома платіжними дорученнями - від 26.11.2019р. №16079 у сумі 989957 грн.; від 06.12.2019р. №14464019 у сумі 18000,00 грн., а тому вважає, що оскільки позивачем сплачено грошове зобов`язання до спливу 10-денного строку, то і відсутнє порушення податкового законодавства з боку позивача. Також представник позивача вказує і на те, що пеня при нарахуванні грошового зобов`язання контролюючим органом зазначається саме в податковому повідомленні-рішенні (де сума пені за ст.129 ПК України зазначена 0,00 грн.), а не у податковій вимозі та вважає, що пеня у даному випадку не може нараховуватися у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України без урахування вимог щодо узгодження грошового зобов`язання, встановлених п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК України, просить у даних правовідносинах звернути увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №820/6468/17 з яких випливає, що за п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання. Позивач вважає, що податковий борг у нього не виник, тому відсутня підстава для складання податкової вимоги, чого дотримується ДПС України у індивідуальній податковій консультації Головного управління ДФС у Харківській області від 05.06.2019р. №2550/ІПК/20-40-10-05-06. Окрім того, позивач посилається і на те, що з метою запобігання поширенню на майно позивача податкової застави позивач сплатив пеню у розмірі 662918,60 грн. за оспорюваною вимогою за платіжним дорученням №135122943 від 13.03.2020р. У відповіді на відзив позивач посилається на ті ж обставини та підстави, що і у позові та додатково зазначає, що відповідач безпідставно вказує на правові позиції Верховного Суду, викладені у його постановах від 12.09.2019р. у справі №818/272/16 та від 14.05.2019р. у справі №813/6372/13-а, оскільки застосовує нерелевантну судову практику.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що 05.03.2020р. відбулося нарахування грошового зобов`язання по податковому повідомленні-рішенні №0004824617 від 06.12.2017р. на загальну суму 1007957,00 грн., яке було винесено за результатами прийняття Третім апеляційним адміністративним судом постанови від 26.11.2019р та ухвали від 06.12.2019р. у справі №804/486/18 та вказана сума грошового зобов`язання набула статусу узгодженого і відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України є податковим боргом. Також згідно вказаної норми ст.14 наведеного Кодексу, непогашена пеня, нарахована у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом та у разі його виникнення контролюючим органом формується податкова вимога у автоматичному режимі згідно до вимог ст.59 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017р. №610. Пеня нараховується також в автоматичному режимі згідно до вимог ст.129 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422, у зв`язку із чим 05.03.2020р. була нарахована пеня на податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019р. на загальну суму 662918,60 грн. за оспорюваною податковою вимогою, яка була направлена позивачеві, а позивачем, зі свого боку, було здійснене самостійне погашення вказаної суми пені у добровільному порядку згідно платіжного доручення від 13.03.2020р. та підтверджується даними ІКП позивача, що свідчить про згоду позивача із винесеною податковою вимогою. Щодо посилання позивача на відсутність підстав для складання відповідачем податкової вимоги представник відповідача вказує на те, що у відповідності до вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), тобто з урахуванням дати, коли таке податкове зобов`язання повинно було бути сплачено за відповідний податковий період та за весь період такого заниження, зазначає, що така правова позиція підтверджується і постановами Верховного Суду від 12.09.2019р. у справі №818/272/16, від 14.05.2019р. у справі №813/6372/13-а. Окрім того, представник відповідача посилається і на те, що у зв`язку зі сплатою оспорюваної податкової вимоги позивачем, вона вважається відкликаною відповідно до вимог п.п.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України, а відповідно, такий акт індивідуальної дії (податкова вимога), який є виконаним не може бути скасований після його виконання з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7 та навіть його скасування не призведе до поновлення прав позивача. За викладеного, представник відповідача вважає, що контролюючим органом було повністю дотримано вимог податкового законодавства, позивач самостійно у добровільному порядку погасив суму пені, а отже, оспорювана податкова вимога є правомірною, законною та скасуванню не підлягає. У запереченнях на відповідь на відзив посилається на ті ж самі обставини та підстави, що і у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 22.04.2020р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 22.05.2020р., при цьому, заяву позивача було задоволено та підготовче засідання призначене в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.52-53).

Надалі, розгляд даної справи було знято із судового розгляду та перенесено на 05.06.2020р. у зв`язку із продовженням дії загальнодержавного карантину з 13.05.2020р. по 22.05.2020р. та перебуванням судді у щорічній відпустці з 18.05.2020р. по 22.05.2020р. згідно довідок №116, 117 від 13.05.2020р. та змісту повісток (а.с.80-83).

04.06.2020р. від представника позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява про здійснення розгляду справи у звичайному режимі, тобто без застосування режиму відеоконференції (а.с.95).

05.06.2020р. було проведено підготовче засідання та за письмовою згодою учасників справи було закрито підготовче провадження у даній справі і судовий розгляд справи розпочатий у цей самий день, тобто 05.06.2020р., виходячи з вимог ст.ст.182-183 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується відповідною письмовою згодою учасників справи та змістом протоколу судового засідання (а.с.100-104).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.2020р.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

На підставі акту №130/28-10-46-17/21947206 від 18.10.2017р. було встановлено порушення ТОВ «ВЕНТА.ЛТД» п.189.1, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 з урахуванням норм п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України за наслідками якого контролюючим органом було збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 4282282 грн.00 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням – 2854855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 1427427 грн. згідно до податкового повідомлення-рішення №0010404617 від 06.11.2017р., що підтверджується змістом копії наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.11).

У подальшому, ТОВ «ВЕНТА.ЛТД» здійснило судове оскарження вищезгаданого податкового повідомлення-рішення та за результатами такого оскарження за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019р. та ухвалою цього ж суду від 06.12.2019р. про виправлення арифметичної помилки у справі №804/486/18 податкове повідомлення-рішення №0010404617 від 06.11.2017р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2182884,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1091441,00 грн. визнано неправомірним та скасовано про що свідчить зміст наведених судових рішень (а.с.32-44).

З урахуванням того, що за наведеними судовими рішеннями було зменшено суму грошового зобов`язання позивача за вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017р., на зменшену суму грошового зобов`язання контролюючим органом 06.12.2019р. було прийнято окреме податкове повідомлення-рішення №0004824617 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1007957,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням – 671971 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 335986 грн., що підтверджується змістом наведеного рішення (а.с.12).

Наведена сума грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 1007957,00 грн. була сплачена позивачем за двома платіжними дорученнями №16079 від 26.11.2019р. на суму 989957,00 грн. та №14464019 від 06.12.2019р. на суму 18000 грн., що підтверджується копіями наведених платіжних доручень наявних у справі (а.с.13-14).

Надалі, 05.03.2020р. контролюючим органом у відповідності до вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 було здійснено нарахування пені по ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017р. на зменшену суму грошового зобов`язання з урахуванням судових рішень, у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження в автоматичному режимі у сумі 662918,60 грн., що підтверджується наданим відповідним розрахунком та витягом з ІКП (а.с.66-69).

У зв`язку з виникненням у позивача податкового боргу по нарахованій пені у сумі 662918,60 грн. (з урахуванням погашення частини суми вказаної пені за рахунок переплати у розмірі 40821,75 грн.) контролюючим органом у відповідності до вимог ст.59 ПК України 12.03.2020р. була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога за №191-50, у якій зазначено про наявність станом на 11.03.2020р. у позивача податкового боргу по пені у сумі 622096,85 грн., що підтверджується змістом наведеної податкової вимоги (а.с. 9).

На виконання вищенаведеної податкової вимоги позивачем 13.03.2020р. була сплачена вищенаведена сума податкового боргу згідно платіжного доручення №135122943 на суму 662918,60 грн., що підтверджується копією змісту наведеного платіжного документа (а.с.10).

Позивач не погоджується із вищенаведеною податковою вимогою, просить її визнати протиправною та скасувати посилаючись на те, що загальна сума грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 1007957,00 стала узгодженою з моменту набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції – 26.11.2019р. і саме з цього моменту позивач протягом 10 календарних днів повинен був його сплатити та оскільки позивачем було здійснено сплату вказаного грошового зобов`язання до спливу 10-денного строку (26.11.2019р., 06.12.2019р.), то відсутнє порушення податкового законодавства з боку позивача, а, відповідно, у відповідача були відсутні і підстави для складання оспорюваної податкової вимоги.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що сплавляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до вимог п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Визначення терміна «пеня» закріплено у п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України в силу якого пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суму грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

За приписами п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення – п.59.1 ст.59 ПК України.

Пунктом 1 розділу Ш Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Міністерством фінансів України 30.06.2017р. №610 передбачено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

В той же час, у відповідності до вимог п.п.60.1.1 п.60.1 ст. 60 ПК України передбачено, що у разі, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення податкова вимога вважається відкликаною.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі п.60.2 ст.60 ПК України.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, можна дійти висновку, що податкова вимога направляється платнику податків за умови наявності у платника податку, у тому числі і суми непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному податковим законодавством, при цьому, нарахування пені здійснюється контролюючим органом у день настання строку погашення податкового зобов`язання нарахованого контролюючим органом (тобто у день узгодження) за весь період заниження, у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження.

Окрім того, вищенаведеними нормами п.п.60.1.1 п.60.1, п.60.2 ст.60 ПК України визначено, що у разі, якщо платник податків самостійно погасив суму податкового боргу (у тому числі і нарахованої пені), визначену у податковій вимозі, така податкова вимога є відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Так, як встановлено судом із наданих учасниками справи копій документів, за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства за актом перевірки від 18.10.2017р. за наслідками якої контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0010404617 від 06.11.2017р. за яким позивачеві було визначено суму податкового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 4282282,00 грн., що підтверджується змістом копії наведеного рішення контролюючого органу (а.с.11).

Вказане податкове повідомлення-рішення від 06.11.2017р. було позивачем оскаржено у судовому порядку та за результатами такого оскарження за рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019р. з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 06.12.2019р. у справі №804/486/18 сума грошового зобов`язання з ПДВ за вказаним податковим повідомленням-рішенням була визнана протиправною та скасована в частині лише на загальну суму 3274325грн., в іншій частині позову відмовлено, вказані судові рішення набрали законної сили 26.11.2019р. та 06.12.2019р. відповідно, що підтверджується змістом їх копій, наявних у справі (а.с.32-44).

Надалі, на виконання вищенаведених судових рішень контролюючим органом було прийнято окреме податкове повідомлення-рішення № 0004824617 від 06.12.2019р. на зменшену суму податкового зобов`язання з ПДВ – 1007957,00 грн., виходячи з вимог ст.60 ПК України (а.с.12).

Вказана сума грошового зобов`язання з ПДВ позивачем була сплачена 26.11.2019р. та 06.12.2019р. за двома платіжними дорученнями, а саме: №16079 від 26.11.2019р. на суму 989957,00 грн. та №14464019 від 06.12.2019р. на суму 18000 грн., що підтверджується копіями наведених платіжних доручень наявних у справі (а.с.13-14).

У подальшому, у відповідності до вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України контролюючим органом у автоматичному режимі була нарахована пеня за весь період заниження на вищенаведену суму грошового зобов`язання (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017р.), тобто за період з 06.12.2019р. по 18.10.2017р., яка становила – 662918,60 грн. та частина цієї суми у розмірі 40821,75 грн. була погашена за рахунок наявної переплати, що підтверджується інформацією, наведеною у витязі з ІКП (а.с.68-69).

12.03.2020р. на податковий борг (нараховану пеню), який виник станом на 11.03.2020р., контролюючим органом була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога Форми «Ю» за №191-50 за якою позивачеві було визначено до сплати податковий борг з ПДВ (пеня) у сумі 622096,85 грн., що підтверджується її змістом (а.с.9).

Вказана у податковій вимозі сума пені була сплачена позивачем 13.03.2020р., що підтверджується копією платіжного доручення №135122943, наявного у справі (а.с.10).

Таким чином, із аналізу вищенаведених обставин та норм чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, сплативши самостійно суму нарахованої пені згідно платіжного доручення (а.с.10) у такий спосіб погодився із нарахуванням пені за оспорюваною вимогою, внаслідок чого оспорювана податкова вимога є відкликаною з 13.03.2020р. в силу закону, а відтак, станом на момент розгляду даної справи (17.06.2020р.) оспорювана вимога відсутня, тому не порушує права позивача виходячи з вимог п.п.60.1.1 п.60.1, п.60.2 ст.60 ПК України.

Наведена правова позиція, узгоджується і з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06.03.2020р. у справі №816/1125/16, від 12.09.2019р. у справі №818/272/16, від 04.06.2020р. у справі №826/26101/15, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах з урахуванням вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Проте, представником позивача у ході судового розгляду справи жодними доказами не доведено та не підтверджено порушення прав та інтересів позивача за оспорюваною податковою вимогою (сума податкового боргу (по пені) нарахованого у тому числі за період судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017р. у відповідності до п.п.129.1.1 ст.129.1 ст.129 ПК України) з урахуванням того, що сума пені за нею була сплачена позивачем самостійно 13.03.2020р., а, відповідно, з даної дати оспорювана податкова вимога є відкликаною, виходячи з наведених обставин та аналізу норм чинного податкового законодавства України.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання представника позивача на індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області від 05.06.2019р. №2550/ІПК/20-40-10-05-06, оскільки наведена індивідуальна податкова консультація не стосується прав та обов`язків позивача, тоді як така консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому вона надана виходячи з вимог п.52.2 ст.52 ПК України.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом і посилання позивача на відсутність порушення податкового законодавства з боку позивача унаслідок сплати грошового зобов`язання з ПДВ за наведеним податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017р. на зменшену суму у розмірі 1007957 грн. 26.11.2019р. та 06.12.2019р. відповідно, тобто до спливу 10 денного строку з дати його узгодження виходячи з вимог п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК України, а тому і відсутність у відповідача підстав для нарахування пені за п.п.129.1.1ст.129.1 ст.129 ПК України, з огляду на те, що, по-перше, наведені обставини не можуть мати будь-якого значення для вирішення цієї справи через те, що сума пені за оспорюваною вимогою позивачем була сплачена самостійно 13.03.2020р., а, відповідно, на момент розгляду даної справи (17.06.2020р.) вона є відкликаною в силу закону, по-друге, норми п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК України врегульовують строки сплати грошового зобов`язання, а не нарахування пені, тоді як нарахування пені контролюючим органом здійснюється виходячи з спеціальної норми, а саме: п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України в автоматичному режимі у день настання строку погашення податкового зобов`язання нарахованого контролюючим органом (тобто у день узгодження) та пеня нараховується за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), тобто, у даному випадку, за весь період заниження та за весь період оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017р.

Аналогічна правова позиція також узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. у справі №818/272/16, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом з урахуванням вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, не підлягає застосуванню у даних правовідносинах правова позиція Верховного Суду, викладена у його постанові від 12.02.2019р. у справі №820/6468/17 в частині нарахування пені за правилами, встановленими п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, яку просить застосувати позивач, виходячи з того, що у даній справі не встановлювалися обставини щодо відкликання податкової вимоги через самостійну сплату суми пені з урахуванням приписів п.п.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України, а, отже, вона була прийнята не у подібних відносинах, що виключає підстави для її застосування судом за приписами ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зазначити, що згідно до вимог ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Разом з тим, ураховуючи, що станом на момент розгляду даної справи – 17.06.2020р. оспорювана податкова вимога №191-50 від 12.03.2020р. є відкликаною з 13.03.2020р. (з дня її самостійної сплати у повному обсязі позивачем), суд приходить до висновку, що вказаною податковою вимогою не порушуються права позивача, а тому і будь-які обґрунтовані підстави для задоволення даного адміністративного суду у адміністративного суду відсутні.

Таким чином, у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат понесених позивачем по сплаті судового збору у розмірі 9331,45 грн. за платіжним дорученням №13340311 від 20.03.2020р. (а.с.7), суд виходить і того, що оскільки адміністративним судом не знайдено підстав для задоволення даного позову, то і вказані наведені судові витрати слід покласти на позивача виходячи з вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА.ЛТД» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №191-50 від 12.03.2020р. – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19),строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 19.06.2020р.

Суддя С.О. Конєва