Рішення № 89918743, 16.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року ЛуцькСправа № 580/783/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю представника відповідача Порхуна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, скасування картки відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі- Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними дій щодо винесення картки відмови, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205060/2020/00149 та зобов`язати відповідача призначити його відповідaльним за дотриманням митного режиму тимчасового ввезення щодо транспортного засобу Аcura RDX (реєстраційний номер- НОМЕР_1 ).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 адміністративну справу за підсудністю передано до Волинського окружного адміністративного суду.

07.04.2020 ухвалою Волинського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 31). Ухвалою суду від 12.05.2020 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з участю сторін, та визначено подальший розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 14.00 год. 29.05.2020. 29.05.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 15.00 год 10.06.2020. 10.06.2020 в справі оголошено перерву до 14.00 год.16.06.2020.

Вказаний позов мотивовано тим, що позивач 12.01.2020 в рамках громадського контролю додержання Волинською митницею митного законодавства прибув на митний пост «Доманове» та прослідував по червоному коридору на своєму автомобілі особистого користування Acura RDX (VIN - 5J8TB4H3XDL007802, номерний знак - НОМЕР_1 , країна реєстрації - Грузія) для його письмового декларування в митному режимі тимчасового ввезення. Для митного декларування ним було подано паспорт громадянина Республіки Білорусь, технічний паспорт на транспортний засіб, сертифікат резидента Республіки Білорусь та письмову декларацію про декларування транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення. Інспектор Бегаль О.М. після отримання вказаних документів, безпідставно вимагала надати посвідку на постійне місце проживання в Україні, та не отримавши її винесла катку відмови UA205060/2020/00149 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. До цього, вказаним інспектором було винесено ще дві інші картки відмови, з тих самих підстав.

Підставою для винесення вказаної картки відмови було те, що позивач задекларував відповідний транспортний засіб в режимі «транзит», як резидент України, та відмовився сплатити грошову заставу.

В результаті неможливості ввезення свого транспортного засобу самостійно через систематичне порушення законодавства відповідачем його була змушена задекларувати та ввезти на митну територію України уповноважена позивачем особа ОСОБА_2 .

Позивач вважає такі дії інспектора та винесену ним картку відмови протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Зокрема, позивач вказує, що відповідачем було допущено порушення вимог статті 380 МК України. Невірно визначено його статус як «резидента» України на підставі лише посвідки на постійне місце проживання в Україні. Подані ним до митного оформлення документи свідчать про наявність у нього статусу нерезидента, оскільки він відповідно до норм податкового, міжнародного законодавства є громадянином та резидентом Республіки Білорусь. Звертає увагу на те, що нормами пункту 14.123 статті 14 Податкового кодексу України, статті 4 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно», ратифікованій Законом N 306/94-ВР від 20.12.94 (далі - Угода), визначено критерії розмежування статусу резидента чи нерезидента, які відповідачем при митному оформленні враховано не було. З врахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Відповідач у поданому відзиві на позов позовні вимоги заперечив та зазначив, що відповідно до вимог пункту 60 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтями 380, 381 МК України визначено правила пропуску транспортних засобів на митну територію України в режимі «тимчасового ввезення» та режимі «транзит», які є відмінними в залежності від статусу особи – резидент чи нерезидент.

У статті 4 МК України визначено поняття резидент та нерезидент.

Зважаючи на зазначене, відмінність у ввезенні транспортних засобів особистого користування на митну територію України громадянами-нерезидентами та громадянами-резидентами полягає саме у необхідності письмового декларування та сплати митних платежів. Так, 12.01.2020 о 10:10 гр. ОСОБА_1 заявлено до ввезення в режимі «транзит» транспортний засіб Acura RDX.

3 метою митного оформлення гр. ОСОБА_1 подано паспорт від 08.08.2019 № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію т/з від 14.12.2018 № НОМЕР_3 та посвідку про постійне місце проживання в Україні від 18.06.2016 № НОМЕР_4 .

Згідно наявної в АСМО «Інспектор» інформації вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 вже намагався ввезти через Одеську митницю ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення» 04.02.2019. Проте, у зв`язку з наявністю у гр. ОСОБА_1 посвідки на постійне місце проживання в Україні від 18.06.2016 №ІНN104174, виданої УДМС України в Черкаській області останньому відмовлено в пропуску та видано картку відмови №UА500110/2019/00002.

За результатом опрацювання поданих гр. ОСОБА_1 документів, інформації наявної в АСМО «Інспектор» та заявленої мети переміщення т/з «транзит» встановлено, що для митного оформлення легкового автомобіля марки Acura RDX (VIN - НОМЕР_5 , номерний знак - НОМЕР_1 в митному режимі «транзит» громадянином ОСОБА_1 не виконано вимоги пункту 1 статті 381 МК України в частині внесення на рахунок митниці ДМСУ грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Зважаючи на вказане, 12.01.2020 інспектором митниці винесено картку відмови у пропуску через митний кордон України №UА205060/2020/00146, в якій роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску на митну територію України в заявленому режимі та повернуто автомобіль на суміжну сторону.

Того ж дня, 12.01.2020 о 11:10 гр. ОСОБА_1 повторно в`їхав на територію митного поста «Доманове» Волинської митниці ДФС та знову ж таки заявив митний режим «транзит». За результатом опрацювання поданих декларантом документів та інформації, наявної в АСМО «Інспектор», гр. ОСОБА_1 відмовлено у пропуску на митну територію України та видано картку відмови №UА205060/2020/00147, в якій знову ж таки роз`яснено вимоги, за дотримання яких т/з буде пропущено в режимі «транзит» на територію України.

О 12:25 12.01.2020 гр. ОСОБА_1 повторно в`їхав на територію митного поста «Доманове» Волинської митниці ДФС та заявив мету переміщення т/з «транзит». З огляду на відсутність внесеної на рахунок митниці грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу, Волинською митницею ДФС втретє було відмовлено в пропуску вказаного під керуванням громадянина-резидента ОСОБА_1 на митну територію України, що підтверджується виданою карткою відмовою від 12.01.2020 №UА205060/2020/00149.

Враховуючи зазначене вважає, що дії посадових осіб митниці щодо відмови у пропуску т/з марки Acura RDX під керуванням громадянина-резидента ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «транзит» за умови не внесення останнім грошової застави повністю відповідають вимогам митного законодавства.

Також вказує на те, що позивач жодного разу не подав декларацію про оформлення транспортного засобу в режимі «тимчасове ввезення».

ОСОБА_1 тричі заявляв митний режим «транзит», що підтверджується відповідними витягами з АСМО «Інспектор». При цьому, митний режим «тимчасове ввезення» щодо вказаного ж авто було заявлено 12.01.2020 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_3 , на підставі чого т/з було пропущено на митну територію України.

На момент митного контролю 12.01.2020 документи, подані гр. ОСОБА_1 для переміщення транспортного засобу в митному режимі «транзит», вказували на наявність у позивача резидентства України, а отже твердження про протиправність дій митниці щодо відмови у пропуску за вказаних обставин є безпідставними.

Звертає увагу, що предметом вказаної адміністративної справи є вимога щодо зобов`язання вчинити дії, а саме призначити гр. ОСОБА_1 відповідальним за дотримання митного режиму тимчасове ввезення щодо вказаного транспортного засобу.

Як передбачено частиною першою статті 8 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, одним з принципів здійснення державної митної справи є принцип виключних повноважень органів доходів і зборів щодо здійснення державної митної справи.

Даний транспортний засіб було ввезено на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення» до 1 року 12.01.2020 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_3 .

Згідно з частиною п`ятою статті 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

При цьому, відповідно до статті 109 МК України за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, митний орган надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та

приймає на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Вважають, що вимоги гр. ОСОБА_1 щодо зобов`язання митницю призначити його замість гр. ОСОБА_4 відповідальним за дотримання митного режиму тимчасове ввезення щодо транспортного засобу є безпідставними, та порушують ст.109 МК України. Просять в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач належними доказами не доводить правомірність своїх дій. ( а с.53).

Позивач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив позовні вимоги задовольнити в повному об`ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів і підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 МК України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 3 МК України встановлено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно з частиною четвертою статті 3 МК України визначено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Статтею 4 МК України визначено, основні терміни та поняття, які вживаються в цьому кодексі.

Підпунктом «в» пунктом 33 частини першої статті 4 даного кодексу визначено хто такі нерезиденти: фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;

Як вбачається із підпункту «в» пункту 50 частини першої статті 4 МК України визначено поняття резидента, а саме фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

Пунктом 45 частини першої статті 4 МК України дано визначення поняттю постійне місце проживання – це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом);

Відповідно до частин першої, другої статті 380 МК України визначено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

Згідно частини першої статті 381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами.

Частиною першою статті 255 МК України визначено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з АСМО «Інспектор» (а.с. 45-46) позивачем 12.01.2020 о 10 год.10 хв. заявлено до ввезення «транзит» транспортний засіб Аcura RDX р.н НОМЕР_1 .

З метою митного оформлення декларантом подано паспорт від 08.08.2019 №АВ 3474969, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , та посвідку на постійне місце проживання.

На момент митного оформлення вказаного автомобіля у автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (АСМО), яка функціонує в складі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та об`єднує в собі всі технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю, була наявна інформація про те, що вказаний автомобіль ОСОБА_1 намагався ввезти на територію України через Одеську митницю ДФС в режимі «тимчасове ввезення» 04.02.2019.

Згідно наявної в базі інформації, ОСОБА_1 було відмовлено Одеською митницею ДФС у ввезені даного транспортного засобу в режимі «тимчасове ввезення» 04.02.2019 у зв`язку з наявністю у нього посвідки на постійне місце проживання в Україні від 18.06.2016 № ІНN104174 виданої УДМС в Черкаській області, та видано картку відмови №UA500110/2019/0002.

За результатами опрацювання поданих ОСОБА_1 документів, інформації наявної в АСМО «Інспектор» та заявленої мети переміщення транспортного засобу «транзит» встановлено, що декларантом не виконано вимоги частини першої статті 381 МК України в частині внесення на рахунок митниці ДМС України грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів.

Інспектором було оформлено картку відмови у пропуску через митний кордон № UA205060/2020/00146.

12.01.2020 о 11 год. 10 хв. позивач повторно в`їхав на митний поста та заявив до митного оформлення цей же транспортний засіб в режимі «транзит».

З цих же підстав було оформлено картку відмову митному оформленні UA205060/2020/00147.

12.01.2020 о 12 год. 25 хв. ОСОБА_1 ще раз в`їхав на митний пост та заявив до митного оформлення цей же транспортний засіб в режимі «транзит».

З цих же підстав було оформлено картку відмову митному оформленні UA205060/2020/00149.

Як вбачається із витягу з Диспетчер ЗМК о 13 год.16 хв. вказаний транспортний засіб в режимі «тимчасового ввезення» ввезено на митну територію України Бояровим Володимиром.

При другому та третьому митному оформленні посвідка про постійне місце проживання в Україні позивачем вже не подавалась.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище підставою для винесення оспорюваної картки відмови позивачу стало недотримання ним вимог частини першої статті 381 КАС України, в частині внесення грошової застави як резидента України.

Суд погоджується із висновком митного органу про те, що за фактичних обставин, які існували на момент митного оформлення даного транспортного засобу ОСОБА_1 в розумінні митного законодавства мав статус резидента України.

Зокрема МК України визначено, що під час митного оформлення товарів застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Тобто норми МК України є спеціальними при здійсненні митних процедур.

Статтею 4 МК України визначено основні терміни та поняття, які вживаються в цьому кодексі.

Підпунктом «в» пунктом 33 частини 1 статті 4 даного кодексу визначено хто такі нерезиденти: фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;

Як вбачається із підпункту «в» пункту 50 частини 1 статті 4 МК України визначено поняття резидента, а саме фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

Пунктом 45 частини першої статті 4 МК України дано визначення поняттю постійне місце проживання – це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом);

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_4 від 18.05.2016 у зв`язку з обміном (а.с.83).

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Згідно пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на постійне проживання –документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

На думку суду за наявності у відповідача поданих ОСОБА_1 документів для митного оформлення та наявної інформації в АСМО, позивач в розумінні митного законодавства є резидентом України та на нього поширюються вимоги визначені ч.1 ст.381 МК України, в частині внесення грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Картка відмови UA205060/2020/00149 містить всі необхідні реквізити та обгрунтування підстав відмови в митному оформленні визначені ст.256 МК України.

Вказаний платіж ним внесено не було, а тому відповідно інспектором митниці правомірно у відповідності до статей 3, 4, 255, 256, 380 МК України було винесено картку відмови UA205060/2020/00149 в пропуску транспортного засобу на митну території України.

При винесенні першої та другої картки відмови, позивачу було роз`яснено в чому саме полягає порушення вимог митного законодавства та яким чином його слід усунути для того, щоб пропустити транспортний засіб на митну територію України

Позивачем крім зазначених документів які ним подавались для митного оформлення (паспорт, та свідоцтво про реєстрацію, а при першому оформлені подавалась посвідка на постійне місце проживання) не було подано додаткових документів, які б засвідчували його статус як резидента Республіки Білорусь та наявність в нього іншого місця проживання на території іноземної держави.

Вказані картки відмови позивачем оскаржені не були та їх вимоги виконані не було, а знову здійснено спробу в`їзду на митну територію України в режимі «транзит», але по червоному коридору.

Суд звертає увагу, що в картках відмови чітко зазначено, які саме документи позивач подавав до митного оформлення, в тому числі при винесенні першої картки відмови ним подавалась посвідка на постійне місце проживання.

Позивач зазначає, що на підтвердження свого статусу нерезидента він подавав сертифікат резидента Республіки Білорусь та письмову декларацію про декларування транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення.

Однак, як вбачається із досліджених в ході судового розгляду документів позивач тричі заявляв режим «транзит». Долучена ним письмова митна декларація, де зазначено режим тимчасового ввезення не містить будь – яких відміток митного органу, що свідчило б про те, що вона дійсно подавалась. при митному оформленні.

Із оскаржуваної картки відмови та наявних в справі матеріалів не вбачається того, що на момент прийняття рішення митним органом позивач надавав інспектору відповідний сертифікат та довідку про місце прописки та проживання в АДРЕСА_1 .

Що стосується посилань позивача на норми підпунктів 14.1.122, 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статті 4" Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно", ратифікованої Законом № 306/94-ВР від 20.12.1994 (далі Угода) в частині визначення резидента та нерезидента до уваги судом не приймається враховуючи наступне.

Як вже зазначалося вище норми МК України містять визначення понять резидента та нерезидента. Ці норми є спеціальними при митному оформлені товарів.

Частиною другою статті 1 визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Пунктом 27 статті 4 МК України визначено, що митні платежі це: мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції);

Статтею 1 Угоди визначено, що ця Угода застосовується до податків на доходи і майно, що справляються від імені Договірних Держав або їхніх політико-адміністративних підрозділів чи місцевої влади, незалежно від способу їх справляння.

Відповідно до статей 2,3 даної Угоди податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються з загальної суми доходу або вартості майна, або з елементів доходу, включаючи податки на доходи всі відчуження рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати та платні, які сплачуються підприємством, а також податки, що справляються з доходів від приросту майна.

Ця Угода поширюється на такі податки: а) у Республіці Білорусь: податок на доходи і прибуток юридичних осіб; прибутковий податок з громадян; податок на нерухоме майно; б) в Україні: податок на прибуток (доходи) підприємств і організацій; прибутковий податок з громадян;

В розумінні зазначених норм, розділу Х гарантії забезпечення виконання зобов`язань перед митними органами, грошова застава встановлена ч.1ст.381 МК України не є митним платежем, чи податком, а тому вказані нормативні акти до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Також не може бути взято до уваги твердження позивача, що інформація із внутрішніх баз даних відповідача є неналежним доказом, оскільки нормами митного законодавства, зокрема главою 5 МК України Інформаційні технології та інформаційна ресурси у митній справі передбачено застосування цих технологій у митній справі.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність винесення оскаржуваної картки відмови UA205060/2020/00149 від 12.01.2020 в пропуску транспортного засобу на митну території України.

Оскільки суд дав оцінку правомірності винесення оскаржуваної картки відмови та прийшов до висновку, що вона винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача призначити його відповідaльним за дотриманням митного режиму тимчасового ввезення щодо транспортного засобу Аcura RDX (реєстраційний номер- НОМЕР_1 ). Однак, суд зазначає, що для того, щоб зобов`язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, скасування картки відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 19.06.2020