Рішення № 89918642, 17.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2437/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Шумського А.А., Бобрик І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області (далі – Павлівська сільська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.12.2019 № 27.2/2 “Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ” та зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району відповідно до заяви від 27.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нa виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19, 23.12.2019 на сесії Павлівської сільської ради повторно розглянуто заяву позивача від 27.02.2019 про надання дозволу нa виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області та рішенням від 23.12.2019 надано позивачу дозвіл

нa розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га, проте в меншому розмірі ніж вона просила. Відтак, позивача вважає, що Павлівська сільська рада фактично не виконала рішення суду.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами (а.с. 15).

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив та зазначив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 на сесії Павлівської сільської ради 23.12.2019 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання їй дозволу нa виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області і прийнято рішення про надання позивачу дозволу нa виготовлення проекту землеустрою орієнтовною площею 0,50 га.

Враховуючи наведене вважає, що відповідачем виконано рішення суду, заява позивача повторно розглянута та прийняте відповідне рішення.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В подальшому, ухвалою суду від 12.05.2020 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання призначено на 10:30 год. 29.05.2020 (а.с. 27).

Ухвалою суду від 29.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:00 год. 10.06.2020 (59, 61).

10.06.2020 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у розгляді справи на 10:30 год. 17.06.2020 (а.с. 66).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечили та просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Павлівської сільської ради від 19.07.2019 № 23/6 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області та зобов`язано Павлівську сільську раду повторно розглянути на засіданні чергової сесії ради заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 13.12.2019.

Як слідує з протоколу Комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи від 19.12.2019 № 9 на розгляд вказаної комісії були винесені питання і про розгляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про скасування рішення № 23/6. Члени комісії обговоривши дане питання запропонували надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площами 0,50 га та 1,00 га. Проголосували: «за» 0,50 га – 4 депутати, «за» 1,00 га – не підтримали. Комісією було запропоновано надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 площею 0,50 га. Проект рішення винести на обговорення чергової сесії Павлівської сільської ради (а.с. 11-13).

Відповідно до рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Павлівської сільської ради від 23.12.2019 № 27.2/2 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 » відповідно до Конституції України, пункту 34 статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 22, 33, 116, 118, 121, 122, 134, 186 Земельного кодексу України, статей 19, 50 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства, а також враховуючи рекомендації комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи, Павлівська сільська рада вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, не наданої у власність або користування громадянам чи юридичним особам, орієнтовною площею 0,50 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області (а.с. 10).

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина друга статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства зобов`язаний був прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу вмотивовану відмову у його наданні із зазначенням конкретних причин.

Проте, оскаржуване рішення Павлівської сільської ради від 23.12.2019 № 27.2/2 є необґрунтованим, оскільки не містить підстав відмови позивачу ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,45 га для ведення особистого сільського господарства, оскільки такий дозвіл надано лише на 0,50 га із бажаних позивачем 1,95 га.

Відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Тобто, наведеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлені особи звертаються до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 за наслідком розгляду поданої позивачем заяви від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,95 га за межами населених пунктів Павлівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, відповідачем прийнято рішення №27.2/2 від 23.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради.

При цьому, всупереч вимогам статті 118 ЗК України процедурі (послідовності) не надано вмотивованої відмови у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,45 га.

Із змісту оскаржуваного рішення №27.2/2 від 23.12.2019 вбачається, що при прийнятті цього рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,50 га, а не 1,95 га, для ведення особистого селянського господарства, сесією Павлівської сільської ради було враховано протокол постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи від 19.12.2019 № 9.

Жодних інших обґрунтувань щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,45 га за межами населених пунктів Павлівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, оскаржуване рішення не містить.

Судом досліджено копії протоколу Комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи від 19.12.2019 № 9 та протоколу від 23.12.2019 двадцять сьомої чергової сесії Павлівської сільської ради, які стосуються вирішення питання щодо надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,95 га.

Зі змісту протоколу комісії від 19.12.2019 № 9 видно, що на засіданні комісії розглядали, зокрема, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про скасування рішення № 23/6 від 19.07.2019. Так, начальник відділу з питань земельних ресурсів, охорони природного середовища та комунальної власності Бадивський Р.А. зачитав рішення суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 та заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,95 га. Членами комісії було запропоновано надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площами 0,50 га або 1,00 га. Проголосували: «за» 0,50 га – 4, а за 1,00 га – не підтримали. Відтак, комісія запропонувала надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 площею 0,50 га та рекомендовано винести проект рішення на обговорення чергової сесії ради.

Зі змісту Протоколу сесії від 23.12.2019 слідує, що на засіданні сесії з інформацією виступив ОСОБА_2 – начальник відділу з питань земельних ресурсів, охорони природного середовища та комунальної власності, який зачитав проект рішення комісії про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою площею – 0,50 га. На засіданні сесії виступила гр. ОСОБА_1 , яка просила депутатів не голосувати за проект рішення комісії по розгляду її заяви, оскільки вона у заяві просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою площею 1,95 га, а не 0,50 га. Голова Павлівської сільської ради ОСОБА_3 , доповів, що проходить реєстрація звернень, і земельні питання вивчаються відділом і постійною комісією, а тому ні він як голова ради, ні заявник не можуть змушувати депутатів голосувати за те чи інше рішення. Також виступив депутат ОСОБА_4 , який зазначив, що є багато бажаючих отримати земельні ділянки, а тому якщо всім задовільняти заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою площею по 2,00 га, то усім земельних ділянок не вистачить.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Павлівської сільської ради від 23.12.2019 №27.2/2 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 » в частині щодо ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,45 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області є необґрунтованим та протиправним, а відтак в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області на підставі її заяви від 27.02.2019, то суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Відтак, у зв`язку із частковою протиправністю рішення Павлівської сільської ради від 23.12.2019 №27.2/2, заява позивача від 27.02.2019 в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,45 га за межами населених пунктів Павлівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, повинна бути повторно розглянута і вирішена Павлівською сільською радою Іваничівського району Волинської області згідно з вимогами чинного законодавства, із наведенням обґрунтувань прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права позивача є часткове визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача від 23.12.2019 №27.2/2 та зобов`язання відповідача Павлівську сільську раду Іваничівського району Волинської області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 від 27.02.2019 щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,45 га за межами населених пунктів Павлівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 840,80 грн., сплачений відповідно до квитанції від 03.03.2020 № 0.0.1637267022.1.

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 23.12.2019 № 27.2/2 “Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 ” в частині ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,45 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Зобов`язати Павлівську сільську раду Іваничівського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання такого дозволу на земельну ділянку у власність площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення згідно з нормами чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Павлівська сільська рада Іваничівського району Волинської області (45342, Волинська область, Іваничівський район, село Павлівка, вулиця Незалежності, будинок 12, код ЄДРПОУ 04333342).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 19.06.2020