Ухвала суду № 89918141, 21.05.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6078/19

Провадження № 1-кп/333/207/20

УХВАЛА

21 травня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Холода Р.С., за участю: секретаря судового засідання Єрохіної А.Б., прокурора Кнута Ю.О., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Артеменка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться кримінальне провадження №333/6078/19 (1-кп/333/702/19) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Під час судового розгляду прокурор звернувся із клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на два місяці. Мотивуючи своє клопотання, прокурор вказав, що останній обґрунтовано обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у скоєнні злочину, який відноситься до категорії тяжких. Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, відсутній постійний дохід, офіційно не працевлаштований, схильний до вчинення злочинів. Враховуючи вказані обставини, прокурор у своєму клопотанні дійшов висновку, що на цей час існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та вчинення іншого злочину. На думку прокурора інші, більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_1 застосувати неможливо, так як: під час особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проте, в даному випадку у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв`язки та постійна робота, тому є ризик переховування останнього; особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні; відсутність постійного джерела доходів унеможливлює застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник Артеменко Є.А. вважав за доцільне відмовити у клопотанні прокурора, заявив, що ризики, які були встановлені під час досудового розслідування, відпали і на цей час вони відсутні. Ризик щодо продовження скоєння злочинів обвинуваченим не підтверджений, потерпіла допитана, свідки до суду не з`являються, а примусовий привід виконати співробітники поліції не мають можливості, так як неможливо навіть встановити місцезнаходження свідків. ОСОБА_1 має постійне місце мешкання у АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , до затримання неофіційно працював вантажником в ТОВ «АТБ», має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, за місцем мешкання доглядав за людиною похилого віку. Тобто, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, які його утримують, та доводять, що відсутні підстави для переховування ОСОБА_1 . Просить обрати відносно ОСОБА_1 інший запобіжний захід.

Суд, розглянувши клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , вислухавши думки прокурора, захисника і обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов до такого.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частина 2 ст.331 КПК України передбачає, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор в обґрунтування свого клопотання під час судового засідання довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 міг вчинити злочин, зазначений в обвинувальному акту.

Тобто, на даному етапі судового розгляду підозра ОСОБА_1 цілком обґрунтована, доводи обвинуваченого, заявлені на свій захист будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 26.08.2019 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя відносно ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.10.2019 року. Ухвалами суду від 21.10.2019 року, від 12.12.2019 року, від 14.01.2020 року, 11.02.2020 року та 01.04.2020 року строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 був продовжений по 20.12.2019 року, 15.01.2020 року, 14.02.2020 року та 10.04.2020 року та 31.05.2020 року, відповідно.

Обґрунтовуючи своє рішення про продовження строку тримання під вартою, суд у своїй ухвалі від 01.04.2020 року зазначив про продовження існування у ОСОБА_1 ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інший злочин.

При цьому суд враховував у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово (6 разів) судимий за скоєння умисних, у т.ч. корисливих злочинів; звільнився лише у 2018 році по відбуттю покарання за останньою судимістю), його майновий стан (до затримання працював неофіційно вантажником на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у м. Запоріжжі, офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (розведений, до затримання мешкав з цивільною дружиною, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , 2016 року народження, мешкає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 – обвинувачений не проживає).

При вирішенні питання про доцільність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає, що вказані вище обставини не змінилися, а встановлений ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України залишається. Водночас, цей ризик зменшився до того рівня, коли можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, у даному випадку – домашній арешт.

Суд повністю погоджується з позицією сторони захисту, що згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, ґрунтується на презумпції, що з перебігом судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Зменшення встановленого ризику судом вбачається із сукупності певних обставин: так, обвинувачений має намір та бажання влаштуватися на роботу. ОСОБА_1 знаходиться під вартою вже 9 місяців, тривалий розгляд кримінального провадження відбувається через неявку потерпілої, свідків сторони обвинувачення, встановлення місця знаходження свідків обвинувачення. На цей час суд допитав усіх свідків по даному кримінальному провадженню, а також потерпілу ОСОБА_3 .

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Прокурором у даному випадку у судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів (крім тримання під вартою) не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, обвинувачений не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Доводи прокурора щодо тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, жодним чином не впливають у даному випадку на продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , оскільки такий запобіжний захід в силу існуючих обставин, що мали місце під час розгляду клопотання прокурора не дають законних підстав для її продовження.

Отже, враховуючи вказані обставини, на думку суду, клопотання захисника Артеменка Є.А ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу на більш м`який, підлягає задоволенню. Суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання - АДРЕСА_2 без застосування електронного засобу контролю у період з 18 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступної доби строком по 20.07.2020 року (включно) з обов`язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками. Суд визначає для обвинуваченого домашній арешт у вказаний період часу з метою можливості працевлаштування ОСОБА_1 , відповідно, зниження ризику вчинення останнім корисливих злочинів.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 182, 331, 372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Кнута Ю.О. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_2 уперіод з 18 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступної доби строком по 20.07.2020 року (включно).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_3 , свідками: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з під-варти із зали суду негайно після проголошення цієї ухвали.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 25.05.2020 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод