Ухвала суду № 89917649, 18.06.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/507/20

1-кп/310/542/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

суддів Білоусової О.М. та Кошевої О.А.,

при секретарі Уставицькій Н.М.,

за участі прокурора Федорченка К.В.,

захисників Казімірчука Є.В., Єременка Р.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080340000046 від 03 лютого 2020 року стосовно:

- ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України,

- ОСОБА_2 . обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.1 ст. 353 КК України,

- ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080340000046 від 03.02.2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.1 ст. 353 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання:

- про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою спливає 26.06.2020 року, а ризики передбачені п. п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України є наявними та не відпали, а саме, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки строк домашнього арешту спливає 28 червня 2020 року, а ризики передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України є наявним та не відпали, а саме, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Єременко Р.С. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник пояснив, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора, не доведені, ґрунтуються на припущеннях.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Казімірчук Є.В. також заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що ОСОБА_2 проживає сам, має батька, який після інсульту, вважають клопотання прокурора безпідставним.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що має малолітню дитину, через що у нього може з`явитися необхідність вийти в аптеку, лікарню.

Потерпілий заперечував проти задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжних заходів.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілого, дослідивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, та в подальшому було продовжено його дію ухвалою слідчого судді та ухвалою колегії суддів. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 26 червня 2020р.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

Колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, передбачені п.п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та дійсними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , колегія суддів враховує підвищену соціальну небезпеку інкримінованого обвинуваченому злочину, ризики ухилення від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років та, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, має можливість ухилитися від суду, крім того по кримінальному провадженні не допитані всі свідки, та, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання потерпілого та свідків, матиме реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування вчинити вплив на них з метою уникнення покарання та спонукати їх до надання свідчень на його користь,тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів, приходить до наступного висновку.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною йому залишати місце свого фактичного проживання цілодобово, та в подальшому було продовжено його дію ухвалою колегії суддів, строком до 28 червня 2020 року включно.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 колегія суддів враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – можливість переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тому, усвідомлюючи, що в разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, він може з метою уникнення відбуття покарання переховуватись, а також будучи обізнаним про місце проживання потерпілого та свідків, матиме реальну можливість незаконно впливати на них, з метою уникнення покарання та спонукати їх до надання свідчень на його користь.

З моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_2 домашнього арешту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обмеженнями, встановленими під час обрання запобіжного заходу.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_2 та тяжкості інкримінованого йому діяння, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду кримінального провадження і запобігання уникнення правосуддя, колегія суддів вважає доцільним продовжити строк домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 на два місяці, що буде виправданим та відповідатиме Закону.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною йому залишати місце свого проживання в нічний час доби з 21-00 год. до 07-00 год., та в подальшому було продовжено його дію ухвалою колегії суддів, строком до 28 червня 2020 року.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – можливість переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тому, усвідомлюючи, що в разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, він може з метою уникнення відбуття покарання переховуватись, а також будучи обізнаним про місце проживання потерпілого та свідка, матиме реальну можливість незаконно впливати на них, з метою уникнення покарання та спонукати їх до надання свідчень на його користь.

З моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_3 домашнього арешту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обмеженнями, встановленими під час обрання запобіжного заходу.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_3 та тяжкості інкримінованого йому діяння, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду кримінального провадження і запобігання уникнення правосуддя, колегія суддів вважає доцільним продовжити строк домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 на два місяці, що буде виправданим та відповідатиме Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 319, 331, 372 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим – задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без змін та продовжити його дію на 60 (шістдесят) днів, строком до 16 серпня 2020 року включно.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце свого фактичного проживання, з визначеними обов`язками, обвинуваченому ОСОБА_2 – продовжити на 2 (два) місяці, до 18 серпня 2020 року включно.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в період з 21-00 години до 07-00 години, з визначеними обов`язками, обвинуваченому ОСОБА_3 – продовжити на 2 (два) місяці, до 18 серпня 2020 року включно.

Копію ухвали надіслати до ДУ "Вільнянська установа виконання покарань №11", до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області та вручити обвинуваченим.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді: О.М. Дністрян

О.М. Білоусова

О.А. Кошева