Вирок № 89917643, 19.06.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7407/19

1-кп/310/209/20

ВИРОК

Іменем України

19 червня 2020 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Сушка В.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Семенченка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого Бзарова Р.В.,

представника цивільного відповідача Тихонова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 01 червня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130001360 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, працює інкасатором-водієм автотранспортних засобів сектору інкасації коштів та перевезення валютних цінностей № 3 відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії – Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

24 травня 2019 року приблизно о 09 годині 20 хвилин в світлу пору доби в м. Бердянську Запорізької області водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Форд Транзит» (фургон малотонажний оперативний), реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною пр. Східного зі сторони вул. Морської в напрямку вул. Грецької.

В цей же час у зустрічному напрямку для водія ОСОБА_2 , керуючи велосипедом типу ХВЗ «Україна» з підвісним двигуном внутрішнього згоряння, рухався прямо велосипедист ОСОБА_1 .

Під час руху в районі будинку № 220 водій ОСОБА_2 , порушивши вимоги пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот ліворуч з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, не переконався в безпеці маневру, не дав дорогу велосипедисту ОСОБА_1 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення велосипеда в задню праву бокову частину фургону «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, з якими його було доставлено до КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання».

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 14 червня 2019 року № 224 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з діагнозом: закрита ЧМТ: забій головного мозку тяжкого ступеня, САК (субарахноїдальний крововилив), вегетоастеничний синдром, цефалгічний синдром, забої грудної клітини зліва, гематома м`яких тканин скронево-тім`яної області зліва, нагноєння гематоми лівої скронево-щелепної області (у зв`язку з чим було проведено оперативне втручання), згідно описової частини наданої медичної документації.

Вищевказані тілесні ушкодження ймовірно виникли від дії тупого предмету, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, ймовірно в строк вказаний в ухвалі, кваліфікуються в сукупності як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, згідно п.2.1.3 (в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 03 вересня 2019 року № 9-498 водій автомобіля «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.

У діях водія автомобіля «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, де зазначено:

«10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

10.4. Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.».

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив суду наступне. 24 травня 2019 року приблизно о 09.20-09.30 год. на службовому автомобілі «Форд Транзит», який належить АТ «Державний ощадний банк України», він рухався по пр. Східному з вул. Морської в сторону залізничного вокзалу. Перед заїздом на майданчик магазину «Сільпо» обвинувачений зупинився на світлофорі, пропустив три транспортні засоби, після чого почав рухатися і почув удар. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, побачив потерпілого та його велосипед. Під час повороту велосипедиста обвинувачений не бачив. Під час досудового розслідування шкоду потерпілому ОСОБА_2 не відшкодував, оскільки ОСОБА_1 гроші брати не хотів. На даний час в рахунок відшкодування моральної шкоди обвинувачений передав потерпілому грошову суму в розмірі 5 000 грн. Просив суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм і внаслідок позбавлення права керування залишиться без роботи.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 24 травня 2019 року він їхав з залізничного вокзалу, зупинився на світлофорі, після ввімкнення зеленого сигналу світлофора поїхав. Потерпілий бачив, що автомобіль під керуванням обвинуваченого зупинився, ОСОБА_1 подумав, що обвинувачений його пропускає, поїхав, після чого відбулось зіткнення. Як саме відбувалось зіткнення потерпілий не пам`ятає. На лікування ОСОБА_1 позичав грошові кошти в розмірі 30 000 грн., на теперішній час йому знову потрібні гроші для проведення операції. На суворій мірі покарання не наполягав, факт отримання від обвинуваченого грошових коштів у розмірі 5 000 грн. підтвердив. Заявлений цивільний позов підтримав та просив стягнути з АТ «Ощадбанк», з яким під час ДТП обвинувачений ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах та виконував трудові обов`язки, 8 121,80 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Представник цивільного відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Між АТ «Ощадбанк» в особі Філії – Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ТДВ Страхова компанія «Кредо» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страховика, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому АТ «Ощадбанк» в даному випадку не є належним відповідачем. Крім зазначеного, вимогу про відшкодування матеріальної шкоди не підтверджено належними доказами. Позивачем при поданні позову не доведено підстав для відшкодування моральної шкоди, не зазначено, в чому вона полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, не надано доказів заподіянню шкоди та її розміру.

Ухвалою від 10 січня 2020 року до участі в кримінальному провадженні в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача судом було залучено ТДВ СК «Кредо».

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду кримінального провадження.

Крім показань обвинуваченого, потерпілого, вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення у повному обсязі підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до висновку експерта від 14 червня 2019 року № 224 Конько Г ОСОБА_5 В ОСОБА_5 , згідно описової частини наданої медичної документації, знаходився на лікуванні з діагнозом «закрита ЧМТ: забій головного мозку важкого ступеню; САК (субарахноидальний крововилив); вегетоастеничний синдром; цефалгічний синдром; забій грудної клітини зліва; гематома м`яких тканин скронево-тім`яної області зліва; нагноєння гематоми лівої скронево-челюсної області (в зв`язку із чим було проведено оперативне втручання)». Вищевказані тілесні ушкодження ймовірно виникли від дії тупого предмету, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, ймовірно в строк, вказаний в ухвалі, кваліфікуються в сукупності як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, згідно п.п. 2.1.3 (в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 рік (а.к.п. 141-142).

Згідно з висновком експерта від 03 вересня 2019 року № 9-498 велосипедист ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «Форд Транзіт», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. За умови незмінного руху швидкість велосипеда під керуванням ОСОБА_1 визначається рівною 47,3 км/год. Велосипедист ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем «Форд Транзіт», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . У діях велосипедиста ОСОБА_1 невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається. У діях водія автомобіля «Форд Транзіт», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди (а.к.п. 145-151).

У відповідності із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим центром ДАІ 2302, фургон малотонажний оперативний «FORD TRANZIT 350» білого кольору (інкасаційний, спеціалізований, панцерований захист), реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, зареєстрований 12 вересня 2013 року за ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.к.п. 134).

Постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 568 затверджено зміни до Статуту АТ «Ощадбанк», якими, зокрема, змінено його найменування – ПАТ «Державний ощадний банк України» змінено на АТ «Державний ощадний банк України».

Згідно подорожного листа службового легкового автомобіля серії НОМЕР_3 від 24 травня 2019 року водію ОСОБА_2 . АТ «Ощадбанк» видано розпорядження на режим роботи М № 4 на автомобілі «Форд транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з 08-00 до 18-00 годин (а.к.п. 135).

З урахуванням викладеного, допитавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до переконання, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив інкримінований йому злочин за обставин, викладених у вироку, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування потерпілому моральної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, скоїв необережний злочин, сприяв розкриттю злочину, його відношення до скоєного, часткове відшкодування потерпілому заподіяної моральної шкоди, враховуючи думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства, обставини, що пом`якшують покарання, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_2 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки саме це покарання на думку суду найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, а також вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки покладені судом обов`язки будуть гарантувати запобігання вчинення обвинуваченим інших злочинів, а заходи контролю стимулюватимуть його виправлення.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

П. 20 зазначеної Постанови визначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд вважає можливим не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше вчинив злочин, його відношення до скоєного ним злочину, відсутність обтяжуючих обставин, а також необхідність використання транспортного засобу для виконання трудових обов`язків.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм ст.ст. 1187, 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У відповідності з трудовою книжкою БТ- НОМЕР_4 7653793, виданою 22 червня 1983 року, ОСОБА_2 з 03 вересня 2012 року перебуває в трудових відносинах з АТ «Ощадбанк» (а.к.п. 160-161), згідно з наказом філії – Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 11 березня 2019 року № 294-к ОСОБА_2 з 11 березня 2019 року переведено на посаду інкасатора-водія автотранспортних засобів сектору інкасації коштів та перевезення валютних цінностей № 3 відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії – Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (а.к.п 159).

Між АТ «Ощадбанк» в особі філії – Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ТДВ СК «Кредо» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_5 /6727161). Відповідно до вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є «FORD TRANZIT VAN 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії полісу – з 18 вересня 2018 року до 17 вересня 2019 року включно (а.к.п. 134 зворот).

07 червня 2019 року АТ «Ощадбанк» на адресу ТДВ СК «Кредо» було направлено повідомлення, що має ознаки страхового випадку, яким страхувальником було повідомлено про зіткнення автомобіля «FORD TRANZIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 з велосипедистом ОСОБА_1 (а.к.п. 109).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність АТ «Ощадбанк» була застрахована, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Потерпілий та його представник своїми процесуальними правами скористалися на власний розсуд та не побажали пред`являти позовні вимоги до ТДВ СК «Кредо» або залучити останню як співвідповідача.

Суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди пред`явлено не до всіх належних відповідачів (не пред`явлено до страховика ТДВ СК «Кредо»), то суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і роботодавцем винуватця ДТП.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та роз`яснює потерпілому та його представнику право звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до АТ «Ощадбанк» та ТДВ СК «Кредо» або до АТ «Ощадбанк» після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілого.

Цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 80 000 грн. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу у результаті ДТП, яка виникла з вини відповідача, суд враховує характер вчиненого діяння, ступінь вини обвинуваченого, його майновий та сімейний стан. Суд вважає, що діями обвинуваченого потерпілому спричинено моральну шкоду, яка полягає у його душевних та фізичних стражданнях, а саме – фізичному болю, емоційного стресу, яких він зазнав у зв`язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень, а також тривалість лікування потерпілого, рекомендацію лікарів проведення операції, вартість якої ОСОБА_1 не в змозі оплатити, необхідність звернення до суду за захистом, в зв`язку із чим потерпілий поніс додаткові затрати та моральні переживання, докладання додаткових зусиль для поновлення своїх прав. При цьому суд враховує вимогу закону про розумність і справедливість при визначенні розміру моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що розумним та достатнім відшкодуванням моральної шкоди є сума у розмірі 50 000 грн., яку на користь потерпілого ОСОБА_1 належить стягнути з АТ «Державний ощадний банк України»

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта і які документально підтверджені, на суму 1 884,12 грн. (на проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 9-498 від 03 вересня 2019 року), відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 1 884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 12 коп.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа – Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Речові докази:

–Автомобіль «FORD TRANZIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить АТ «Державний ощадний банк України», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , передати АТ «Державний ощадний банк України»;

–велосипед типу ХВЗ «Україна» з підвісним двигуном внутрішнього згорання, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , передати останньому;

–оптичний диск для лазерних систем зчитування, на якому міститься відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 травня 2019 року по пр. Східному в м. Бердянську, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.М. Вірченко