Ухвала суду № 89917313, 18.06.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1370/20

Провадження №1-кп/307/670/20

УХВАЛА

18 червня 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., з участю прокурора Петечук А.А., захисника Кричфалушій І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 135, ст.128 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Тячівського районного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 135, ст.128 КК України.

У зв`язку з призначенням нового судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 135, ст.128 КК України, тобто є підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив також тяжкий злочин, який відповідно до даних норм закону карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.. Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим вбачається необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу просить відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Кричфалушій І.І. в судовому засіданні проти клопотання заперечили та просять в задоволенні клопотання відмовити. Крім цього, заявили клопотання змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, посилаючись на те, що на даний час ОСОБА_1 утримується під вартою вже більше місяця. Що стосується підозри оголошеної ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, то слідчим суддею не враховано, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , передбачає настання кримінальної відповідальності за необережне тяжке тілесне ушкодження без наслідків, які наступили, а саме: смерті потерпілого, а відповідно до висновків судово-медичної експертизи – заподіяні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали – смертю потерпілого. Як не враховано і те, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України полягає в прямому умислі. Завідоме залишення без допомоги особи означає, що винний усвідомлює, що інша особа перебуває у небезпечному для життя стані, а він зобов`язаний і має можливість надати їй допомогу, але відмовляє в цьому. Стороною обвинувачення жодним чином не доведено, а слідчим суддею не було встановлено, обгрунтованість підозри у вказаних правопорушеннях, так як ОСОБА_1 не міг передбачити, що заподіяння ним легких тілесних ушкоджень потерпілому можуть бути небезпечні для його життя, як і не мав жодного на те умислу. Більше того, у даному випадку має місце невідповідність кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, що потягло за собою і необгрунтованість підозри. З ухвали слідчого судді Тячівського районного суду від 08.05.2020 року про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: що ОСОБА_1 може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення. Водночас, з моменту вчинення правопорушення, за час проведення досудового розслідування та обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_1 не змінював та не покидав свого постійного місця проживання і ніяким чином не перешкоджав встановленню істини в кримінальному провадженні. Вину в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 визнав, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, молодий за віком, працює по найму, виховувався та проживає в багатодітній сім`ї, що говорить про недостатність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які вказував слідчий та прокурор, а також на недостатність підстав для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу чим обраний. Жодний з цих ризиків не існує. Таким чином, характеризуючи особу обвинуваченого, немає підстав на даний час стверджувати про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України на запобігання яких і спрямоване застосування даного запобіжного заходу. Вважають, що на даний час відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, даний запобіжний захід є занадто суворим та до обвинуваченого ОСОБА_1 слід було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби. Просять подане ними клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задовольнити.

Заслухавши з цього приводу думку інших учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 8 травня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 5 липня 2020 року.

Під час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою прокурор наполягав на продовженні дії запобіжного заходу відносно останнього у вигляді тримання під вартою, вказуючи, зокрема, на те, що обвинувачений, знаходячись на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується також у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Суд вважає, що конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується також у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який КК України передбачено покарання у вигляді від 3 до 8 років позбавлення волі.

Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 середньої тяжкості та тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою останньому.

Крім того, розгляд провадження ще триває, у судовому засіданні ще не допитані потерпілий та свідки, а тому існує ризик того, що знаходячись на волі, обвинувачений зможе впливати на потерпілого та свідків.

Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні тільки розпочинається, в судовому засіданні ще не допитані потерпілий, свідки, не досліджені письмові докази, інші ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, суд вважає що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Кричфалушій І.І. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 369 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 135, ст.128 КК України, строк тримання під вартою, до 60 днів, тобто до 24 години 16 серпня 2020 року із визначенням розміру застави.

Розмір застави визначити у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач – ГУК у м. Києві, код 37993783, Банк одержувача – Казначейство України, рахунок – НОМЕР_1 , код класифікації доходів бюджету – 22030200, призначення платежу – застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженні.

Зазначені обов`язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

Після закінчення строку, на який на обвинуваченого покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Тячівського районного суду Закарпатської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В задоволенні клопотання захисника Кричфалушій І.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ,відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 18 червня 2020 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко