Рішення № 89917149, 19.06.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7726/19

2/303/389/20

Номер рядка статистичного звіту -5

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Зарева А.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Прокуратура Закарпатської області про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

Виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Прокуратура Закарпатської області про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у комунальній власності територіальної громади міста Мукачева перебуває однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Мукачівська міська рада своїм рішенням від 25.06.2015 року № 1501 «Про виділення службового житла для проживання працівників Прокуратури м.Мукачево» доручила виконавчому комітету Мукачівської міської ради надати однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 статус службового житла для тимчасового проживання працівників Прокуратури міста Мукачево. Виконавчий комітет Мукачівської міської ради рішенням № 249 від 26.08.2015 року «Про укладення договорів житлового найму, взяття на квартирний облік та надання житла» однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 надав статус «службового житла для тимчасового проживання працівників Прокуратури міста Мукачева» та вказану службову квартиру виділив для тимчасового проживання прокурора міста Мукачева Данканич Віктора Михайловича на період виконання ним службових обов`язків, склад сім`ї 3 чоловіка, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 в приватному будинку.

На підставі вищезазначеного ОСОБА_3 26.08.2015 року був виданий ордер на службове житло № 248 серія СЖ на склад сім`ї 3 чоловіка: ОСОБА_3 -наймач, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - син. 14.12.2015 року наказом Генерального прокурора України ОСОБА_3 звільнений з посади прокурора міста Мукачева та з органів прокуратури у зв`язку з скороченням штатів. Добровільно звільняти квартиру відповідачі не бажають. Листування позивача на адресу відповідачів результатів не дало.

З моменту виділення даної квартири відповідачу там ніхто фактично не проживає, відбувається її амортизація, чим самим позивачу завдаються збитки. Також посилається, що відповідачі не проживають та не зареєстровані в спірній квартирі. Крім того, згідно акту № 240 від 20.11.2019 року складеного ТОВ «І.Т.В Сервіс Плюс» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 не проживають з 2015 року. За даними ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» від 20.11.2019 року договір житлового найму не укладався. Відтак, відповідачі у справі не мають достатніх та тривалих зв`язків з спірним житловим приміщенням, та воно не є їхнім житлом. Також зазначають, що ОСОБА_3 із 04.12.2013 року являється власником житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 , та даний факт підтверджує забезпечення сім`ї відповідачів житлом. Враховуючи вищенаведені обставини, просять визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язати відповідачів повернути виконавчому комітету Мукачівської міської ради службову квартиру АДРЕСА_1 у належному стані за відповідним актом приймання-передачі.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили та не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Мукачівської міської ради від 25.06.2015 року № 1501 «Про виділення службового житла для проживання працівників Прокуратури м.Мукачево» доручено виконавчому комітету Мукачівської міської ради надати однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 статус службового житла для тимчасового проживання працівників Прокуратури міста Мукачево ( а.с. 10-11).

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 249 від 26.08.2015 року «Про укладення договорів житлового найму, взяття на квартирний облік та надання житла» однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 надано статус «службового житла для тимчасового проживання працівників Прокуратури міста Мукачева» та вказану службову квартиру виділено для тимчасового проживання прокурора міста Мукачева Данканич Віктора Михайловича на період виконання ним службових обов`язків, склад сім`ї 3 чоловіка, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 в приватному будинку ( а.с. 12)

В подальшому на підставі рішення виконавчого комітету від 26.08.2015 року № 249 ОСОБА_3 був виданий ордер на службове житло № 248 серія СЖ на склад сім`ї 3 чоловіка: ОСОБА_3 - наймач, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - син ( а.с. 13).

Як вбачається з листа Виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 01-14/1266 від 07.07.2016 року, адресованого Прокуратурі Закарпатської області, ОСОБА_3 був призначений на посаду прокурора м.Мукачева з 28.05.2014 року згідно подання прокурора Закарпатської області, вищевказана квартира надавалася йому за клопотанням та рішенням адміністрації від 27.07.2015 року. Відтак просять вжити відповідні заходи щодо звільнення колишнім працівником органів прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 службового житла та здачі ключів від квартири ( а.с. 15).

З листів виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 214/01-09 від 07.07.2016 року , № 98/01-31 від 09.02.2018 року, адресованих ОСОБА_3 , вбачається, що відповідача повідомлялося про необхідність термінової здачі квартири АДРЕСА_1 , яка була надана для тимчасового проживання на період виконання службових обов`язків прокурора Прокуратури м.Мукачева ( а.с. 16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 29.04.2015 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ( а.с. 34).

Згідно із актом № 240 від 20.11.2019 року, складеним ТОВ «І.Т.В Сервіс Плюс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 не проживають з 2015 року ( а.с. 38).

За даними ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» від 20.11.2019 року договір житлового найму на квартиру за адресою АДРЕСА_4 не укладався. Оплата квартирної плати за адресою АДРЕСА_4 не проводиться. Заборгованість станом на 01.11.2019 року складає 5341,99 гривень (а.с. 37-39).

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом статті 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно із частиною другою статті 121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Відповідно до статті 122 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Згідно із статтею 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Аналізуючи норми статей 124, 125 ЖК Української РСР слід дійти висновку, що зазначені норми права підлягають застосуванню до житлових правовідносин, одним із суб`єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах.

Законом установлено, що єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно акту № 240 від 20.11.2019 року, складеного ТОВ «І.Т.В Сервіс Плюс» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4 не проживають з 2015 року ( а.с. 38). За даними ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» від 20.11.2019 року договір житлового найму на квартиру за адресою АДРЕСА_4 не укладався (а.с. 37-39).

Таким чином суд, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не проживають та не зареєстровані у спірній службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , що свідчить про необґрунтованість вимог позивача про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, а відтак такі не можуть бути виселені з указаного житла, оскільки такі в спірній квартирі не проживають.

Також як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме листа Прокуратури Закарпатської області від 12.07.2018 року № 13/3-36 вих-18 ( а.с. 20) відповідач ОСОБА_3 14.12.2015 року звільнений з посади прокурора міста Мукачева та органів прокуратури у зв`язку з скороченням штатів.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду».

Згідно з частинами другою, третьою статті 132 ЖК Української РСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

За змістом статті 125 ЖК УРСР, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у п.3 статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Оскільки в силу статті 125 ЖК УРСР деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з`ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 звільнено у зв`язку зі скороченням штату, отже немає правових підстав для виселення його та його сім`ї зі спірного житла відповідно до Закону (стаття 125 ЖК Української РСР).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна заява про визнання осіб такими, що втратили право на користування у службовій квартирі та виселення відповідачів із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, не підлягає задоволенню виходячи з наведених вище підстав.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачів повернути виконавчому комітету Мукачівської міської ради службову квартиру АДРЕСА_1 у належному стані за відповідним актом приймання-передачі, суд зауважує, що оскільки вона є похідною від первинної вимоги про визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі та виселення без надання іншого жилого приміщення, то в її задоволенні теж слід відмовити.

Отже, суд зазначає, що скільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Прокуратура Закарпатської області про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання до вчинення дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 18, 76-77, 81, 141, 247, 274-279, 263-265, 268, 280-282, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 8, 41 Конституції України,ст.ст. 9,109, 124, 125,132 ЖК України, -

УХ В А Л И В:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Прокуратура Закарпатської області про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: Виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області, м.Мукачево, площа О.Духновича, 2.

Відповідачі: ОСОБА_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Прокуратура Закарпатської області, м.Ужгород, вул. Коцюбинського,2 -А.

Рішення суду виготовлено 19 червня 2020 року.

Головуюча О.В.Гутій