Ухвала суду № 89916477, 18.06.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3046/20

Провадження№ 1-кп/266/552/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., суддів Федотової В.М., Д`яченка Д.О., за участю секретаря Циганкової М.М., прокурора Корольова А.А., захисників Довженка В.І., Ангеловського Л.М., Вєровської В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , під час проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12019050000000154 від 06.03.2020 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , мешкаючого в АДРЕСА_3

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою колегії суддів від 15 червня 2020 р. у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, захисники та обвинувачені вважали за можливе призначити судовий розгляд.

За результатами підготовчого судового засідання колегія суддів дійшла висновку, що угод про визнання винуватості чи про примирення немає, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено та затверджено у відповідності до вимог закону. Дане кримінальне провадження підсудне Приморському районному суду м. Маріуполя.

Таким чином, в наявності достатні приводи для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором Корольовим А.А. подані письмові клопотання із додатками про обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення обвинуваченими злочинів, що їм інкримінуються, та існують ризики їх переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень. Також у клопотанні прокурор просив визначити суму застави обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах, встановлених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Обвинуваченому ОСОБА_1 прокурор просив встановити розмір застави в сумі 1 921 000 гривень, тобто, у розмірі, що перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вказаний обвинувачений тривалий час займався злочинною діяльністю і отримував великі нелегальні прибутки від неї, та тільки такий розмір застави зможе гарантувати виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисники Довженко В.І., Ангеловський Л.М. та Вєровська В.В., а також обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечували, просили, в разі, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, обрати такий у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що не мають наміру ухилитися від суду та вчиняти інші незаконні дії.

Захисник Довженко В.І. зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів є необґрунтованою, передбачені процесуальним законом ризики не доведені, оскільки обвинувачений не судимий, має батьків, з якими підтримує стосунки, всі докази у справі зібрані, свідки, більшість з яких є залегендованими особами, вже допитані, та тяжкість можливого покарання не може бути підставою для обрання найжорсткішого запобіжного заходу. Також додав, що розмір застави, про який просить прокурор, дуже велика, є завідомо непомірною для обвинуваченого або його батьків.

Захисник Ангеловський Л.М. зазначив, що перелічені прокурором ризики не доведені, а обвинувачений ОСОБА_2 має стійкі соціальні зв`язки.

Захисник Вєровська В.В. вказала, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 є спірною, обвинувачений має постійне місце проживання та хвору мати, позбавлений можливості впливати на свідків. До того ж, він тривалий час тримається під вартою, що є порушенням принципу поваги до особистості.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Як встановлено судом, ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2020 року відносно усіх обвинувачених була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 21 червня 2020 р. включно з правом внесення застави.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання прокурором доданими до клопотання матеріалами доведено існування обґрунтованої підозри, що обвинуваченими вчинено кримінальні правопорушення, що їм інкримінуються, які, згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів. При цьому, суд зазначає, що на даному етапі провадження не вправі вирішуватися ті питання, які повинні вирішуватися під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою або невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови ) § 142 ; Khudoyorov v.Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Як встановлено судом, обвинувачені ніде не працюють, не мають власної сім`ї, дітей, інших утриманців, тобто, у них відсутні міцні соціальні зв`язки у місті постійного проживання. Від цього суд вважає, що існує ризик втечі обвинувачених, та як наслідок, ухилення від правосуддя.

Також суд не виключає можливості незаконного впливу обвинувачених на свідків, які не є залегендованими, оскільки їм відомі їхні анкетні дані, то вони можуть чинити на них незаконний тиск.

Обвинувачення по численним епізодам, пов`язаним зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин дає суду підстави вважати, що не маючи постійного законного доходу, обвинувачені можуть вжити злочинні дії, спрямовані на отримання незаконного прибутку.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Не надано доказів тому, що стан здоров`я перешкоджає обвинуваченим перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянні, які інкримінуються обвинуваченим, позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для обрання іншого запобіжного заходу для обвинувачених на даний час немає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченими або іншими фізичними чи юридичними особами може бути внесена застава з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Стосовно розміру застави, то колегія суддів вважає за доцільне визначити його для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у мінімальних, а для обвинуваченого ОСОБА_1 у максимальних межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи їхній матеріальний стан та обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів. Визначення розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_1 в максимальних межах обумовлено його роллю у кримінальному провадженні, що випливає з обвинувального акту.

Однак, на думку колегії суддів, прокурором не приведено достатніх даних про виключність випадку, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і неможливість забезпечення розміром застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 314-317, 182, 183, 194 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні на 09.30 год. 26 червня 2020 року в приміщенні Приморського районного суду м. Маріуполя.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегією суддів.

В судове засідання викликати прокурора, захисників, обвинувачених.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто, до 16 серпня 2020 року включно, встановивши розмір застави в сумі 630 600,00 (шістсот тридцять шістсот гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Таганрог Ростовської області РФ, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто, до 16 серпня 2020 року включно, встановивши розмір застави в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто, до 16 серпня 2020 року включно, встановивши розмір застави в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 00 коп.) з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

В разі невиконання зазначених зобов`язань обвинуваченими внесені кошти звернути в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції.

Головуючий суддя Пантелєєв Д.Г.

Судді Федотова В.М.

Д`яченко Д.О.