Ухвала суду № 89916012, 18.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/8996/19

Номер провадження 1-кп/235/316/20

У Х В А Л А

18 червня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Регана Ю.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Шикало В.М.

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров, Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше неодноразово судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор Реган Ю.А. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється та обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України, та існують ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Шикало В.М. заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 необґрунтовано підозрюється та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.311 КК України. Крім того, ОСОБА_1 вже тривалий час, перебуває під вартою, не збирається впливати на свідків та переховуватися від суду, і тому усі перераховані прокурором ризики наразі відсутні. У зв`язку з цим, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Шикало В.М. просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей продовження запобіжного заходу, а не для його засудження.

При розгляді клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Димитров, Донецької області;

- має середньо-спеціальну освіту;

- офіційно не працевлаштований;

- раніше неодноразово засуджувався: останній раз 03.12.2014 року Димитровським міським судом Донецької області за ч.2 ст.307, ч.3 ст.311, ч.ч.1,2 ст.70 КК України до покарання у вигляді 8 років та 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений від покарання на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році».

- громадянин України;

- неодружений,;

- зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають його батьки,

- мешкає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою та її дітьми;

- за місцем реєстрації характеризується негативно;

- не має у власності рухомого та нерухомого майна, а також вкладів у банках.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

Прокурором доведено ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України. Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає суворе покарання у виді виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а санкція ч.2 ст.311 КК України передбачає покарання у виді виключно позбавлення волі на строк від двох до п`яти років. Тому, зважаючи на суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, неодноразові його засудження, відсутність міцних соціальних зв`язків та постійного достатнього джерела доходів існує ймовірність втечі обвинуваченого з метою переховування від суду.

Також прокурором доведено ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідками за відомостями органу досудового розслідування є наркозалежні особи, які у разі спілкування з ОСОБА_1 під його незаконним впливом можуть змінити та надати суду неправдиві показання.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий 04.07.2019 і після цього йому було вперше обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Упродовж року йому неодноразово подовжувався цей запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У справі «Мамедова проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розглядаючи законність і обґрунтованість подальшого тримання заявниці під вартою, районний і обласний суди увесь час посилалися на серйозність висунутого обвинувачення як на головний чинник для оцінки можливості того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме відправленню правосуддя або вчинятиме нові злочинні дії. Однак, як не раз зазначав Суд, хоч суворість покарання, що загрожує заявникові, має значення для оцінки небезпеки його зникнення або вчинення нових злочинів, потребу подовжити строк тримання під вартою не можна оцінювати з чисто абстрактної точки погляду, зважаючи лише на тяжкість злочину. Так само і подовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції»; також див. справи «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії»). Це особливо стосується таких справ, як дана, в яких правова кваліфікація фактів - і отже покарання, що могло бути призначене заявниці - здійснювалось обвинуваченням за відсутності судового контролю щодо питання про те, чи підтверджували зібрані докази обґрунтовану підозру в учиненні заявницею інкримінованого злочину (див. «Рохліна проти Росії»).

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Отже, з урахуванням наведених позицій ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що хоча прокурором і доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні цілої низки тяжких злочинів, пов`язаних з обігом наркотичних речовин та прекурсорів, а також ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, але з урахуванням значного часу, який пройшов з моменту затримання ОСОБА_1 та тримання його під вартою майже упродовж одного року, існує можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, оскільки інше не доведено прокурором.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Тому, на даній стадії розгляду кримінального провадження для запобігання встановленим ризикам буде достатнім застосувати до ОСОБА_1 такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .

Крім того, суд вважає необхідним зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду а також виконувати наступні обов`язки, а саме:

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.176, 177, 182, 183, 199, 201, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Регана Ю.А. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Шикало В.М. про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду а також виконувати наступні обов`язки, а саме:

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Строк дії ухвали в частині зміненого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - 2 місяці, до 18 серпня 2020 року включно

Копію ухвали негайно направити обвинуваченому, ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» та органу поліції за місцем реєстрації обвинуваченого ОСОБА_1 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області упродовж 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 08 год.00 хв. 19.06.2020 року.

Суддя: В.А. Варибрус