Ухвала суду № 89914783, 19.06.2020, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/870/20

1-кп/180/188/20

У Х В А Л А

19 червня 2020 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого- судді Янжули О.С.

секретар – Котова Н.С.

з участю прокурора – Морозова Є.С.

захисника адвоката – Мунтяна Т.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Марганець кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020040330000140 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець, Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з додатками за матеріалами кримінального провадження №12020040330000140 від 12.03.2020 року, відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування, а також при його складанні, дотримані всі вимоги КПК України, підстави для повернення обвинувального акту прокурору чи закриття кримінального провадження, відсутні, подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 168160 грн..

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Мунтян Т.І. заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та просив суд повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, оскільки він складений з порушеннями.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.3ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно положень ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, суд вважає, що слідчим при складанні та прокурором при затвердженні як обвинувального акту, так і додатків до нього, у тому числі й реєстру, були допущені порушення вимог ст.291 КПК України, виходячи з наступного.

Так, згідно обвинувального акту відносно ОСОБА_1 , останній вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України, а саме, незаконно придбав, зберігав з метою збуту та незаконно збув психотропні речовини, а також незаконно придбав, зберігав з метою збуту наркотичні засоби, які придбав у невстановленому слідством місці та час у невстановленої слідством особи.

Однак, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт не містить будь-яких відомостей щодо процесуальних рішень, прийнятих відносно вказаної невстановленої особи, у якої було придбано ОСОБА_1 вказані психотропні речовини та наркотичні засоби, а саме щодо виділення матеріалів в окреме провадження стосовно вказаної особи.

Зокрема, в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні (як додатку до обвинувального акту), прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень будь-які відомості, про прийняття процесуальних рішень щодо виділення будь-яких матеріалів відносно невстановленої слідством особи у якої було придбано ОСОБА_1 вказані психотропні речовини та наркотичні засоби, з кримінального провадження в окреме провадження, відсутні.

Також, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 , після викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, наявне лише посилання на правові кваліфікації кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність без зазначення формулювання обвинувачення.

Тобто, з обвинувального акту суду не зрозуміло, чи є наявність на момент складення обвинувального акту, обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України.

Крім того, з обвинувального акту вбачається, що при його складанні слідчим не було дотримано вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , не містить належним чином сформульованого обвинувачення. При цьому, в ньому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна лише вказівка на те, що своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України. Тобто, в обвинувальному акті слідчий описує фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 та зазначає про те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України.

Суд вважає, що в обвинувальному акті фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_1 , за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Вказане порушення в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення, та може послугувати підставою для скасування вироку суду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується йому і від якого він буде захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті.

В даному обвинувальному акті містяться викладені лише фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п.(а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч.1 ст.91 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об`єктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження, про що також констатується і в рішеннях Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82 (п. 79).

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_1 , а тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, не відповідають міжнародним правовим актам, а також національному кримінальному процесуальному Закону України.

Суд звертає увагу прокурора на те, що обвинувальний акт та Розділ «ІІ. Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні (як додатку до обвинувального акту) взагалі не містять відомостей про виділення матеріалів в окреме провадження, зокрема щодо невстановленої слідством особи, що є порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства та в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення.

Крім того, прокурор затверджуючи 15 червня 2020 року та направляючи обвинувальний акт до суду 16 червня 2020 року зазначає, що відносно обвинуваченого 29.12.2017 року та 24.03.2018 року направлено до суду обвинувальні акти по ч.2 ст.309 та ч.2 ст. 307 КК України, не врахувавши, що за матеріалами кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 по ч.2 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України було ухвалено виправдувальний вирок 19 лютого 2020 року, що також є невідповідністю ч.2 ст. 291 КК України.

Такі порушення вимог КПК України, на думку суду, є істотними, та такими, що можуть при судовому розгляді кримінального провадження по суті призвести до суттєвого порушення права на захист, та спричинити порушення кримінального процесуального закону, завадити ухваленню обґрунтованого і вмотивованого судового рішення, та в даному випадку, перешкоджають суду призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що на підставі вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Клопотання прокурора, щодо продовження дії запобіжного заходу, суд вважає за необхідне задовольнити частково продовживши дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 30 днів, з визначенням розміру застави, оскільки наявні ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.314 ч.3 п.3, 369, 370-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040330000140 від 12.03.2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309, ч.2 ст. 310 КК України, повернути прокурору, як такий, який не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18 липня 2020 року, до 10 год. 30 хв. з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 168160 гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: О. С. Янжула