Ухвала суду № 89914573, 18.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/19143/19

Провадження №1-кп/127/559/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Бойка В.М., Дернової В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Миколайчук І.В.,

сторони захисту: адвокатів Гуменюка В.А., Бондарчука В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 198 Кримінального кодексу України та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 198 Кримінального кодексу України (далі – КК) та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 187, частиною третьою статті 185 КК.

Прокурор Миколайчук І.В. в судовому засіданні заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 , згідно із зміненим обвинуваченням обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, вчиненого у період не знятої та не погашеної судимості, в минулому засуджувався за втечу з місць позбавлення волі. Крім того, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, ОСОБА_2 неодноразово порушував обмеження, встановленні застосованим запобіжним заходом. Також, у зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_2 в судове засіданні, не вдалося вирішити клопотання про доцільність продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Гуменюк В.А. – заперечив проти задоволення клопотання прокурора, при цьому зауважив, що порушення, на які посилається сторона обвинувачення, були допущенні ОСОБА_2 в день судового засіданні. Зазначив, що у зв`язку із введеними карантинними заходами його підзахисний не міг вчасно добратись до місця проживання в м. Калинівку.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника та зазначив, що у зв`язку із відсутністю коштів він пересувався ОСОБА_3 пішки, через що витратив не мало часу, а коли повернувся додому, працівники поліції вже чекали його на подвір`ї.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 –адвокат Бондарчук В.В. – підтримав думку адвоката Гуменюка В.А.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення було дотримано вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства щодо форми та порядку звернення до суду з відповідним клопотанням та щодо його вручення обвинуваченому, а тому суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення підлягає вирішенню по суті з наданням оцінки доводам кожної зі сторін кримінального провадження.

При вирішенні питання щодо доцільності обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів не закінчені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного злочину середньої тяжкості, вчиненого в період не знятої і не погашеної судимості.

Зі змісту пункту 2 частини другої статті 183 КПК випливає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Прокурор, як на підставу для обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою послалась на ту обставину, що останнім 03.06.2020 р. було порушено умови домашнього арешту. На підтвердження чого, стороною обвинувачення долучено до клопотання рапорт поліцейського про відсутність ОСОБА_2 за місцем проживання 03.06.2020 р. о 18.30 год. При цьому, суд враховує, що в судовому засіданні було встановлено, що у зазначену дату Вінницьким міським судом Вінницької області було призначено судове засідання, проте ОСОБА_2 на розгляд кримінального провадження не з`явився. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_2 через деякий час з`явився до суду (що підтверджується, наявною в матеріалах кримінального провадження розпискою про явку в судове засідання на 11.00 год. 18.06.2020 р.), повідомивши при цьому, що запізнився у зв`язку із карантинними обмеженнями, оскільки не мав змоги скористатись громадським транспортом. Зважаючи на введенні карантинні заходи та на те, що обвинувачений ОСОБА_2 проживає за межами міста Вінниці, суд вважає твердження сторони захисту про поважність причин відсутності ОСОБА_2 за місцем проживання 03.06.2020 р. у зв`язку із призначеним судовим засіданням слушними.

Суд також враховує, що стороною обвинувачення до поданого клопотання відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 184 КПК не надано матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання щодо наявності ризиків спроби переховування обвинуваченого від суду, чинення обвинуваченим тиску на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також ризиків вчинення нових злочинів. Зі змісту частини першої статті 22 КПК випливає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Тому суд приходить до переконання, що на даний час будь-які правові підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, а тому в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: