Постанова № 8991401, 15.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.12.09Справа №2а-11344/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., Єлжової Н.М., за участю

представника позивача – Ресницького В.У.,

представників відповідача – Володькіна С.А., Кузміна В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про скасування податкового повідомлення – рішення,

Суть спору: позивач – Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про скасування Рішення ДПІ у м.Ялта про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011402303 від 18.09.2009 року у розмірі 274294,00 гривень до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця».

Ухвалами суду від 29.09.09 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що співробітниками ДПІ в м.Ялта проведена перевірка Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» з питання дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Представник позивача зазначив, що за наслідками перевірки виявлені порушення вимог абз.3 п.2.6 постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України» (неоприбуткування готівкових коштів у повному обсязі).

Представник позивача пояснив, що на підставі акту перевірки винесене рішення № 0011402303 від 18.09.2009 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 274294,00 гривень відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки» від 12.06.1995 року за порушення абз.3 п.2.6 постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України».

Представник позивача зазначив, що штрафні санкції до позивача застосовані необґрунтовано. Зазначив, що оприбуткування готівки, що надійшла до каси позивача за 1 вересня 2009 року підтверджується прибутковими касовими ордерами, вказані кошти були здані в банк на розрахунковий рахунок санаторію.

Представник позивача пояснив, що вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті України були виконані позивачем у повному обсязі, а запис у касовій книзі підтверджує оприбуткування готівкових коштів.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначили, що в ході перевірки позивача встановлено не оприбуткування ним готівкової виручки в загальній сумі 54858,80 гривень у КОРО. Сума неоприбутковуваної готівки визначена на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій № 0185 від 01.09.2009 року.

Представники відповідача зазначили, що згідно акта перевірки в розділі №2 КОРО, графа № 5 (сума розрахунків) дані про надходження готівкових коштів відсутні. Касова книга за 01 вересня 2009 року не заповнена. В КОРО зроблена відмітка. У зв’язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 274294,00 гривень відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки» від 12.06.1995 року за порушення абз.3 п.2.6 постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України» є правомірним.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мала Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим щодо проведення такої перевірки, чи діяли посадові особи Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 446599, Довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-6-21/559 від 28.12.2005 року.

Таким чином, судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, яка зобов’язана виконувати обов’язки, покладені на неї законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у мЯлта АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Суд зазначає, що органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Судом встановлено, що 02.09.2009 року головним державним податковим інспектором Фоменко А.В. та старшим державним податковим інспектором Назаровим Д.В. на підставі направлень на перевірку № 003208 та № 0032009 від 01.09.2009 року і відповідно до плану – графіку контрольно- перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями на серпень 2009 року була проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в касі, що належить ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», якій розташований за адресою: м.Ялта, смт Кореїз, вул.Алупкінське шосе,9.

За результатами проведення перевіки складено акт №1662/01/12/23/02650860 від 02.09.2009 року.

В акті перевірки зазначено про наявність у позивача РРО, реєстраційного посвідчення № 0112009557 від 21.10.2008 року, виданого ДПІ у м.Ялта.

Перевіркою встановлено, що на момент перевірки час на РРО не відповідає державному часу України. Виявлено не оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі їх фактичного надходження у сумі 54858,80 гривень в КОРО згідно фіскального звітного чеку № 0185 від 01.09.2009 року, Z-звіт роздрукован 01.09.2009 року в 15:00,запис в КОРО в розділі 2 відсутній, в КОРО зроблено відмітку.

В акті перевірки зазначено про відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана в денному звіті РРО, яка складає 45505,30 гривень.

Зазначено, що при проведенні розрахункової операції із застосуванням РРО при продажу путівки на суму 2448,00 гривень роздрукований касовий чек № 3666.

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено у присутності заступника головного бухгалтера Соколової Т.І., яка акт перевірки підписати відмовилась, про що складено акт відмови від підпису.

Судом встановлено, що акт перевірки був направлений позивачеві поштою та вручений 07.09.2009 року.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011402303 від 18 вересня 2009 року на суму 274294,00 гривень.

Судом встановлено, що зазначене рішення було отримано позивачем.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011402303 від 18 вересня 2009 року судом встановлено наступне.

Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637). Зазначена Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Положення № 637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Відповідно до п.п. 2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначених у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.3.2. Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються згідно з вимогами цього Закону.

У статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд зазначає, що під час перевірки позивача відповідачем встановлено, що в розділі №2 КОРО, графи № 5 (сума розрахунків) дані про надходження готівкових коштів за 01.09.2009 року в сумі 54858,80 гривень відсутні, зазначена сума визначена на підставі фіскального звітного чека РРО № 0185 від 01.09.2009 року.

Проте, проаналізувавши матеріали справи, надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що неможна вважати суму у розмірі 54858,80 гривень такою, що була не оприбуткована виходячи з наступного.

Суд зауважує, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення)

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Судом встановлено, що позивачем ведеться касова книга, оформлюються прибуткові касові ордера, а на момент перевірки сума у розмірі 54858,80 гривень була оприбуткована позивачем, що підтверджується наступним.

Приймання готівки в касу відповідно до вимог п.3.2 Положення № 637 проводилося за прибутковими касовими ордерами від 01.09.2009 року № 4682 на суму 5508,00 гривень; № 4683 на суму 36,00 гривень; № 4684 на суму 1,70 гривень; № 4685 на суму 6500,00 гривень; № 4686 на суму 100,00 гривень; № 4687 на суму 615,00 гривень; № 4688 на суму 1190,00 гривень; № 4689 на суму 420,00 гривень; № 4690 на суму 770,00 гривень; № 4691 на суму 48,00 гривень; № 4692 на суму 30,00 гривень; № 4693 на суму 4284,00 гривень; № 4694 на суму 28,00 гривень; № 4695 на суму 3,40 гривень; № 4696 на суму 1440,00 гривень; № 4697 на суму 100,00 гривень; № 4698 на суму 615,00 гривень; № 4699 на суму 24,00 гривень; № 4700 на суму 100,00 гривень; № 4701 на суму 300,00 гривень; № 4702 на суму 210,00 гривень; № 4703 на суму 24,00 гривень; № 4704 на суму 300,00 гривень; № 4705 на суму 3060,00 гривень; № 4706 на суму 20,00 гривень; № 4707 на суму 3,40 гривень; № 4708 на суму 150,00 гривень; № 4709 на суму 3060,00 гривень; № 4710 на суму 20,00 гривень; № 4711 на суму 3,40 гривень; № 4712 на суму 6120,00 гривень; № 4713 на суму 40,00 гривень; № 4714 на суму 300,00 гривень; № 4715 на суму 201,00 гривень; № 4716 на суму 501,00 гривень; № 4717 на суму 233,00 гривень; № 4718 на суму 850,00 гривень; № 4719 на суму 210,00 гривень; № 4720 гривень на суму 4320,00 гривень; № 4721 на суму 24,00 гривень; № 4722 на суму 1,70 гривень; № 4723 на суму 3060,00 гривень; № 4724 на суму 20,00 гривень; № 4725 на суму 3,40 гривень; № 4726 на суму 150,00 гривень; № 4727 на суму 120,00 гривень; № 4728 на суму 3060,00 гривень; № 4729 на суму 20,00 гривень; № 4730 на суму 3,40 гривень; № 4731 на суму 4284,00 гривень; № 4732 на суму 28,00 гривень; № 4733 на суму 3,40 гривень; № 4734 на суму 1000,00 гривень; № 4735 на суму 1225,00 гривень; № 4736 на суму 75,00 гивень; № 4737 на суму 42,00 гривень.

Форма прибуткових ордерів відповідає формі затвердженій наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 N 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій".

Відповідно до вимог п.4.2 Положення № 637 всі надходження готівки позивача за 01.09.2009 року в розмірі 54858,80 гривень відображалися у касовій книзі.

Так, суми надходження готівки за 01.09.2008 року у розмірі на суму 5508,00 гривень; 36,00 гривень; 1,70 гривень; 6500,00 гривень; 100,00 гривень; 615,00 гривень; 1190,00 гривень; 420,00 гривень; 770,00 гривень; 48,00 гривень; 30,00 гривень; 4284,00 гривень; 28,00 гривень; 3,40 гривень; 1440,00 гривень; 100,00 гривень; 615,00 гривень; 24,00 гривень; 100,00 гривень; 300,00 гривень; 210,00 гривень; 24,00 гривень; 300,00 гривень; 3060,00 гривень; 20,00 гривень; 3,40 гривень; 150,00 гривень; 3060,00 гривень; 20,00 гривень; 3,40 гривень; 6120,00 гривень; 40,00 гривень; 300,00 гривень; 201,00 гривень; 501,00 гривень; 233,00 гривень; 850,00 гривень; 210,00 гривень; 4320,00 гривень; 24,00 гривень; 1,70 гривень; 3060,00 гривень; 20,00 гривень; 3,40 гривень; 150,00 гривень; 120,00 гривень; 3060,00 гривень; 20,00 гривень; 3,40 гривень; 4284,00 гривень; 28,00 гривень; 3,40 гривень; 1000,00 гривень; 1225,00 гривень; 75,00 гивень; 42,00 гривень відображені на сторінці 146 касової книги.

Крім того, виручка, яка була оприбуткована в касовій книзі за 01.09.2009 року на суму 54858,80 гривень була частково здана до банку в розмірі 46000,00 гривень, що підтверджується квитанцією філії «Кримського регіонального управління» ЗАТ комерційного банку Приватбанк від 01.09.2009 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи, а частково виплачена як заробітна плата працівникам відповідно до видаткових касових ордерів.

З пояснень представників відповідача судом встановлено, що сума у розмірі 54858,80 гривень була проведена через РРО відповідно до вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що підтверджується фіскальним звітним чеком № 0185 від 01.09.2009 року, контрольними стрічками, які знаходяться в КОРО позивача та досліджені судом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач надходження готівки в національній валюті відображає у касовій книзі з оформленням прибуткових касових ордерів, сума готівки, що оприбутковується і відображується в касовій книзі відповідає сумам, зазначеним у фіскальних чеках.

Таким чином, судом встановлено, що сума у розмірі 54858,80 гривень оприбуткована позивачем та була облікована в його податковому та бухгалтерському обліку.

Більш того, суд зауважує, що проведення суми у розмірі 54858,80 гривень через РРО, зазначення її в фіскальній пам’яті РРО, відображення на роздрукованих фіскальних звітах, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

За таких умов стає зрозумілим, що припис п.2.6. Положення №637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення, що пов’язане з дотримання порядку її ведення.

Отже, суд зазначає, що відсутність запису отриманої позивачем готівки у розмірі 54858,80 гривень у КОРО, при наявності оприбуткування зазначених сум в касовій книзі позивача, означає виключно порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не його ухилення від оподаткування зазначеної суми.

Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року.

Однак, суд зауважує, що зазначений Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року встановлює відповідальність за порушення порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порушення суб'єктами господарської діяльності норм з регулювання обігу готівки, в тому числі встановлює застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки у каси.

Суд зазначає, як встановлено вище, позивачем було порушено порядок ведення КОРО.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення встановленого порядку використання КОРО встановлена Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Отже, за таке правопорушення застосування Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року є необгрунтованим.

З приводу посилань представника позивача на той факт, що у рішенні про застосування фінансових санкцій зазначено, що воно прийнято на підставі акту перевірки № 1662/01/12/23/02650860 від 02.09.2009 року, при цьому позивачеві вручено акт перевірки за № 01078, що свідчить про наявність двох актів за результатами однієї перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до норм зазначеного Порядку Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу державної податкової служби (далі - єдиний журнал реєстрації актів). При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номеру журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт, складений за результатами проведення перевірки позивача, відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205, був зареєстрований в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом органу державної податкової служби. При цьому, до номеру акту перевірки увійшов порядковий номер журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Отже, доводи представника позивача щодо складання двох актів за результатами проведення однієї перевірки не знайшли свого підтвердження.

Щодо зауважень представника позивача відносно того, що рішення про застосування штрафних санкцій було прийнято через 16 днів після складання акту перевірки, тобто, у порушення п.4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, суд зазначає, що порушення строку прийняття рішення за результатами проведення перевірки на 6 днів не є підставою для скасування зазначеного рішення по суті.

Суд також не приймає до уваги посилання представника позивача на той факт, що відсутність позивача – платника податків – під час проведення перевірки є порушенням вимог законодавства України.

Як встановлено вище, перевірка відповідача була проведена у присутності заступника головного бухгалтера підприємства, яка була належною особою для надання зауважень, заперечень, пояснень до акту перевірки та отримання екземпляру акту перевірки. Отже, доводи представника позивача з зазначеного питання є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 15 грудня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21 грудня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про застосування до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» штрафних (фінансових) санкцій від 18 вересня 2009 року № 0011402303.

3.           Стягнути на користь позивача ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Трещова О.Р.