Рішення № 89913249, 12.06.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/1792/17

Провадження №175/730/17

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, зазначивши, що 23.09.2008 року вона уклала із Банком «Фінанси та Кредит» ВАТ правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» договір іпотеки належного їй об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором. Пунктом 4 іпотечного договору передбачено, що зазначене майно передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів виданих за договором від 23.09.2008 року про відкриття не відновлюваної кредитної лінії №424/08-ФЛ на суму 1 100 000 грн.

Вважала, що вона була обманута працівниками банку, оскільки банк обіцяв видати грошові кошти у сумі 1 100 000 грн., а видав 317 000 грн., а тому під впливом вказаного обману, вона підписала оспорюваний іпотечний договір.

Посилаючись на ст.ст.203, 215 ЦК України, просила визнати недійсним іпотечний договір №424/08/01 від 23.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е.. зареєстрованого в реєстрі за №7004.

30.08.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області змінено відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Належно повідомлена позивачка, неодноразово не скористалася своїм правом на участь в судовому розгляді та не прибула в судові засідання, призначені з 26 грудня 2019 року на 15 березня 2019 року, а потім на 07 травня 2019 року, 18 червня 2019 року, 30 серпня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 06 грудня 2019 року, 18 березня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Обов`язковою явку сторін у судове засідання не визнавалась.

Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Враховуючи, що неявка позивача та її представника у судове засідання 12.06.2020 року не перешкоджає вирішенню спору у даній цивільній справі, а також беручи до уваги розумність строків розгляду цивільних справ, а також не надання позивачем та її представником суду доказів неможливості прибуття у судове засідання, або неможливості надання додаткових пояснень чи доказів поштовим зв`язком, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 23.09.2008р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 424/08-ФЛ, відповідно до п. 2.1 якого позивач на умовах забезпеченості, законності, терміновості, платності відкрив відповідачці не відновлювальну кредитну лінію в розмірі 1100000грн., з оплатою за процентною ставкою 23 % річних з кінцевим терміном погашення кредитних зобов`язань до 10.09.2023 року.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором, 23.09.2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки №424/08/01 майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Пунктом 4 іпотечного договору передбачено, що зазначене майно передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів виданих за договором від 23.09.2008 року про відкриття не відновлюваної кредитної лінії №424/08-ФЛ на суму 1 100 000 грн.

Договір іпотеки, за яким передано в іпотеку майнові права на незавершений будівництвом будинок та земельну ділянку, посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. і зареєстровано у реєстрі за №7004.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2012 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором № 424/08-ФЛ від 23.09.2008 року в розмірі 926 097,60 грн.

10.06.2014 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2012 року змінено в частині стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №424/08-ФЛ від 23.09.2008 року, зменшивши суму заборгованості з 926 097,60 грн. до 424 669,73 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24.12.2014 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року, залишено без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного іпотечного договору) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 2 ст. 1, абз. абз. 1-6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного іпотечного договору) застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Отже майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Доводи позивача про те, що вона була обманута працівниками банку, оскільки банк обіцяв видати грошові кошти у сумі 1 100 000 грн., а видав 317 000 грн., а тому під впливом вказаного обману, вона підписала оспорюваний іпотечний договір, суд не приймає до уваги як безпідставні, зважаючи на наступне.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зокрема вказано, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України , згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст.77-78 ЦПК України , що при укладенні іпотечного договору позивачка була уведена в оману відповідачем, зокрема, що працівники банку заперечували наявність якихось конкретних обставин чи замовчували їх існування.

Позивачем також не доведено, а судом не встановлено, які права, свободи чи інтереси позивача були порушені при укладенні оспорюваного договору.

Таким чином, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89,141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 104, 203, 215, 219, 593, 598 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», суд -

в и р і ш и в :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Ребров