Ухвала суду № 89912512, 17.06.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

165/1013/20

1-кп/154/197/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.,

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.М.,

прокурора Данилюка О.В.,

захисників: Улибіна - Вельгус В.В., Шостака В.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 ,

встановив:

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.04.2020 р. ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 22.06.2020 р.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну запобіжного заходу із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, оскільки обвинувачений неодноразово порушував умови домашнього арешту та не дотримується покладених на нього судом процесуальних обов`язків, що підтверджується рапортами працівників поліції. Зокрема, ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання, а також залишав місце свого проживання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання, з тих підстав, що прокурор не довів, що жоден із більши мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.04.2020 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 22.06.2020 р.

Прокурор обгрунтовував клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою тим, що обвинувачений неодноразово порушував умови домашнього арешту та не дотримується покладених на нього судом процесуальних обов`язків, що підтверджується рапортами працівників поліції та його поясненнями. Існує висока вірогідність, що обвинувачений міг залишати житло з метою вчинення нових корисливих злочинів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не заперечив той факт, що він дійсно декілька разів був відсутній за місцем проживання, пояснив, що виходив в аптеку, а також вигулював собаку поблизу будинку.

Факт відсутності ОСОБА_1 за місцем проживання в судовому засіданні також підтвердили працівники поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та матір обвинуваченого - ОСОБА_9 .

Вирішуючи дане клопотання суд виходить з наступного.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді даного клопотання суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Однак в судовому засіданні прокурор не довів, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не довів наявність ризиків, які слугують підставою для тримання обвинуваченого під вартою.

Твердження про те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях і не підтверджується жодними документами, котрі надані до матеріалів клопотання.

Також надуманими є доводи прокурора, що обвинувачений залишаючи житло міг вчиняти нові корисливі злочини, оскільки суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що саме в ці дні, коли обвинувачений залишав житло, були вчинені злочини, до вчинення яких може бути причетний ОСОБА_1 .

Суд критично ставиться і до доводів прокурора про те, що перебуваючи під домашнім арештом обвинувачений ОСОБА_1 може впливати на свідків та потерпілих, оскільки не надано суду жодних доказів, що ОСОБА_1 перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом розшукував потерпілих чи свідків, спілкувався з ними та мав намір у будь-який спосіб вплинути на них з метою зміни показань на його користь. Таким чином такі доводи прокурора нічим не підтвердженні, не доведені, а тому є також надуманими.

Не беруться судом до уваги доводи прокурора про те, що на розгляді Франківського районного суду м. Львова та Нововолинського міського суду Волинської області перебувають кримінальні провадження про вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень, оскільки у даних провадженнях судом не ухвалені вироки, а тому особа на даний час є невинуватою у вчиненні злочинів (презумпція невинутоватості) і ці дані не можуть бути враховані судом як обставини, котрі негативно характеризують обвинуваченого.

Покликання прокурора на те, що обвинувачений вчинив ряд тяжких злочинів, не працює, не має постійного джерела прибутку, не доводить, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків покладених на нього ухвалою суду про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Із ухвали Володимир-Волинського міського суду від 22.04.2020 р. вбачається, що на обвинуваченого ОСОБА_1 покладено такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; утримуватись від спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Однак в судовому засіданні прокурор не надав суду жодного доказу, що обвинувачений порушив вищевказані обов`язки, зокрема, що він не прибував до суду за першою вимогою, чи спілкувався із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні.

Щодо виконання обвинуваченим обов`язку носити електронний засіб контролю, то суд звертає увагу, що даний обов`язок не виконується обвинуваченим, однак не з його вини, а з підстав, що працівники поліції не забезпечили обвинуваченого електронним засобом контролю.

Сам факт відсутності обвинуваченого декілька разів за місцем проживання без доведення прокурором наявності нових ризиків, ніж ті, що були підствами для обрання цілодобового домашнього арешту та не доведення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України не дає суду підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на найбільш суворий та винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Беручи до уваги, що судове провадження не завершено до спливу строку домашнього арешту, в судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити попередньо обраний запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, який на думку суду зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 181, 331 КПК України суд,

постановив:

У задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці.

Заборонити ОСОБА_1 цілодобово залишати житло в АДРЕСА_1 за винятком випадків, необхідних для проведення лікування та слідчих (процесуальних) дій.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

утримуватись від спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;

носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали закінчується 17.08.2020 р.

Ухвалу передати для виконання у Нововолинське ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ А.А Каліщук