Рішення № 89910382, 16.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Справа № 915/213/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

представники сторін не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "АВАТАР",

03680, вул. Казимира Малевича, 84, м. Миколаїв;

адреса для листування: 03148, вул. Героїв Космосу, 17, м. Київ, 03148,

до приватного сільськогосподарського підприємства "КОЗИРСЬКЕ",

57526, вул. Очаківська, буд. 35, с. Козирка, Миколаївська область;

про стягнення основного боргу, суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені, а загалом грошових коштів у сумі 718277 грн. 44 коп. за договором поставки від 21.07.2017 № 21/07-2017.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" пред`явлено позов до приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) "КОЗИРСЬКЕ" про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 718277 грн. 44 коп., із яких: 561972 грн. 00 коп. - основний борг; 90789 грн. 00 коп. - пеня; 16647 грн. 67 коп. - 3 % річних; 48868 грн. 77 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; з посиланням на неналежне виконання ПСП "КОЗИРСЬКЕ" зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки від 21.07.2017 № 21/07-2017 (далі - договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку ТОВ "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" здійснено нарахування суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано пеню, а також позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та витрати на правову допомогу.

За такими вимогами ухвалою суду від 11.02.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2019 провадження у даній справі було зупинене до набрання законної сили рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №483/1551/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства "КОЗИРСЬКЕ" про визнання недійсним договору поставки від 21.07.2017 № 21/07-2017 та додаткових угод до нього №1-6.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2019 було скасовано та передано до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

13.02.2020 до господарського суду надійшов запит Верховного суду, у зв`язку із поданням касаційної скарги ТОВ "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" на наведену постанову Південно-Західного апеляційного суду від 12.12.2019 у справі № 915/213/19.

Ухвалою суду від 18.02.2020 на підставі п. 17.12 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №915/213/19 зупинено до розгляду судом касаційної інстанції скарги на постанову Південно-Західного апеляційного суду від 12.12.2019.

Ухвалою від 07.05.2020 провадження у справі №915/213/19 поновлено без визначення дати судового засідання та постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19"; запропонувати учасникам справи ініціювати розгляд справи №915/213/19 без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202р. "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19", подавши до Південно-західного апеляційного господарського суду відповідне клопотання (заяву); про дату та час розгляду справи №915/1858/19 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року призначено до розгляду по суті справу №915/213/19 на 16.06.2020 року об 11 год. 00 хв.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.05.2020 № 5400140524065.

Відповідач у наданих поясненнях зазначає, що згідно статуту директор має право укладати від імені підприємства без довіреності господарські та цивільно-правові договори на суму, що не перевищує 15 000,00 грн. Договори на суму понад 15 000,00 грн. укладаються директором лише після погодження їх загальними зборами засновників підприємства. На момент підписання Договору № 21/07-2017 від 21 липня 2017 згода Загальних зборів учасників ПСП "Козирське" на його підписання директором була відсутня, а тому договір був підписаний зі сторони ПСП "Козирське" особою, що не мала таких повноважень, отже жодних правових наслідків для сторін він не створює. Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами які можуть бути підтвердженням поставки Товару (а.с. 16-21, т. 2).

01.06.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про невідкладний розгляд справи без участі представника позивача на підставі наданих пояснень, аргументацій та доказів, позов задовольнити у повному обсязі.

На адресу суду 11.06.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача, у позові відмовити повністю.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

10 липня 2017 року між товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" (далі - постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Козирське" (далі - покупець) укладено договір №21/07-2017 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця мікродобрива «Аватар-1» (надалі-товар), перелік якого та терміни поставки наводяться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору, ціна та загальна вартість товару вказується у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору. В загальну вартість товару входять також видатки по упаковці товару, маркування, передпродажній підготовці, а також науковий супровід по застосуванню товара в умовах покупця.

Згідно п. 3.1 Договору, порядок розрахунків наводиться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору. Покупець здійснює оплату за товар постачальнику перерахувавши платіжними дорученнями кошти на поточний банківський рахунок постачальника (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, товар постачається на умовах «DDP-склад Покупця» згідно Інкотермс-2010. Строки поставки наводяться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною даного Договору.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що перехід права власності на товар виникає в момент підписання накладної представником покупця або третьої особи вказаної покупцем.

У відповідності до п. 4.5 Договору, датою поставки товару є дата відмітки в накладній та Акті приймання - передачі про приймання товару покупцем.

Відповідно до п. 8.2 Договору, претензії оформлюються в письмовому вигляді й направляються або кур`єрською поштою або заказаним листом з повідомленням про вручення. Сторони погоджуються, що всі можливі претензії у зв`язку з даним Договором повинні бути розглянуті сторонами в строк 15 днів з моменту отримання претензії (п.8.3 Договору).

Пунктом 12.1 Договору визначено, що договір вступає в силу після підписання сторонами, та діє до 31 грудня 2018 року.

Згідно п.13.1 Договору, будь-які зміни і/або доповнення до цього Договору дійсні лише в разі, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п. 14.2 Договору, додатки до даного Договору вважаються його невід`ємною складовою частиною.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були підписані_Додаток №4 до Договору (а.с.38, т.1); Додаток №5 до Договору (а.с.43, т. 1); Додаток №6 до Договору (а.с.52, т. 1), у відповідності до яких сторони визначили асортимент товару, ціну, умови оплати та строки поставки.

Згідно п.3 Додатків №4, №5, №6, сторони визначили порядок оплати: покупець зобов`язується провести попередню оплату у розмірі 20 % при отриманні товару, а решта 80 % оплатити на протязі 90 календарних дня.

У відповідності до п. 4.1 Додатків №4, №5, №6, термін поставки товару: на протязі 5 (п`яти) днів з моменту отримання усної чи письмової заявки.

Згідно п.4.2 Додатків №4, №5, №6, продавець надає покупцеві наступні документи: на кожну відповідну партію: рахунок-фактуру, видаткову накладну, акт приймання - передачі товару, товарно - транспортну накладну, сертифікат виробника.

Як зазначає позивач, на виконання зобов`язань за Договором та Додатків до нього поставив відповідачу товару, зокрема але не виключно, на загальну суму 666 972 грн. з ПДВ, що підтверджується: видатковою накладною №СФ-126 від 04.12.2017 на суму 439200 (а.с.40, т. 1); видатковою накладною №СФ-127 від 06.12.2017 на суму 164700 (а.с. 45, т. 1); видатковою накладною № 1 від 01.02.2018 на суму 1446 (а.с.49, т. 1); видатковою накладною № 50 від 04.05.2018 на суму 63072 (а.с.54, т. 1).

Товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

До того, як випливає з матеріалів позову, доставка товару здійснювалась відповідачу за накладною №СФ-127 від 06.12.2017 на суму 164700 грн. та накладною № 50 від 04.05.2018 здійснювалась експрес доставкою ТОВ "Нова пошта" в підтвердження чого позивачем подано експрес-накладну № 59998054095663 від 30.10.2017 (а.с.48, т. 1) та експрес-накладну № 59998062438847 від 04.05.2018.

Позивачем для оплати вартості поставленого товару були виставлені відповідачу рахунки №165 від 30.10.2017 на суму 603900 грн. (а.с.47, т. 1), №5 від 11.01.2018 на суму 1446 грн. (а.с.50, т. 1), №56 від 03.05.2018 на суму 63072 грн. (а.с.56, т.1).

ТОВ "Науково-виробнича компанія "АВАТАР" зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 105000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.61-71, т.1).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 561972 грн. (666972 грн. - 105000 грн.)

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача лист №03/10-2018 від 05.10.2018 з вимогою взаєморозрахунку та погасити заборгованість (а.с.59, т. 1).

Відповідач відповіді на лист не надав, грошові кошти за поставлений товар у сумі 561972 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Господарським законодавством визначено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтями 530, 610 - 612 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Як зазначено вище, У відповідності до п. 4.5 Договору, датою поставки товару є дата відмітки в накладній та Акті приймання - передачі про приймання товару покупцем.

Згідно п.4.2 Додатків №4, №5, №6, продавець надає покупцеві наступні документи: на кожну відповідну партію: рахунок-фактуру, видаткову накладну, акт приймання - передачі товару, товарно - транспортну накладну, сертифікат виробника.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, відповідно до правил доказування саме позивач має довести обставину поставки та передачі товару відповідно до умов укладеного договору належними та допустимими доказами.

Такими доказами в даній справі вважаються видаткові накладні та Акти приймання-передачі товару, що випливає з положення пункту 4.5 Договору та п.4.2 Додатків №4, №5, №6 до Договору.

При цьому складені на виконання умов договору первинні документи, що підтверджують факт поставки та передачі товару мають відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому складені на виконання умов договору первинні документи, що підтверджують факт поставки та передачі товару мають відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні від 04.12.2017 №СФ-126; від 06.12.2017 №СФ-127; від 04.05.2018 № 1 та від 04.05.2018 № 50 не містять посади особи, відповідальної від відповідача за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних (П.І.Б.) особи, яка підписала видаткові накладні від ПСП "Козирське", що дають змогу ідентифікувати цю особу.

Ці недоліки видаткових накладних не можуть вважатися неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від ПСП "Козирське".

До того ж, Акти приймання-передачі товару, які містяться в матеріалах справи, необхідність складання яких на підтвердження факту та дати поставки передбачена договором, також підписані невідомою особою ПСП "Козирське", без зазначення даних (П.І.Б.) особи, посади, та на підставі якого документу надано право підпису зазначеного акту.

Аналогічна точка зору викладена у постанові Верховного суду від 19.02.2020 року у справі № 915/675/19.

Сукупність наведених обставин свідчить, що позивачем не доведено факт поставки та передачі товару за видатковими накладними №СФ-126 від 04.12.2017 на суму 439200; №СФ-127 від 06.12.2017 на суму 164700; видатковою накладною № 1 від 01.02.2018 на суму 1446; видатковою накладною № 50 від 04.05.2018 на суму 63072 відповідачу, при тому, що тягар доказування в цій частині покладається саме на нього відповідно до частини першої статті 74 ГПК України.

Надані позивачем експрес накладна від 30.10.2017 року № 59998054095663 ТОВ "Нова пошта" (експрес доставка) на підтвердження поставки товару за видатковою накладною від 06.12.2017 № СФ-127 містить неузгодженості щодо виду товару , який поставляється, а саме палетів заміст мінеральних добрив, а також експрес накладна від 04.05.2018 року № 59998062438847, оголошеною вартістью товару у 200 грн., що не відповідає сумі товару за видатковою накладною від 04.05.2018 № 50, яка складає 63072 грн.

У стягнення 90789 грн. 00 коп. - пеня; 16647 грн. 67 коп. - 3 % річних; 48868 грн. 77 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, слід відмовити, оскільки зазначені вимоги є похідними від суми основного зобов`язання.

Інші аргументи сторін не можуть слугувати підставою для зміни висновку суду, оскільки стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України).

Оформлене відповідно до вимог статті 238 ГПК України, рішення підписано

19.06.2020 року.

Суддя С.М.Коваль.