Рішення № 89910346, 15.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Справа № 915/346/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Військової частини 3039 Національної гвардії України (54003, м. Миколаїв, вул. 1-а Госпітальна, (Косіора), 2, ідентифікаційний код 23313925)

до відповідача: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, 161, ідентифікаційний код 31448144)

про: стягнення 10 185,26 грн.

в с т а н о в и в:

24.03.2020 Військова частина 3039 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.03.2019 (вх.№3712/20) про стягнення з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” 9401,77 грн. – пені та 783,49 грн. – 3 % річних за неналежне виконання умов договору №07/03/1-2019 про надання послуг з охорони об`єкта від 12.03.2019.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №07/03/1-2019 про надання послуг з охорони об`єкта від 12.03.2019., укладеного між сторонами щодо несвоєчасної оплати послуг з охорони об`єкта, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

29.04.2020 надійшов відзив Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” № 374/юр від 27.04.2020 (вх. №5303/20), в якому відповідач визнає, що несвоєчасно сплачував кошти за отримані послуги, оскільки останньому, в свою чергу, несвоєчасно сплачуються кошти споживачами м. Миколаєва за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, у тому числі і позивачем (у 2019 році затримка по сплаті позивачем складала до 54 днів). Також, відповідач просить суд врахувати незначне прострочення та відсутність доказів отримання позивачем збитків чи настання негативних наслідків шляхом зменшення розміру нарахованої позивачем суми пені на 90 %, посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. ст.218, 219, 233 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

25.05.2020 від позивача надійшло уточнення позовної заяви б/н від 25.05.2020 (вх.№6300/20), яке за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог. Так, позивач, в даній заяві зазначає, що здійснив перерахунок позовних вимог та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 710,57 грн. та 3 % річних у сумі 519,24 грн.

03.06.2020 від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву № 567/юр. від 29.05.2020 (вх. № 6678/20), в якому відповідач погоджується з уточненими позовними вимогами та просить при розгляді справи задовольнити його прохання щодо зменшення розміру пені на 90 % від заявленої в уточненій позовній заяві з підстав, викладених у відзиві № 374/юр від 27.04.2020.

15.06.2020 позивач супровідним листом № 3/39/33-1159 від 15.06.2020 надав до суду копії рахунків № 11 від 01.04.2019, № 14 від 02.05.2019, № 25 від 03.06.2019, № 36 від 01.07.2019, № 77 від 17.12.2019, копії актів про надані послуги № 7 від 01.04.2019, № 9 від 02.05.2019, № 19 від 03.06.2019, № 30 від 01.07.2019, № 65 від 17.12.2019, копію довіреності № 2/юр від 08.01.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача (уточнення позовної заяви) б/н від 25.05.2020 (вх. № 6300/20).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на допущення помилок при нарахуванні пені та 3 % річних, у зв`язку з чим здійснено перерахунок позовних вимог та надіслано відповідачу рахунок № 18 від 22.05.2020.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.03.2019 між Військовою частиною 3039 Національної гвардії України (виконавець, позивач у справі) та Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал” (замовник, відповідач у справі) укладено договір № 07/03/1-2019 про надання послуг з охорони об`єкта (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у дислокації (додаток 1 до договору) об`єкта, що охороняється (далі – об`єкт), під фізичну охорону, а виконавець надає 79710000-4 охоронні послуги (послуги з охорони об`єктів та особистої безпеки) на Галицинівських очисних спорудах каналізації за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 600, та здійснює заходи, спрямовані на забезпечення схоронності та цілісності майна замовника на об`єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб на територію та до майна на об`єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна. Замовник зобов`язується сплачувати виконавцю за надані послуги встановлену плату.

Відповідно до п. 1.4 договору, охорона об`єкта здійснюється у дні та години, вказані у дислокації.

У відповідності до п. 2.2 договору вартість однієї години послуг виконавця одним співробітником становить 43,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7,17 грн. Загальна сума договору становить 913 320,00 грн., в т.ч. ПДВ – 152 220,00 грн.

Згідно п. 2.5 договору акти наданих послуг (надалі за текстом акт) погоджується сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. У разі, якщо 5 число місяця припадає на вихідний, святковий або неробочий день, документи для розрахунків надаються у найближчий робочий день (після неробочих).

Відповідно до п. 2.6 договору оплата за надані послуги, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється після пред`явлення виконавцем рахунку, підписаними сторонами акту виконаних робіт та завіреної копії табелю робочого часу співробітників виконавця, які безпосередньо здійснювали охорону об`єкта, щомісячно на протязі 20 банківських днів місяця, наступного за звітним, а також по закінченні терміну дії цього договору.

Оплата за надання послуг згідно з цим договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у національний валюті України (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з 12.03.2019 та моменту підписання сторонами акту про виставлення охорони на об`єкті (додаток 3) для здійснення на ньому заходів охорони і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань між сторонами.

Факт надання позивачем послуг з охорони об`єкта відповідача за договором підтверджується підписаними з обох сторін актами про надані послуги за березень, квітень, травень, червень та грудень 2019 року (№ 7 від 01.04.2019, № 9 від 02.05.2019, №19 від 03.06.2019, № 30 від 01.07.2019 та № 65 від 17.12.2019).

На підставі вказаних актів, позивачем були виставлені відповідачу рахунки за виконані роботи за березень, квітень, травень, червень та грудень 2019 року, а саме: рахунок № 11 від 01.04.2019 на суму 119 520,00 грн., рахунок № 14 від 02.05.2019 на суму 123 840,00 грн., рахунок № 25 від 03.06.2019 на суму 95 976,00 грн., рахунок № 36 від 01.07.2019 на суму 92 880,00 грн. та рахунок № 77 від 17.12.2019 на суму 95 976,00 грн., які відповідачем були сплачені не своєчасно.

Вказані обставини стали підставою виставлення позивачем рахунків на оплату штрафних санкцій за невиконання умов договору, а саме: рахунок № 38 від 11.07.2019 на суму 4 014,64 грн., рахунок № 68 від 08.11.2019 на суму 1 966,08 грн., рахунок № 10 від 11.03.2020 на суму 4 204,54 грн. та помилково виставлений рахунок № 65 від 21.10.2019 на суму 8 016,51 грн., які були надіслані відповідачу разом із супровідними листами (претензіями) та детальними розрахунками, що не заперечується відповідачем.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачем надіслано на адресу відповідача супровідним листом № 3/39/32/2-1034 від 22.05.2020 рахунок № 18 від 22.05.2020 для зменшення штрафних санкцій на суму 6 955,95 грн.

Виставлені позивачем рахунки не були оплачені відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

Відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с. 81, 82), поданого до заяви про зменшення позовних вимог (уточнення позовної заяви) б/н від 25.05.2020, позивач просить стягнути з відповідача 2 710,57 грн. – пені та 519,24 грн. – 3 % річних.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

У відповідності до 7.1 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг за договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 2 710,57 грн., а саме:

- за рахунком № 11 від 01.04.2019 за 14.05.2019 в розмірі 55,96 грн., нараховану від суми простроченого платежу 116 723,60 грн.; за період з 15.05.2019 по 30.05.2019 включно в розмірі 511,85 грн., нараховану від суми простроченого платежу 66 723,60 грн.; за період з 31.05.2019 по 05.06.2019 включно в розмірі 19,34 грн., нараховану від суми простроченого платежу 6 723,60 грн.;

- за рахунком № 14 від 02.05.2019 за період з 07.06.2019 по 11.06.2019 в розмірі 296,88 грн., нараховану від суми простроченого платежу 123 840,00 грн.; за період з 12.06.2019 по 13.06.2019 включно в розмірі 22,86 грн., нараховану від суми простроченого платежу 23 840,00 грн.;

- за рахунком № 36 від 01.07.2019 за період з 08.08.2019 по 29.08.2019 включно в розмірі 803,73 грн., нараховану від суми простроченого платежу 79 024,80 грн.;

- за рахунком № 77 від 17.12.2019 за період з 30.01.2020 по 26.02.2020 включно в розмірі 993,94 грн., нараховану від суми простроченого платежу 95 976,00 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем та дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено суму простроченого платежу, на яку нараховується пеня за рахунком № 11 від 01.04.2019, оскільки з копії вказаного рахунку вбачається, що останній виставлявся позивачем не лише за спірним договором, але і за договором № 29/12-2017-Н від 29.02.2017.

Так, за рахунком № 11 від 01.04.2019 сума за договором № 07/03/1-2019 про надання послуг з охорони об`єкта від 12.03.2019 становить 82 560,00 грн. з ПДВ, а решта в сумі 36 960,00 грн. з ПДВ стосується договору № 29/12-2017-Н від 29.02.2017.

Крім того, за рахунками № 11 від 01.04.2019, № 14 від 02.05.2019 та № 36 від 01.07.2019 позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені, оскільки відповідно до п. 2.6 договору оплата за надані послуги здійснюється після пред`явлення виконавцем рахунку щомісячно на протязі 20 банківських днів місяця, наступного за звітним, а також по закінченні терміну дії цього договору. Отже, за рахунком № 11 від 01.04.2019 першим днем прострочення буде 17.05.2019, за рахунком № 14 від 02.05.2019 – 11.05.2019, а за рахунком № 36 від 01.07.2019 – 12.08.2019.

Судом здійснено перерахунок пені за допомогою Бази “Законодавство” та визначено, що:

- за рахунком № 11 від 01.04.2019 за період з 17.05.2019 по 31.05.2019 включно розмір пені, нарахований від суми простроченого платежу 29 763,60 грн., становить 214,05 грн.;

- за рахунком № 14 від 02.05.2019 за 11.06.2019 розмір пені, нарахований від суми простроченого платежу 123 840,00 грн., становить 59,38 грн.; за період з 12.06.2019 по 13.06.2019 включно розмір пені, нарахований від суми простроченого платежу 23840,00грн., становить 22,86 грн.;

- за рахунком № 36 від 01.07.2019 за період з 12.08.2019 по 29.08.2019 включно розмір пені, нарахований від суми простроченого платежу 79 024,80 грн., становить 662,51 грн.;

- за рахунком № 77 від 17.12.2019 за період з 30.01.2020 по 26.02.2020 включно розмір пені, нарахований від суми простроченого платежу 95 976,00 грн., становить 814,22грн.;

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 773,02 грн. пені (214,05 грн. + 59,38 грн. + 22,86 грн. + 662,51 грн. + 814,22 грн.). В частині стягнення пені у сумі 937,55 грн. (2 710,57 грн. – 1 773,02 грн.) слід відмовити.

Окрім пені, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в загальному розмірі 519,24 грн., а саме:

- за рахунком № 11 від 01.04.2019 за 14.05.2019 в розмірі 9,59 грн., нараховані від суми простроченого платежу 116 723,60 грн.; за період з 15.05.2019 по 30.05.2019 включно в розмірі 87,75 грн., нараховані від суми простроченого платежу 66 723,60 грн.; за період з 31.05.2019 по 05.06.2019 включно в розмірі 3,32 грн., нараховані від суми простроченого платежу 6 723,60 грн.;

- за рахунком № 14 від 02.05.2019 за період з 07.06.2019 по 11.06.2019 в розмірі 50,89 грн., нараховані від суми простроченого платежу 123 840,00 грн.; за період з 12.06.2019 по 13.06.2019 включно в розмірі 3,92 грн., нараховані від суми простроченого платежу 23 840,00 грн.;

- за рахунком № 36 від 01.07.2019 за період з 08.08.2019 по 29.08.2019 включно в розмірі 142,89 грн., нараховані від суми простроченого платежу 79 024,80 грн.;

- за рахунком № 77 від 17.12.2019 за період з 30.01.2020 по 26.02.2020 включно в розмірі 220,88 грн., нараховані від суми простроченого платежу 95 976,00 грн.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних, наданий позивачем та дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено суму простроченого платежу, на яку нараховуються 3 % річних за рахунком № 11 від 01.04.2019, оскільки згідно копії вказаного рахунку вбачається, що останній виставлявся позивачем не лише за спірним договором, але і за договором № 29/12-2017-Н від 29.02.2017. Так, за рахунком № 11 від 01.04.2019 сума за договором № 07/03/1-2019 про надання послуг з охорони об`єкта від 12.03.2019 становить 82 560,00 грн. з ПДВ, а решта в сумі 36 960,00 грн. з ПДВ стосується договору № 29/12-2017-Н від 29.02.2017. Крім того, за рахунками № 11 від 01.04.2019, № 14 від 02.05.2019 та № 36 від 01.07.2019 позивачем не вірно визначено періоди нарахування 3 % річних, оскільки відповідно до п. 2.6 договору оплата за надані послуги здійснюється після пред`явлення виконавцем рахунку щомісячно на протязі 20 банківських днів місяця, наступного за звітним, а також по закінченні терміну дії цього договору. Отже, за рахунком № 11 від 01.04.2019 першим днем прострочення буде 17.05.2019, за рахунком №14 від 02.05.2019 – 11.05.2019, а за рахунком № 36 від 01.07.2019 – 12.08.2019.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних за допомогою Бази “Законодавство” та визначено, що:

- за рахунком № 11 від 01.04.2019 за період з 17.05.2019 по 31.05.2019 включно розмір 3 % річних, нарахованих від суми простроченого платежу 29 763,60 грн., становить 36,69 грн.;

- за рахунком № 14 від 02.05.2019 за 11.06.2019 розмір 3 % річних, нарахованих від суми простроченого платежу 123 840,00 грн., становить 10,18 грн.; за період з 12.06.2019 по 13.06.2019 включно розмір 3 % річних, нарахованих від суми простроченого платежу 23840,00 грн., становить 3,92 грн.;

- за рахунком № 36 від 01.07.2019 за період з 12.08.2019 по 29.08.2019 включно розмір 3 % річних, нарахованих від суми простроченого платежу 79 024,80 грн., становить 116,91 грн.;

- за рахунком № 77 від 17.12.2019 за період з 30.01.2020 по 26.02.2020 включно розмір 3 % річних, нарахованих від суми простроченого платежу 95 976,00 грн., становить 220,27 грн.;

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 387,97 грн. 3 % річних (36,69 грн. + 10,18 грн. + 3,92 грн. + 116,91 грн. + 220,27 грн.). В частині стягнення 3 % річних у сумі 131,27 грн. (519,24 грн. – 387,97 грн.) слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву та у відзиві на уточнену позовну заяву клопотання про зменшення розміру пені від нарахованої позивачем на 90 %, суд зазначає наступне.

Звертаючись із клопотанням про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені), відповідач вказує, що МКП “Миколаївводоканал” є стратегічно важливим та соціально значущим підприємством м. Миколаєва, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення майже 100 % споживачів міста. Відповідно до статуту, основною метою діяльності МКП “Миколаївводоканал” є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м. Миколаєва, а також забезпечення навколишнього природного середовища в процесі надання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності і є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач вказує, що основними споживачами таких послуг є категорія населення в м. Миколаєві. Крім населення підприємство також потерпає від несвоєчасної оплати іншими споживачами – бюджетними установами, організаціями та підприємствами за отримані послуги.

Відповідач зазначає, що позивачем також несвоєчасно сплачувались кошти за отримані послуги відповідача. Так, у 2019 році затримка по сплаті позивача щомісяця складала до 54 днів.

Також, відповідач зазначає, що вагомою причиною неможливості своєчасно перерахувати заборгованість у переважній більшості є об`єктивні причини, які не залежать від відповідача.

Зокрема, встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) тарифи для МКП “Миколаївводоканал” не покривають їх собівартості, тому підприємство не має можливості своєчасно та в повному розмірі розраховуватись за власними зобов`язаннями.

Таким чином, однією з підстав тяжкого фінансового майнового стану, крім заборгованості отримувачів послуг є невідповідність тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, економічно обґрунтованим тарифам, несвоєчасне виділення субвенцій з боку держави.

Відповідач зазначає, що введення в дію Закону України “Про ринок електричної енергії” призвело до зростання вартості електричної енергії з 01 січня 2019 року. Це зростання ніяким чином не вплинуло на зростання тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які надає МКП “Миколаївводоканал”, адже в структурі витрат МКП “Миколаївводоканал” доля електричної енергії складає близько 35 % і зростання вартості електричної енергії повинно автоматично вести до зростання тарифів на водопостачання та водовідведення, однак такого не відбувається.

Також, відповідач зазначає, що однією із важливих складових по сплатам підприємства є виплата заробітної плати працюючим та податків, і інших платежів пов`язаних з цими виплатами.

Одночасно, кожного місяця, у зв`язку з відсутністю коштів на несвоєчасну оплату електричної енергії та газопостачання, відповідач сплачує штрафні санкції, нараховані за виставленими рахунками цими організаціями.

Позивач письмових заперечень на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) суду не надав, доводи відповідача, викладені в клопотанні не спростував.

Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за договором №07/03/1-2019 про надання послуг з охорони об`єкта від 12.03.2019 була сплачена повністю у добровільному порядку. При цьому, судом взято до уваги те, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду у відповідача відсутня заборгованість з наданих послуг та повне виконання своїх договірних зобов`язань по договору.

Згідно довідки про стан дебіторської заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.01.2020 (а.с. 67) заборгованість споживачів МКП “Миколаївводоканал” складає 97930 тис. грн., більшість якої – це заборгованість населення, а саме 82465 тис. грн.

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують відсутність можливості здійснення своєчасних розрахунків за надані послуги з охорони об`єкта, а також свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства.

При розгляді клопотання судом також взято до уваги, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача. До того ж, позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків або можливості їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором.

Судом також враховано невідповідність тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, економічно обґрунтованим тарифам, несвоєчасне виділення субвенцій з боку держави. За вказаних обставин, МКП “Миколаївводоканал” з об`єктивних причин не мало змоги своєчасно розрахуватися за надані позивачем послуги з охорони об`єкту, що є винятковими обставинами.

Відповідно до статуту, основним предметом діяльності МКП “Миколаївводоканал” є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам м.Миколаєва, основна маса яких є населення.

Суд вважає, що нараховані позивачем 3 % річних, в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а тому зменшення розміру нарахованої позивачем пені не завдасть значного негативного наслідку його фінансовому стану.

Отже, внаслідок того, що відповідачем на час розгляду справи в повному обсязі оплачена заборгованість за договором, що призвело до незначного прострочення виконання зобов`язань, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 90 % – до 177,30 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (ст. 129 ГПК України), однак без урахування зменшення судом суми пені.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд.161, р/р НОМЕР_1 в ПАТ “Банк ВОСТОК”, м. Дніпро, МФО 307123, код ЄДРПОУ 31448144) на користь Військової частини 3039 Національної гвардії України (54003, м. Миколаїв, вул. 1-а Госпітальна, (Косіора), буд. 2, код ЄДРПОУ 23313925) 177,30 грн. – пені, 387,97 грн. – 3% річних та 1 406,39 грн. – судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу Х “Прикінцеві положення” та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.06.2020.

Суддя В.С. Адаховська