Ухвала суду № 89910238, 15.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/5431/14

Суддя Конюх О.В., розглянувши матеріали заяви від 30.05.2020 №30-1/05 товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко – Тайс" про покладення на Новомосковський МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро)

судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7300,00 грн. по справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”, м. Київ,

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп”,

с. Мархалівка Васильківського району Київської області,

2) асоціації фермерів “Агрокомплекс”, с. Орлівщина

Новомосковського району Дніпропетровської області,

про стягнення 32 043,41 грн.

за участю представників: не з`явились;

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2015 у справі №911/5431/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” до товариства з обмеженою відповідальністю “ПК Трейдсервісгруп” та асоціації фермерів “Агрокомплекс задоволено частково; ухвалено стягнути з асоціації фермерів “Агрокомплекс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 33 507,45 грн. втрат від інфляції, 4 370,51 грн. процентів, 26 406,28 грн. пені, 1 285,68 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, 309,35 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 24.04.2015 у справі №911/5431/14, яке набрало законної сили 18.05.2015, господарським судом Київської області видано наказ від 21.05.2015 №911/5431/14 про примусове виконання рішення.

04.05.2020 від товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” до господарського суду Київської області надійшла скарга від 30.04.2020 №30-2/04 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №49032342 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі №911/5431/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2020 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко – Тайс" на бездіяльність державного виконавця Новомосковського МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №49032342 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі №911/5431/14 задоволено повністю; визнано за період з 07.02.2017 по 30.04.2020 неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №49032342, яка полягала у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій. Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Новомосковського МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №49032342 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.05.2015 по справі №911/5431/14 із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження”.

01.06.2020 від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко – Тайс" до господарського суду Київської області надійшла заява від 30.05.2020 №30-1/05 про покладення на Новомосковський МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, в якій заявник просить суд:

- прийняти до розгляду заяву ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" про покладення на Новомосковський МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України;

- розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" здійснити без виклику сторін в порядку письмового провадження;

- заяву ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" задовольнити;

- стягнути із Новомосковського МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) (код ЄДРПОУ 34893684) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко – Тайс" (код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 300 (сім тисяч триста) гривень 00 копійок згідно договору №22-01/2019/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22 січня 2019 року.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідно до договору №22-01-2019/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.01.2020, адвокат Грищенко О.М. надавав замовнику ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, АФ “Агрокомплекс” та Новомосковським МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні №49032342 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.05.2015 року по справі №911/5431/14, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Новомосковським МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, направлених на примусове виконання наказу суду та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до Новомосковського МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області різного роду клопотань про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №49032342 49032342 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.05.2015 року по справі №911/5431/14 із врахуванням Закону України “Про виконавче провадження”, підготовки, написання та подання до суду відповідної скарги на бездіяльність органу ДВС при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

Відповідно до умов договору сторони погодили, що вартість виконання комплексу робіт та послуг визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) погодинно і становить 300,00 грн. за годину, включаючи всі витрати, по підготовці матеріалів, 800,00 грн. за участь у судовому засіданні, 500,00 грн. за ознайомлення з матеріалами справи в суді, 300,00 грн. за побудову правової позиції, аналіз судової практики та ін.

Заявник твердить, що:

витрати, які позивач поніс, сплативши за адвокатські послуги в розмірі 7 300,00 грн. підтверджені актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.05.2020 та відповідними платіжними документами від 22.07.2019 на суму 3000,00 грн. та 30.05.2020 на суму 4300,00 грн.,

про понесення таких судових витрат заявником було подано супровідний лист з додатком від 22.05.2020 №22-2/05,

відтак, вказані витрати мають бути відшкодовані за рахунок органу ДВС, бездіяльність якого була предметом оскарження.

Ухвалою від 03.06.2020 заяву ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2020.

В судове засідання представники учасників судового процесу не з`явились.

Суд розглянувши заяву ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" №30-1/05 від 30.05.2020 про покладення судових витрат, відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в три етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ч.1 ст. 344 ГПК України)

Відповідно до ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла й які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-дев`ятої статті 129 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що скаржник ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" заявляв у тексті скарги №30-2/04 від 30.04.2020 про понесення у майбутньому витрат на правову допомогу адвоката, пов`язаних із розглядом скарги, зобов`язувався із врахуванням частини 8 ст. 129 ГПК України у випадку настання існування/понесення таких витрат повідомити про це суд, та зазначав, що розмір таких витрат визначити неможливо, оскільки невідомо коли спір за даною скаргою буде вирішено остаточно.

При цьому до скарги не було додано ані орієнтовного розрахунку судових витрат, ані копії договору №22-01-2019/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.01.2019, з якого б вбачались погоджені сторонами (замовником та адвокатом) розцінки та порядок розрахунків по договору. До скарги було додано лише довіреність від 07.08.2019, яка взагалі не передбачала надання будь-яких платних послуг.

Щодо посилання скаржника на поданий ним 25.05.2020 супровідний лист №22-2/05 до якого було долучено попередній розрахунок судових витрат, то в ухвалі суду від 25.05.2020 року судом вже було встановлено, що вищевказаний супровідний лист із доданим до нього розрахунком судових витрат всупереч прямій вимозі частини 2 ст. 170 ГПК України не був направлений іншим учасникам провадження, що має наслідком залишення його без розгляду відповідно до частини 4 ст. 170 ГПК України.

Відповідно до частини 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Скаржник вважає, що він на виконання умов ч.8 ст. 129 ГПК України зробив відповідну заяву про понесення ним додаткових витрат у майбутньому.

Так, в розумінні скаржника достатньо звернутись до суду з заявою, без визначеного орієнтованого розрахунку витрат, які планує понести скаржник на правову допомогу при розгляді даної справи.

Однак, суд зазначає, що скаржником невірно трактується ч.8 ст. 129 ГПК України.

Так, ч.8 ст. 129 ГПК України надає можливість учаснику справи подати докази (акти здачі приймання виконаних робіт, квитанцій про оплату послуг адвоката) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але не звільняє від обов`язку подання до суду орієнтованого розрахунку суми судових витрат.

Скаржник повинен не просто номінально подати заяву до суду про можливе понесення ним витрат у майбутньому, а звернутись з заявою про понесення таких витрат у майбутньому з орієнтованим розрахунком таких витрат на правову допомогу, який відповідав би умовам укладеного між адвокатом і стороною договору. Зазначене є процесуальним обов`язком сторони, яка звертається до суду із заявою про відшкодування судових витрат (крім судового збору), а невиконання зазначеного обов`язку, в силу частини 4 ст. 13, частини 2 ст. 124 ГПК України, тягне за собою відповідні наслідки у вигляді права суду відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Така ж позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 910/9784/18, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019.

З аналогічних мотивів Північний апеляційний господарський суд відмовив у відшкодуванні відповідних судових витрат у постановах від 11.11.2019 у справі № 911/132/14, від 13.11.2019 у справі № 910/8773/19.

Суд також бере до уваги довідку Північного апеляційного господарського суду за результатами узагальнення судової практики відшкодування господарськими судами судових витрат на професійну правничу допомогу за 2019 - березень 2020 року (лист від 27.04.2020 №05.1-09/39/20).

При цьому посилання скаржника на те, що визначити орієнтовний розмір витрат на правову допомогу станом на час подання скарги є неможливим, суд відхиляє як необґрунтовані.

Порядок визначення вартості та порядок оплати послуг адвоката, погодинні розцінки тощо зазначені у договорі №22-01-2019/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22.01.2019.

Враховуючи дату укладення договору, скаржник не мав перешкод разом із скаргою на дії ДВС, або до завершення її розгляду подати суду (із дотриманням вимог ст. 170 ГПК України щодо направлення іншим учасникам процесу) копію договору, який передбачає надання платних послуг адвокатом, та орієнтовного розрахунку, враховуючи, що відповідно до частини 3 ст. 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Крім того, положеннями Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід`ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні відкривати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. Разом з тим, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби розглядається в порядку, передбаченому розділом VІ ГПК України у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно до статті 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відтак, Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України №2147- VІІІ від 03.10.2017 (із змінами і доповненнями) окремо врегульовано порядок розгляду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС, в тому числі статтею 344 передбачено порядок розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги.

Разом із тим, заявляючи про покладення на Новомосковський МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат після завершення розгляду скарги, заявник посилається на порядок, передбачений статтями 124, 126, 129 ГПК України для розподілу судових витрат у позовному провадженні при ухваленні судом рішення по суті позову, у якому витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 ст. 126 ГПК України).

В даному випадку не вірно застосувати аналогу закону, оскільки існують спеціальні норми, що регулюють вказане питання. Так, частиною 10 ст. 11 ГПК України встановлено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

До того ж, відповідно до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Об`єднана палата дійшла правового висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, заявник не був позбавлений можливості подати орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу та заявити про стягнення належно визначених судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги, до завершення її розгляду.

В даному випадку скаржник, заявляючи у тексті скарги про гіпотетичне понесення невідомого розміру судових витрат у майбутньому у зв`язку із розглядом скарги, і не подаючи при цьому ані договору про надання адвокатських послуг, ані документів щодо розміру таких можливих витрат та порядку їх визначення, ані орієнтовного розрахунку, і заявляючи про понесення таких витрат після завершення розгляду скарги, діє недобросовісно, порушуючи принцип змагальності, свідомо вживає заходів до позбавлення державного виконавця можливості надати свої аргументи на спростування вказаних вимог, та позбавлення державного виконавця можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що не відповідає основним завданням господарського судочинства та є окремою підставою для відмови у задоволенні заяви.

Додатково суд звертає увагу на те, що скаргу від 30.04.2020 №30-2/04 скаржником подано до суду 04.05.2020, до заяви про відшкодування судових витрат подано квитанцію про оплату послуг від 22.07.2019 на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко – Тайс" 30.05.2020 №30-1/05 про покладення на Новомосковський МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.123, 126,129, 234, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви від 30.05.2020 №30-1/05 товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко – Тайс" про покладення на Новомосковський МРВ ДВС Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Копії ухвали направити заявнику, боржнику та органу ДВС.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до частини 2 ст. 235 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 19.06.2020.

Суддя О.В. Конюх