Рішення № 89910142, 18.05.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. м. Київ Справа № 914/2092/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз», с. Володимирці Жидачівського району,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех»,

с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святшинського району,

про стягнення 213 781,21 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Горбач М.В., адвокат, довіреність від 13.09.2019;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз», с. Володимирці Жидачівського району Львівської області (далі по т ексту - ТОВ «Верболіз») звернувся до господарського суду Львівської області з позовом від 06.10.2019 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех», с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «Ерідон Тех»), у якому просить суд, посилаючись на ст.ст. 216, 217, 218, 224, 225 ГК України, ст.ст. 16, 22, 1167 ЦК України, зобов`язати відповідача сплатити позивачу матеріальну шкоду внаслідок упущеної вигоди, що є рівномірною сумі 213 781,21 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач 13.02.2015 передав до Житомирського представництва ТОВ «Ерідон Тех» для ремонту мотор трактора Claas 936RZ за актом прийому-передачі. Відповідач довгий час затримував мотор без правових підстав, посилаючись на необхідність оплати грошових коштів, які не були змістом договору між сторонами. Товариством «Ерідон Тех» було подано позов до ТОВ «Верболіз» про стягнення зазначених коштів, у якому постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016 у справі 914/2321/15 відповідачу було відмовлено. На твердження позивача зазначена обставина свідчить про незаконність вимог відповідача щодо оплати коштів і відповідно про незаконність затримки передачі мотору з ремонту. Мотор був повернутий за актом прийому-передачі лише 14.08.2015. Разом із тим, за період з березня по 14 серпня 2015 позивач зазнав значних збитків, оскільки бути зірвані польові роботи, позивач не зміг вчасно засіяти 206 га землі, про що свідчать залучені до матеріалів справи довідки сільських та селищних рад про те, що поля на їх території не оброблялись.

Позивач твердить, що за вищезгадані земельні ділянки ТОВ «Верболіз» сплачувало орендну плату відповідно до договорів оренди землі, виставлених сільрадами рахунків та податки, по Володимирецькій сільській раді всього 41670,97 грн., по Журавнівській селищній раді всього 26478,50 грн., по Мельницькій сільській раді всього 145 631,33 грн., тобто всього станом на 2015 рік виплатило орендну плату в сумі 213781,21 грн. позивач твердить, що ТОВ «Верболіз» зазнало збитків, які не можна компенсувати, оскільки через затримку мотору не могло користуватись трактором, відтак не мало змоги провести весняно-польові роботи, не засіяло заплановані площі та не реалізувало доходи з цих площ. Крім того, ТОВ «Верболіз» мало низьку врожайність на інших площах через несвоєчасний посів.

Позивач також твердить, що вже звертався з даним позовом до суду, однак ухвалою від 13.04.2018 у справі №914/521/18, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 Господарський суд Львівської області повернув позовну заяву без розгляду, вказавши, що таке повернення не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду після усунення допущених порушень.

До позовної заяви було додано клопотання про поновлення позовного строку від 06.10.2019, у якому позивач просив суд, з огляду на обставини, за яких судами було повернуто аналогічний позов без розгляду у справі Львівського апеляційного господарського суду №914/521/18, поновити товариству «Верболіз» пропущений процесуальний строк, який встановлений законом, та відкрити провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу ТОВ «Верболіз» строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.10.2019 від позивача до суду надійшла заява від 24.10.2019 про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.10.2019 позовну заяву ТОВ «Верболіз» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №914/2092/19 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.11.2019.

12.11.2019 до господарського суду Львівської області від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Відповідач твердить, що предметом спору є стягнення збитків, у зв`язку з чим відповідно до ст.22, 623 ЦК України, ст. 225 ГК України необхідним є доведення належними та допустимими доказами усіх елементів - складових цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між допущеним порушенням та шкодою, вини. Відповідач твердить, що позивачем не доведено фактів, які б свідчили, що понесені ним витрати майнового характеру (упущеної вигоди) зумовлені виключно протиправними діями відповідача і всупереч вжитим заходам до зменшення збитків. Позивачем не доведено, що сплата зазначених коштів є невідворотним результатом порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення майна.

Відповідач твердить, що не перешкоджав позивачу як замовнику в отриманні двигуна. Так, відповідно до укладеного між ними договору місцем передачі двигуна в ремонт та з ремонту було визначено місто Житомир, і виконавець не мав зобов`язання доставляти двигун на адресу замовника ТОВ «Верболіз». Двигун був переданий у день прибуття представника замовника день у день.

Відповідач твердить, що первісними позовними вимогами ТОВ «Ерідон Тех» у справі господарського суду Львівської області було зобов`язання замовника забрати двигун з ремонту та стягнення коштів, позаяк вказана обставина виникла в результаті власної бездіяльності ТОВ «Верболіз», який забрав відремонтований двигун лише під тиском розгляду справи №914/2321/15.

Відповідач твердить, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження суми заявлених вимог, оскільки всі платіжні документи та всі договори оренди землі суду не подано. Також не подано доказів обробітку спірних земель за попередні роки.

Відповідач твердить, що повністю виконав зобов`язання за договором ремонту сільськогосподарської техніки, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладання на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, крім того, відповідно до пункту 6.4 договору сторони передбачили, що виконавець ні за яких обставин не відповідає перед замовником або третьою особою за будь-яку втрату прибутку, а також непрямі або інші втрати, що можуть виникнути з цього договору.

Також у відзиві викладено клопотання про повернення позовної заяви позивачу з мотивів пропуску строку позовної давності. Відповідач твердить, що позивач не скористався своїм правом подати зустрічний позов про відшкодування збитків під час розгляду справи № 911/2321/15. Подання позивачем позову до суду у справу №914/521/18, який був повернутий судом без розгляду, не перериває, не змінює та не продовжує позовну давність за вказаними вимогами, а зазначення у статті 174 ГПК України право подати позов повторно після усунення допущених недоліків можливо лише у межах загальних процесуальних строків для подання позовної заяви.

Також відповідач твердив про порушення правил територіальної підсудності, оскільки відповідач не зареєстрований у Львівській області, а позовна вимога про стягнення збитків має розглядатися на загальних підставах за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2019 справу №914/2092/19 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 14.01.2020 справа прийнята до провадження суддею господарського суду Київської області Конюх О.В., підготовче судове засідання призначено на 03.02.2020, встановлено додатковий строк для подання учасниками справи доказів, заяв по справі, заяв з процесуальних питань до 03.02.2020, в порядку частини 2 ст. 169 ГПК України сторін зобов`язано всі заяви, пояснення, клопотання, заперечення викладати виключно у письмовій формі.

13.01.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання від 13.01.2020 №11 про повернення позовної заяви позивачу, мотивоване пропуском загального строку позовної давності.

30.01.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання від 30.01.2020 №44, у якому представник відповідача просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Верболіз» у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності та повернути позовну заяву без розгляду.

03.02.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 31.01.2020, у якій позивач просить суд долучити до справи вказану відповідь на відзив, а також пояснення Др.-Інж. Томаса Пауля Вюнше, прийняти рішення, яким зобов`язати ТОВ «Ерідон Тех» сплатити матеріальну шкоду, завдану ТОВ «Верболіз» внаслідок упущеної вигоди, що є рівномірною сумі 213 781,21 грн.

У відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що повертаючи без розгляду ухвалою від 13.04.2018 №914/521/18 позов ТОВ «Верболіз» про стягнення упущеної вигоди, поданого з аналогічних підстав, господарський суд Львівської області виходив з неправдивих відомостей, які були вказані листоношею у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення щодо дати вручення ухвали про залишення позову без руху товариству «Верболіз», на що позивач послався у відповідній апеляційній скарзі. Але постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №914/521/18 ухвалу було залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги постановою від 06.08.2018, Верховний Суд зазначив, що повернення позовної заяви не перешкоджає зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків. З огляду на те, що спір по суті не розглядався, позивач просить суд прийняти позов до розгляду та задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Позивач вказує, що наслідково-причинний зв`язок між витратами на оренду земельних ділянок та неправомірною затримкою в отриманні мотору присутній і є першочерговою обставиною при заподіянні збитків. Позивач твердить про те, що ТОВ «Ерідон Тех» знало про те, що ТОВ «Верболіз» не може обробити вищезазначені орендовані земельні ділянки без встановлення мотору на свій трактор. Позивач твердить про те, що відповідач затримку у повернення мотору з ремонту обґрунтовував фінансовими вимогами до ТОВ «Верболіз» з оплати додаткових робіт, які не були узгоджені сторонами про укладенні договору на ремонт сільськогосподарської техніки. При цьому незаконність вказаних фінансових вимог була встановлена судами у справі №914/2321/15, тривалий розгляд якої також мав вплив на строки звернення позивача з позовом про стягнення збитків.

До відповіді на відзив додані письмові пояснення керівника та засновника ТОВ «Верболіз» Томаса Пауля Вюнше, відповідно до яких причино-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та збитками він вбачає в тому, що сплативши орендну плату за земельні ділянки, які не були оброблені, позивач не мав змоги компенсувати вказані витрати за рахунок доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної з цих площ. Неможливість користування трактором, який єдиний придатний тягнути сівалку, відтак не міг бути замінений іншим трактором, призвело до пошкодження виробничого процесу, неможливості виростити сільськогосподарську продукцію, отримати дохід від її реалізації та за рахунок такого доходу компенсувати витрати на оплату орендної плати за землю.

Протиправність діяння відповідача позивач вбачає у тому, що відповідач, завершивши ремонт двигуна, повернення його замовнику поставив у залежність від надання останнім гарантійного листа щодо оплати, або здійснення повної оплати, яка судом в наступному оцінена як необґрунтована та неприпустима. Вказане вбачається з доданого до справи листування. Позивач твердить, що оскільки у листах замовнику було вказано про те, що двигун буде повернутий протягом одного робочого дня після здійснення оплати «в повному обсязі», не було сенсу представнику їхати у м. Житомир.

Щодо розміру шкоди, позивач вказує, що виплати та отримання орендної плати орендодавцями (приватними землевласниками) підтверджується підписом орендодавців у відомості на виплату у готівковій формі.

Позивач твердить, що з приводу незаконних дій відповідача звертався до Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, сподіваючись на закінчення правопорушення.

Позивач твердить, що посилання відповідача на пункт 6.4 договору, відповідно до якого виконавець ні за яких обставин не відповідає перед замовником або третьою особою за будь-яку втрату прибутку, а також непрямі або інші витрати, є безпідставними, оскільки збитки виникли не із договору, а із позадоговірних відносин, а саме з протиправної поведінки відповідача, який не повертав позивачу його власність з метою вимагання оплати юридично необґрунтованої вимоги, що жодним договором не передбачено.

У судовому засіданні 03.02.2030 з`явились представники позивача та відповідача. Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 24.02.2020, про що представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.

У судове засідання 24.02.2020 з`явився представник відповідача, суд повторно оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 16.03.2020, про що присутній представник відповідача був повідомлений особисто під розпис, а відсутній відповідач - шляхом направлення ухвали про повідомлення в порядку статей 120-121 ГПК України.

11.03.2020 від відповідача надійшли пояснення від 11.03.2020 №90, у яких відповідач додатково твердить про те, що не перешкоджав позивачу в отриманні двигуна, а у 2015 році вимагав від замовника забрати відремонтований двигун. Відповідач твердить, що за умовами укладеного договору місцем передачі двигуна було визначено м. Житомир, у виконавця був відсутній обов`язок доставити двигун з ремонту на адресу замовника. Відповідач твердить, що неодноразово листами пропонував терміново забрати відремонтований двигун та повернув його з ремонту замовнику у той самий день, коли прибув представник замовника - 14.08.2015.

Також відповідач твердить про відсутність належних доказів суми позовних вимог, оскільки договорів оренди, укладених та зареєстрованих відповідно до закону, позивачем не подано.

Також відповідач твердить про відсутність доказів обробітку землі за 2014, 2015, 2016 роки, відсутність відомостей про наявність чи відсутність техніки у позивача, відсутність доказів існування заборон чи обмежень господарської діяльності позивача.

Відповідач твердить про відсутність підстав для застосування господарсько-правової відповідальності до відповідача, оскільки він належно виконав замовлений ремонт двигуна, замовник усно погодився на виконання необхідних додаткових робіт, а в наступному відмовився підписати наряд-замовлення для уникнення оплати.

Також відповідач додатково наголошує про відсутність перешкод для позивача звернутися з даним позовом раніше та відповідно про пропуск позивачем позовної давності.

В судовому засіданні 16.03.2020 закрито підготовче провадження та за письмовою згодою обох сторін здійснено перехід до розгляду справи по суті. Після початку розгляду справи по суті - з`ясування обставин справи та дослідження доказів, суд за клопотанням представника позивача, яке обґрунтоване тим, що власник та керівник ТОВ «Верболіз» ОСОБА_1 має бажання особисто взяти участь у розгляді справи та надати суду свої пояснення, оголосив перерву до 07.04.2020, про що представники обох сторін бути повідомлені особисто під розпис.

02.04.2020 та 06.04.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, мотивоване неможливістю власника та керівника ТОВ «Верболіз», який особисто має бажання взяти участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті, прибути на територію України через введення карантинних заходів.

Ухвалою від 06.04.2020 судове засідання, призначене на 07.04.2020, відкладено на 29.04.2020.

23.04.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

В судове засідання 29.04.2020 з`явився представник відповідача, який наголошував на тому, що позивачу було надано всі можливості взяти участь у судовому процесі, подати свої докази та пояснення, явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, відтак у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 29.04.2020 суд відклав розгляд справи на 18.05.2020, повідомив учасників справи про те, що явка представників не є обов`язковою, та довів до відома власника та керівника ТОВ «Верболіз» його право викласти свої пояснення письмово.

15.05.2020 від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 18.05.2020, на іншу дату поза строком запровадженого в Україні карантину на час, коли пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського сполучення будуть відкриті, а особи, що перетнули кордон, не підлягатимуть обов`язковій обсервації.

З огляду на те, що у судовому засіданні 16.03.2020 представник позивача підтвердив надання суду всіх доказів та повідомлення всіх обставин, надав письмову згоду в порядку частини 6 ст. 183 ГПК України на перехід до розгляду справи по суті, розгляд справи неодноразово відкладався, явка представників судом обов`язковою не визнавалась та не перешкоджає повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також те, що:

відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а не обов`язком,

неявка представника сторони, належно повідомленої про судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті (частина 1 ст. 202 ГПК України);

після закриття підготовчого провадження суд не приймає нових доказів, зміну предмету або підстав позову та відзиву, доповнення позову або відзиву новими обставинами;

заяви свідка в порядку ст.ст. 87-88 ГПК України суду не подано, а також не подано і клопотання про виклик в якості свідка власника та директора ТОВ "Верболіз" в порядку ст. 89 ГПК України;

відповідно до частини 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах;

пунктом 4 резолютивної частини ухвали від 14.01.2020, яка набрала законної сили, та є обов`язковою для виконання на всій території України, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 2 ст. 169 ГПК України, зобов`язав учасників справи всі заяви, пояснення, клопотання, заперечення у справі викладати виключно в письмовій формі;

до відповіді на відзив позивачем подано письмові пояснення керівника ТОВ «Верболіз» Томаса Пауля Вюнше, які суд взяв до уваги;

ухвалою від 29.04.2020 суд роз`яснив власнику та керівнику ТОВ «Верболіз» його право викласти свої додаткові пояснення до суду письмово;

відповідно до частини 2 ст. 42 та частини 1 ст. 43 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановленому законом або судом строки. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами;

суд вважає за можливе розглянути справу без присутності представників позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» про стягнення 213 781,21 грн. збитків, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

05.02.2015 між ТОВ «Ерідон Тех» (виконавець) та ТОВ «Верболіз» (замовник) укладено Договір №05/02-15Ж про надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки, відповідно до якого виконавець зобов`язався надати послуги (виконати роботи) з ремонту сільськогосподарського трактора Claas 936RZ, випуск 2005 року, наробіток 8000 мотогодин, із залученням власних засобів та використанням оригінальних запчастин (пункти 1.1, 2.1).

Приймання в ремонт техніки здійснюється за попередньо оформленим наряд-замовленням. Надання послуг (виконання робіт) розпочинається після оплати замовником вартості запасних частин та витратних матеріалів відповідно до пункту 3.2 (пункт 2.3).

Якщо при виконанні відповідного наряд-замовлення виникла необхідність в проведенні додаткових робіт, виконавець наділений правом припинити їх надання до моменту погодження із замовником наступного наряд-замовлення (пункт 2.5).

Повернення (передача) техніки з ремонту відбувається після здійснення замовником оплати наданих послуг, якщо сторони не домовились про інше (пункт 2.6).

Виконавець ні за яких обставин не відповідає перед замовником або третьою особою за будь-яку втрату прибутку, а також непрямі або інші витрати, що можуть виникнути з цього договору (пункт 6.4).

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1).

Суд звертає увагу на те, що у тексті основного договору сторони не передбачили ані порядку та місця передачі техніки в ремонт та з ремонту, ні строку виконання ремонту, у зв`язку з чим твердження відповідача про те, що сторонами визначено місце передачі техніки - місто Житомир жодними документами не підтверджено.

Як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.2016 у справі №914/2321/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016, та набрало законної сили, та сторонами не заперечується, актом прийому-передачі від 13.02.2014 повнокомплектної техніки в ремонт, підписаним повноважними представниками сторін, здійснено передачу відповідачу двигуна трактора Claas 936RZ для ремонту.

24.02.2015 відповідач виставив рахунок на оплату №2399 на суму 49818,00 грн. 27.03.2015 позивачем ТОВ «Верболіз» частково оплачено за запасні частини та надані послуги (виконані роботи) на суму 14640,00 грн., 31.03.2015р. ТОВ «Верболіз» оплачено надані послуги на суму 8702,40 грн.

У листі від 31.03.2015 ТОВ «Верболіз» зазначив про те, що він не згідний з оплатою позицій №№ 9,15,20 з рахунку № 2399 від 24.02.2015.

08.04.2015 ТОВ «Ерідон Тех» на електронну адресу ТОВ «Верболіз» скеровано лист повідомлення та оновлений рахунок по ремонту двигуна №4997 від 08.04.2015р. на загальну суму 48618, 00 грн. Зазначено, що враховуючи здійснену позивачем проплату послуг (робіт) в сумі 23342,40 грн. згідно виставленого рахунку №2399 від 24.02.2015р., позивачу, відповідно до оновленого рахунку №4997 від 08.04.2015р. на суму 48816,00 грн., залишається оплатити 25275,60 грн. Саме ця сума повинна бути вказана у гарантійному листі позивача.

Листом від 09.04.2015р. позивач звернув увагу відповідача на те, що виконання усіх робіт повинні були погоджені у наряд-замовленнях, що було порушено з боку відповідача, оскільки були проведені роботи, які не були узгоджені сторонами.

З листа № 184 від 22.04.2015 (том 1, аркуш справи 86) вбачається, що ТОВ «Ерідон Тех» звертався до ТОВ «Верболіз» з вимогою про проведення оплати згідно рахунку №3818 від 19.03.2015 в сумі 18856,48 грн. за запасні частини та рахунку №2399 від 24.02.2015р. в сумі 25275,60 грн. за виконані роботи. Крім того, зазначеним листом ТОВ «Ерідон Тех» повідомило, що 19.03.2015 ремонт двигуна закінчено і підготовлено до відвантаження в господарство.

Листом від 23.04.2015 №185 (том 1 аркуш справи 87) ТОВ «Ерідон Тех» пропонувало ТОВ «Верболіз» здійснити оплату рахунків №2399 від 24.02.2015 та №3818 від 19.03.2015 та протягом одного робочого дня отримати за актом капітально відремонтований двигун трактора Claas із гарантією 6 місяців для забезпечення своєї господарської діяльності та уникнення можливих збитків.

Листом від 14.05.2015 №186 (том 1 аркуш справи 89) ТОВ «Ерідон Тех» пропонував у стислі терміни здійснити оплату наданих послуг та повідомити дату отримання двигуна, або запропонувати графік проведення платежів із укладенням відповідної додаткової угоди до Договору та негайно отримати двигун трактора Claas.

В наступному ТОВ «Ерідон Тех» звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Верболіз», у якому просив суд зобов`язати ТОВ «Верболіз» у п`ятиденний термін за власний рахунок забрати за актом приймання-передачі у ТОВ «Ерідон Тех» відремонтований двигун трактора; повернути ТОВ «Ерідон Тех» підписані Акт виконаних робіт, акти приймання-передачі, видаткові накладні; стягнути з ТОВ «Верболіз» заборгованість за виконані роботи з урахуванням пені та 3% річних. За вказаною заявою судом було порушено провадження у справі №914/2321/15.

Сторонами визнається, що двигун було повернуто відповідачу 14.08.2015. Відповідно до частини 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку із примусом.

У зв`язку із передачею двигуна товариством «Ерідон Тех» до господарського суду Львівської області була подана заява про зменшення розміру позовних вимог. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості рішенням суду у справі №911/2321/15, яке набрало законної сили, були залишені без задоволення.

Позивач твердить, що затримкою передачі двигуна було зірвано проведення весняних польових робіт на площі орендованих земель 206 га, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду), яка дорівнює сплаченій за ці землі орендній платі в сумі 213 781,21 грн., стверджуючи, що вказані витрати на оплату орендної плати не могли бути компенсовані доходом від продажу сільськогосподарської продукції, яка могла бути вирощена на цих площах, якби відповідач діяв правомірно.

Позов не належить до задоволення з огляду на таке.

По-перше, позивач помилково визначив заявлену суму збитків як позадоговірну шкоду, мотивуючи тим, що утримання відповідачем власності позивача жодними договорами між ними не була передбачена.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків пункт 1 частини 2 ст. 11 ЦК України визначає договори та інші правочни.

Позивач не подав жодних доказів права власності на двигун від трактора Claas, або на трактор Claas; підставою для передання позивачем відповідачу двигуна в ремонт був укладений між сторонами на підставі вільного волевиявлення господарський договір №05/02-15Ж від 05.02.2015, який є джерелом спірних відносин.

Аналіз укладеного сторонами Договору дозволяє зробити висновок, що за правовим змістом вказаний договір є змішаним договором про надання послуг, який містить в собі елементи договору підряду.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодекс України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною суттєвою відмінністю договорів підряду та надання послуг є те, що за договором підряду метою укладення договору є конкретний результат робіт, що належить до передання замовникові, метою договору надання послуг є процес надання послуг, які споживаються в процесі їх надання.

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно до частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Суд повторно звертає увагу на те, що у тексті основного договору сторони не передбачили ані порядку та місця передачі техніки в ремонт та з ремонту, ані строку виконання ремонту. при дослідженні долучених до матеріалів справи Актів прийому-передачі від 13.02.2015 в ремонт та від 14.08.2015 з ремонту, суд встановив, що вони складені у м. Житомир за місцезнаходженням виконавця ремонту.

З листування між сторонами вбачається обґрунтована незгода позивача з розміром оплати за виконані роботи. Разом із тим, суду не подано доказів того, що позивач, отримавши повідомлення відповідача про готовність результату робіт до передачі замовнику, зокрема лист № 184 від 22.04.2015, вичинив хоч якісь дії до отримання двигуна з ремонту, при тому що норми закону, що регулюють підряд, покладають на замовника обов`язок організації прийняття робіт (ст. 853 ЦК України).

З огляду на викладене позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправного діяння (умисного утримання власності замовника з метою спонукання до оплати коштів), яке мало за собою невідворотний наслідок у вигляді заявлених до стягнення збитків. .

По-друге, позивачем не доведено розміру збитків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки кредитору, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є по-перше, наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв`язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов`язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов`язання - причиною. При цьому упущеною вигодою є ті доходи, які управнена сторона обов`язково отримала б, якби заподіювач шкоди діяв правомірно.

Визначення позивачем розміру збитків як упущеної вигоди, яка є рівномірною оплаченій позивачем орендній платі за землю, позаяк вказані витрати не були компенсовані за рахунок доходів, які міг би отримати позивач у разі належного обробітку землі та продажу отриманої сільськогосподарської продукції, не відповідає правовому змісту збитків як прямого та невідворотного результату протиправної поведінки заподіювача шкоди.

Сама по собі оплата орендної плати за землю не перебуває у причино-наслідковому зв`язку із затримкою передачі двигуна, оскільки оплата орендної плати є обов`язком орендаря перед орендодавцем, який не залежить від результатів господарської діяльності та дій третіх осіб.

Крім того, позивачем взагалі не подано доказів того, що він має законне право на обробіток вказаних 206 га землі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно із статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини другої ст.. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Доказів здійснення державної реєстрації речового права оренди на земельні ділянки 206 га за ТОВ «Верболіз» позивачем не подано. Договорів оренди, укладених з фізичними особами - власниками земельних ділянок суду не подано. У розрахунках сплаченої орендної плати зазначено про тимчасово добровільне збільшення орендної плати за 2015 рік, зазначено також форму оренди - акт, сертифікат, що взагалі не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.ст. 73, 76, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду, учасники судового процесу, повинні враховувати, що доведення своєї позиції щодо предмету спору та наповнення доказової бази закон покладає на учасників судового процесу, а не на суд. Позивач має обов`язок довести у суді належними достовірними та допустимими доказами наявність свого права, за захистом якого він звернувся до суду, та факт його порушення з боку зобов`язаної сторони - відповідача.

Повно та ґрунтовно розглянувши всі обставини справи, суд встановив, що наявними у справі доказами факт наявності господарського правопорушення відповідача; факт наявності та розмір збитків; факт наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між господарським правопорушенням відповідача та завданими таким правопорушенням збитками позивачем не доведені.

З огляду на викладене позов ТОВ «Верболіз» до ТОВ «Ерідон Тех» задоволенню не підлягає.

Щодо заяв позивача про поновлення строку позовної давності та заяв відповідача про застосування у справі позовної давності та повернення у зв`язку з цим позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

"Позовна давність" - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення Європейський суд з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

У ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач ще у травні 2015 заявляв про призупинення польових робіт та понесення великих збитків, зокрема у заяві від 19.05.2015 до начальника Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України), а не для повернення або відмови у прийнятті позовної заяви. При цьому строк позовної давності є матеріальним строком, а не процесуальним, відтак у суду відсутні повноваження на його поновлення або продовження, однак суд за наявності об`єктивних поважних підстав може визнати поважними причини пропуску такого строку та надати судовий захист.

Разом із тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на встановлену судом відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову, вимоги позивача не належать до задоволення безвідносно до спливу чи не спливу позовної давності, у зв`язку з чим питання спливу позовної давності та наявності чи відсутності поважних причин для його пропуску судом не досліджуються.

У зв`язку із відмовою у позові в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати у справі суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові товариству з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» у справі №914/2092/19 відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у порядку ст. 256, пункту 4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.06.2020.

Суддя О.В. Конюх