Рішення № 89910031, 09.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020Справа № 910/17651/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія"

про стягнення 482 426,73 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Бєрова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" про стягнення 482426,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем самовільно (без належних дозвільних документів) здійснювалось видобування підземних вод (користування надрами), у зв`язку з чим державі були завдані збитки. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 482426,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 суд ухвалив: позовну заяву Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів на підтвердження повноважень Сеньків І. М. засвідчувати копії документів від імені Державної екологічної інспекції у Запорізькій області; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

28.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.02.2020.

10.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 18.02.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у задоволенні заяви Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 18.02.2020 в режимі відеоконференції відмовлення з підстав технічної неможливості.

18.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 18.02.2020 прибув представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи до розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.03.2020.

21.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 17.03.2020 прибув представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.

З метою надання представнику відповідача можливості підготувати та подати до суду заперечення на відповідь на відзив, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.04.2020.

Разом з тим, в ухвалі суду від 13.04.2020 суд зазначив, що підготовче засідання призначене на 21.04.2020 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання, призначеного на 21.04.2020, на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 19.05.2020.

24.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У підготовче засідання 19.05.2020 прибув представник відповідача. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 19.05.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2020.

28.05.2020 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.06.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у задоволенні заяви Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.06.2020 в режимі відеоконференції відмовлення з підстав технічної неможливості.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання 09.06.2020 прибув представник відповідача, який заперечив проти задоволення позовних вимог. Представники позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 09.06.2020, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 09.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Основними завданнями Інспекції, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249 (далі - Положення) є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Запорізької області, за винятком території та об`єктів, віднесених до зони діяльності Державної Азовської морської екологічної інспекції.

Інспекція, згідно з пунктами 6, 7, 8 Положення розраховує розмір шкоди, збитків і витрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції. Вживає в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах. Вживає відповідно до закону заходи щодо припинення самовільного користування надрами та забудови площ залягань корисних копалин з порушенням установленого порядку.

У період з 19.06.2019 по 25.06.2019 Інспекцією відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська водна компанія» вимог природоохоронного законодавства.

За результатами вказаної перевірки 25.06.2019 складено акт № 164/286/03, яким встановлено, що водопостачання с. Семенівка, с. Тамбовка, с. Обільне, с. Рівне здійснюється відповідачем від 7 свердловин на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 18.12.2018 № 812/ЗП/49д-18 терміном дії з 01.01.2019 по 01.01.2024. На момент перевірки свердловини № 30, № 14, № 8, № 17, № 5, № 1 - робочі, свердловина № 25 - не працює (резервна).

Разом з тим, у ТОВ «Українська водна компанія» відсутні документи, що посвідчують право власності чи право користування (оренду) на земельні ділянки, які ТОВ «Українська водна компанія» використовує для розташування свердловин для забору підземних вод, що знаходиться у Мелітопольському районі Запорізької області (с. Семенівка, с. Тамбовка, с. Обільне, с. Рівне). Згідно з ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Відсутність документів, що посвідчують право власності чи право користування (оренду) на зазначені земельні ділянки є самовільним використанням надр без спеціального дозволу на користування ділянкою надр. За період з 07.08.2015 по 25.06.2019 включно ТОВ «Українська водна компанія» здійснює користування надрами (видобування підземних вод з артезіанських свердловин) без спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Так, відповідно до Акта № 164/286/03 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області виявлено, зокрема, порушення відповідачем ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (відсутність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками, на яких розташовані свердловини для забору підземних вод), ст. ст. 19, 21, 23 Кодексу України про Надра (користування надрами (видобування підземних вод) у період з 07.08.2015 по 25.06.2019 включно без спеціального дозволу на користування ділянкою надр).

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на адресу ТОВ «Українська водна компанія» було направлено Претензію № 2977/12 від 24.07.2019 на суму 482426,73 грн щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі, з відповідними розрахунками збитків, які обумовлені самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

16.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська водна компанія» надано Відповідь на Претензію на суму 482426,73 грн за вих. № 41а, відповідно до якої відповідач зазначив, що видобування підземних вод здійснюється ним в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів, відтак, з огляду на положення ст. 23 Кодексу України про надра такий видобуток не потребує отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а вимоги Інспекції щодо відшкодування шкоди є незаконними. До Відповіді на Претензію відповідачем надано звіти про використання води за Формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2016, 2017, 2018 роки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не відшкодовано шкоду, завдану внаслідок самовільного забору води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що в свою чергу порушує вимоги природоохоронного законодавства. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану шкоду у розмірі 482426,73 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Судом встановлено, що відповідач здійснює централізоване водопостачання в селах Рівне, Тамбовка, Семенівка, Обільне, Мелітопольського району Запорізької області на підставі чотирьох концесійних договорів (Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012, Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012, Концесійний договір № 01 на об`єкт централізованого водопостачання від 12.08.2011, Концесійний договір на об`єкт централізованого водопостачання № б/н від 17.02.2012), укладених між Семенівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області (концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська водна компанія» (концесіонер; відповідач).

Так, відповідно до положень зазначених договорів концесієдавець надає концесіонерові на 49 років 11 місяців виключне право здійснювати управління (експлуатацію) об`єктом концесії, його відновлення, поліпшення, а також створення у складі об`єкта концесії, за умови наявності громадських потреб, нових водопровідних мереж, потужностей, з метою задоволення громадських потреб у сфері забезпечення послугами з централізованого водопостачання усіх споживачів у селах Рівне, Тамбовка, Семенівка, Обільне, Мелітопольського району Запорізької області, а концесіонер зобов`язується у порядку та на умовах, визначених договором сплачувати концесієдавцю концесійні платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3.5 зазначених договорів концесієдавець гарантує, що об`єкт концесії перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, нікому (в т.ч. його частина) не переданий, іншим способом не відчужений, не є предметом застави, не є внеском до статутного капіталу, спільної (сумісної) діяльності, відносно об`єкту концесії відсутні судові та інші спори, під арештом, податковою заставою об`єкт концесії не перебуває.

За письмовим зверненням Концесіонера, земельні ділянки на яких розташоване майно, що входить в об`єкт концесії, передаються концесієдавцем концесіонеру в оренду на строк дії концесійних договорів. Оренда земельних ділянок оформлюється окремими договорами, які укладаються у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (п. 6.8 Договору).

Пунктами 7.1, 7.2 зазначених концесійних договорів передбачено, що здійснення означеної у п. 1.1. договору діяльності відбувається з обов`язковим додержанням ліцензійних умов, передбачених чинним законодавством України. Концесіонер зобов`язується за власний рахунок одержати ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з централізованого водопостачання та отримати всі інші необхідні дозволи (погодження), передбачені чинним законодавством України.

Як встановлено судом, у період з 19.06.2019 по 25.06.2019 Інспекцією відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська водна компанія» вимог природоохоронного законодавства. За результатами вказаної перевірки 25.06.2019 складено акт № 164/286/03.

Так, відповідно до Акта № 164/286/03 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області виявлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягає, зокрема, у здійсненні ТОВ «Українська водна компанія» видобування підземних вод у період з 07.08.2015 по 25.06.2019 включно без спеціального дозволу на користування ділянкою надр

Акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 164/286/03 є чинним, підписаний без зауважень, в судовому порядку не оскаржувався.

Факт відсутності спеціального дозволу на користування ділянкою надр в ТОВ «Українська водна компанія» відповідачем не заперечується, однак, він зазначає, що діяльність відповідача відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, здійснюється на підставі Ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої Запорізькою обласною державною адміністрацією № 16-л від 02.09.2016 та Дозволу на спеціальне водокористування № 812/ЗП/49д-18 від 18.12.2018, термін дії якого з 01.01.2019 по 01.01.2024, при цьому, оскільки, водозабір з кожної з 6 свердловин не перебільшує 53,64 куб. метрів за добу, відповідач не зобов`язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр у силу приписів ст. 23 Кодексу України про надра.

Так, суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку щодо отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто, реалізація суб`єктами господарювання права видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу можлива за наявності сукупності наступних умов: 1) такий суб`єкт має бути землевласником або землекористувачем земельної ділянки, в межах якої здійснюється видобування; 2) підземні води, що видобуваються не є мінеральними; 3) видобування таких вод здійснюється не для виробництва фасованої питної води; 4) обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

У свою чергу відсутність хоча б однієї з зазначених вище умов виключає можливість здійснення видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Судом було встановлено, що 12.08.2011 та 17.02.2012 між Семенівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області (концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська водна компанія» (концесіонер; відповідач) укладено чотири концесійні договори на об`єкти централізованого водопостачанняю

Відповідно до п. 3.5 зазначених договорів концесієдавець гарантує, що об`єкт концесії перебуває у комунальній власності Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, нікому (в т.ч. його частина) не переданий, іншим способом не відчужений, не є предметом застави, не є внеском до статутного капіталу, спільної (сумісної) діяльності, відносно об`єкту концесії відсутні судові та інші спори, під арештом, податковою заставою об`єкт концесії не перебуває.

При цьому, як встановлено судом, відповідно до п. 6.8 Договору за письмовим зверненням Концесіонера, земельні ділянки на яких розташоване майно, що входить в об`єкт концесії, передаються концесієдавцем концесіонеру в оренду на строк дії концесійних договорів. Оренда земельних ділянок оформлюється окремими договорами, які укладаються у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням № 23 Семенівської сільської ради від 19.07.2012 надано дозвіл ТОВ «Українська водна компанія» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування артезіанський свердловин; строк дії дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 1 (один) рік.

Разом з тим, Рішенням № 16 Семенівської сільської ради від 19.12.2014 внесено зміни до Рішенням № 23 Семенівської сільської ради від 19.07.2012 шляхом виключення пункту 5 вказаного рішення: «строк дії дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 1 (один) рік».

19.03.2020 між ТОВ «Українська водна компанія» (замовник) та ПП «Сервіор» (виконавець) укладено Договір на виконання робіт із землеустрою № 150, відповідно до якого виконавець зобов`язується виконати, з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у кількості 3 шт. на території с. Семенівка Мелітопольського району Запорізької області.

На даний час, як зазначає сам відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, триває процес виготовлення проектної документації з землеустрою.

Тобто, з викладеного вище вбачається, що у ТОВ «Українська водна компанія» відсутні документи, що посвідчують право власності чи право користування на земельні ділянки, що використовувалися відповідачем для розташування свердловин для забору підземних вод у період з 07.08.2015 по 25.06.2019.

З огляду на те, що ТОВ «Українська водна компанія» не є землевласником або землекористувачем земельної ділянки, в межах якої здійснюється видобування підземних вод, видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр є порушенням норм природоохоронного законодавства не залежно від об`єму видобутої води, оскільки, у даному випадку відсутня сукупність умов (зокрема умова, що суб`єкт має бути землевласником або землекористувачем земельної ділянки, в межах якої здійснюється видобування), які в силу приписів статті 23 Кодексу України про надра надають право здійснювати видобування підземних вод без спеціальних дозволів.

Так, чинним законодавством передбачено обов`язок господарюючого суб`єкта отримати як дозвіл на спеціальне водокористування, так і спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр. Отримання таких дозволів не є альтернативним чи взаємовиключним, оскільки, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

При цьому, твердження відповідача, викладене ним у відзиві щодо того, що видобування підземних вод здійснюється в обсязі, який не перевищує 300 кубічних метрів на добу із кожного з водозаборів (тобто, у межах ліміту, встановленого статтею 23 Кодексу України про надра) в даному випадку значення не має, оскільки, відповідач не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, у межах яких здійснюється такий видобуток, а відтак, відсутня сукупність умов, визначених ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно із статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 910/8682/16.

Як встановлено судом, відповідно до Акта № 164/286/03 Інспекцією виявлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, яке полягає в тому, що за період з 07.08.2015 по 25.06.2019 включно ТОВ «Українська водна компанія» здійснювало користування надрами (видобування підземних вод з артезіанських свердловин) без спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Згідно із пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб.м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб.м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб.м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до Звіту про використання води за 2016 рік, об`єм води, забраної відповідачем із водного об`єкта, що врахований засобами вимірювальної техніки первинних водокористувачів становить 117800 куб.м.

Відповідно до Звіту про використання води за 2017 рік, об`єм води, забраної відповідачем із водного об`єкта, що врахований засобами вимірювальної техніки первинних водокористувачів становить 111200 куб.м.

Відповідно до Звіту про використання води за 2018 рік, об`єм води, забраної відповідачем із водного об`єкта, що врахований засобами вимірювальної техніки первинних водокористувачів становить 116900 куб.м.

Відповідно до ст. 255.5.2 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 м3 для Мелітопольського району Запорізької області складає 92,98 грн.

При цьому, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3 (ст. 255.7 Податкового кодексу України).

Враховуючи дані щодо об`ємів води, що містяться у звітах про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) загальна сума збитку за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 164295,66 грн (5 Х 117800 м3 Х (92,98 грн Х 0,3) / 100м3); за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 155090,64 грн (5 Х 111200 м3 Х (92,98 грн Х 0,3) / 100м3); за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 163040,43 грн (5 Х 116900 м3 Х (92,98 грн Х 0,3) / 100м3).

Загальна сума збитку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 становить 482426,73 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами, всупереч нормам чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення збитків у розмірі 164295,00 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, оскільки, датою звернення позивача до суду з даним позовом є 25.11.2019.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаний із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складення акта про відповідне порушення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 910/2863/17.

Враховуючи те, що позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Запорізький області направлено 09 грудня 2019 року за допомогою засобів поштового зв`язку, а позовні вимоги ґрунтуються на акті № 164/286/03, який був складений 25 червня 2019 - позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (02088, м. Київ, вулиця Дяченка, будинок 12, офіс 6; ідентифікаційний код: 37689148) шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 482 426 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 73 коп. за такими реквізитами: р/р № UA968999980000033113331008181, ідентифікаційний код: 37968956, МФО 899998, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач - УДКСУ у Мелітопольському районі Запорізької області / с. Семенівка, Мелітопольський район, Запорізька область, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська водна компанія" (02088, м. Київ, вулиця Дяченка, будинок 12, офіс 6; ідентифікаційний код: 37689148) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А; ідентифікаційний код: 38025388) судовий збір у розмірі 7236 (сім тисяч двісті тридцять шість) грн. 40 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.06.2020

Суддя Ю.В. Картавцева