Рішення № 89909745, 19.06.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020м. ДніпроСправа № 904/5292/19 (904/1742/20)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М.,

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 , м. Верхньодніпровськ

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828)

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплат та моральної шкоди

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Громадянин ОСОБА_1 , м. Верхньодніпровськ (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро (далі - відповідач) заборгованості по заробітній платі у розмірі 22 751,38 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 84 923,80 грн., компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплат - 23 047,89 грн. та моральної шкоди - 20 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що у день звільнення не отримав остаточного розрахунку, що є порушенням ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу запропоновано протягом 7-ми днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до Господарського суду Дніпропетровської області: докази сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн. з інформацією про його зарахування до спеціального фонду державного бюджету; належні докази надсилання на адресу відповідача Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24) копії позовної заяви і доданих до неї документів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

12.05.2020 позивач усунув виявлені господарським судом недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

09.06.2020 до господарського суду Дніпропетровської області відповідачем подано відзив на позов №327 від 09.06.2020, в якому представник Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" з позовними вимогами позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні, всього 22 751,38 грн. без врахування податків та обов`язкових платежів погоджується. Щодо стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки станом на 23.01.2020 та суми компенсації частини доходу, у зв`язку з порушенням строків вплати визнає частково, а саме середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 18 154,62 грн. та суму компенсації частини доходу у розмірі 295,77 грн. В частині стягнення моральної шкоди просить відмовити повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 02.12.19 відкрито провадження у справі №904/5292/19 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується матеріалами справи в період з 31.12.2014 по 21.08.2019.

Згідно наказу від 21.08.2019 №92-К позивача звільнено з роботи за скороченням штату відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як зазначив позивач, в день звільнення йому не виплачена заробітна плата за травень-серпень 2019 та вихідна допомога при звільненні на загальну суму 22 751,38 грн.

Згідно довідки філії "Криничанський райавтодор" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" станом на день звільнення 21.08.2019 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 22 751,38 грн., а саме: за травень 2019 в сумі2 376,32 грн., за червень 2019 в сумі 2 245,07 грн., за липень 2019 в сумі 4 776,82грн., за серпень 2019 в сумі 9 341,61 грн., вихідна допомога при вивільнені - 4 011,56грн., що не заперечується і відповідачем у відзиві.

Відповідачем станом на 19.06.2020 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 22 751,38 грн. (без урахуванням всіх податків та обов`язкових платежів).

Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Господарський суд не погоджується з розрахунком позивачем середньої заробітної плати у розмірі - 477,10 грн., адже позивач для її визначення взяв два місяці липень 2019 та серпень 2019, тоді як серпень є місяцем звільнення позивача та врахував вихідну допомогу при вивільненні.

Як зазначив відповідач у своєму відзиві середня заробітна плата позивача становить - 171,27 грн. З зазначеною сумою господарський суд погоджується, адже для вирахування середнього одноденного заробітку позивача необхідно брати місяці червень 2019 та липень 2019 (7 021,89грн./41 р.д.).

Також господарський суд вважає за необхідне зазначити, що з 22.08.2019 по 23.01.2020 кількість днів становить - 106 р.д., а не 178, як зазначив позивач у позовній заяві.

Отже, господарський суд вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка становить 18 154,62 грн. (171,27 грн. х 106 дн.) за період з 22.08.2019 по 23.01.2020.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 22.08.2019 по 23.01.2020 в розмірі 18 154,62 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплат у розмірі 23 047,89 грн., господарський суд зазначає наступне.

Статтями 1,2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства установи і організації всіх форм власності на господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.

Відповідно п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №І59 від 21.02.2001р. компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з врахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, пільгової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Так під час розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід застосовувати не тільки Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000, а ще й Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.

За ч. 4 зазначеного порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже сума компенсації за втрату частини доходу становить - 295,77 грн., а не 23 047,89грн., як зазначив позивач.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000,00грн., обґрунтувавши свої вимоги наступним. Відповідач, за ствердженням позивача, своїми неправомірними та тривалими діями спричинив позивачу значну моральну шкоду, яка полягає в тому, що у позивача відсутні необхідні кошти для сплати витрат на лікування його та його родини, сплати комунальних платежів, коштів на належне харчування, проїзду у транспорті, неспокійний сон, нервовий стан. Також позивач зазначив, що не зміг зі своєю сім`єю поїхати до моря відпочити та оздоровити себе та свою родину. Тому він вважає, що згідно ст. 237-1 КЗпП України, відповідач зобов`язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив в 20 000,00 гривень.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позивачем до позову не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплату судових витрат у сумі 2 102,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 22 751 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят одну) грн. 38 коп. (без урахуванням всіх податків та обов`язкових платежів) та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 295,77грн. (двісті дев`яносто п`ять гривень 77 коп.).

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні суму за період з 22.08.2019 по 23.01.2020 у розмірі 18 154 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн. 62 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 19.06.2020.

Суддя Н.М. Камша