Ухвала суду № 89909718, 18.06.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.06.2020р. Справа № 904/3635/19Васильєв О.Ю.

За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД", м. Дніпро

Про: стягнення 869 410, 73 грн. (розгляд заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню)

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Вовчук О.Ю. ( адвокат )

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.19р. у справі №904/3635/19р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача – ТОВ «Теро ЛТД» на користь позивача – АТ НАК «Нафтогаз України» 660 515, 69 грн. – заборгованості за договором; 94 780, 57 грн. - пені; 82 100, 01 грн. – інфляційних втрат; 32 014, 47 грн. - 3% річних та 13 041, 16 грн. - витрат на сплату судового збору. 26.11.19р. на виконання рішення суду було видано відповідний наказ. Постановою ЦАГС від 18.02.20р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.19р. у справі №904/3635/19 залишено без змін.

10.04.20р. до канцелярії суду від ТОВ «Теро ЛТД» (відповідач) надійшла заява вих.№13/9-3635/19(4) від 07.04.20р. про визнання наказу суду від 26.11.19р. таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 243 347, 58 грн. Заява обґрунтована посиланням, що на час звернення з цією заявою до суду відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 243 347, 58 грн. А тому наказ суду в цій частині заборгованості підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. На підтвердження вищезазначених обставин, відповідачем було додано до заяви копії платіжних доручень №283 від 17.01.19р. на суму 34 763, 98 грн. , №320 від 15.02.20р. на суму 34 763, 98 грн., №322 від 19.02.19р. на суму 34 763, 98 грн., №333 від 15.03.19р. на суму 34 763, 98 грн., №341 від 19.03.19р. на суму 34 763, 98 грн., №346 від 28.03.19р. на суму 34 763, 98 грн., №372 від 25.04.19р. на суму 34 763, 98 грн., №387 від 17.05.19р. на суму 34 763, 98 грн., №404 від 18.06.19р. на суму 34 763, 98 грн., №405 від 18.06.19р. на суму 1 051,41 грн., №419 від 27.06.19р. на суму 34 763, 98 грн., №438 від 22.07.19р. на суму 34 763, 98 грн., №1302 від 09.10.19р. на суму 34 763, 98 грн. та №5 від 29.10.19р. на суму 34 763, 98 грн. ( а.с.195-208).

Ухвалою суду від 13.04.20р. розгляд вищезазначеної заяви призначено на 23.04.20р.

21.04.20р. на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково, в яких вказано , що існує розбіжність між інформацією, яка викладена у заяві щодо суми погашеної основної заборгованості та копіях платіжних дорученнях, які відповідач долучив до заяви. Існує не узгодженість між стягувачем і боржником щодо сплаченої суми основного боргу та залишку по виконавчому документу від 26.11.19р. №904/3635/19. На думку стягувача перед подачею заяви боржнику варто було б зробити звіряння розрахунку із стягувачем і відобразити це у акті звіряння.

Ухвалою суду від 23.04.20р. розгляд заяви відкладено на 19.05.20р. та запропоновано ТОВ «Теро ЛТД» направити на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» акт звірки розрахунків по виконанню наказу у справі №904/3635/19 (з урахуванням копії всіх платіжних доручень); зобов`язано сторони за результатами звірки надати до суду відповідний акт звірки.

Ухвалою суду від 19.05.20р. розгляд заяви відкладено на 28.05.20р. у зв`язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 23.04.20р.; вдруге зобов`язано сторін виконати дії, зазначенні в ухвалі суду від 23.04.20р.

До судового засідання 28.05.20р. сторони явку повноважних представників не забезпечили, витребувані судом документи не надали, а ТОВ «Теро ЛТД» звернулося до суду із заявою про відкладення слухання заяви. Сторони витребуваних судом документів не надали. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 28.05.20р. розгляд заяви було відкладено на 09.06.20р. та в черговий раз зобов`язано сторін виконати дії, зазначенні в ухвалі суду від 23.04.20р.

До судового засідання 09.06.20р. з`явилися представники сторін, витребуваних судом документів не надали. У зв`язку з чим, по справі було оголошено перерву до 18.06.20р.

18.06.20р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмової пропозиції ТОВ «Теро ЛТД» до АТ «НАК «Нафтогаз України» від 19.05.20р. вих.№13/9-3635/19(6) про підписання Акту звірки розрахунків між ТОВ «Теро ЛТД» і АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу №3273/1718-ТЕ-4 від 28.09.17р. за період з 16.01.19р. по 03.11.19р. Також надані докази про надсилання цієї пропозиції на адресу позивача 02.06.20р.

До судового засідання 18.06.20р. з`явився представник відповідача, позивач явку повноважного представника не забезпечив.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Нормами статті 327 цього кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Згідно приписів ст. 328 ГПК України : суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу; неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви; до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання; про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу; якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 3.3, 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Тією ж частиною четвертою статті 117 ГПК передбачено, що коли стягнення за наказом, визнаним таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, уже відбулося, господарський суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав , що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...».

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України : кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України : доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст.76 цього Кодексу : належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст.79 ГПК України ).

Здійснивши оцінку наданих відповідачем в обґрунтування заяви доказів ( копій платіжних доручень ), суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення , оскільки зі змісту цих платіжних доручень неможливо встановити , за який саме період часу була здійснена оплата ; чи були суми коштів , сплачені за ними , враховані позивачем під час розрахунку позовних вимог , які були задоволені судом. Окрім того , п/д № 405 від 18.06.19 р. свідчить про перерахування відповідачем на користь позивача 1 051,41 грн. ( а не 34 763,98 грн. –як вказує у заяві відповідач ) за іншим договором - № 3274/1718-КП-4 від 28.09.17р.,а не № 3273/1718-КП-4 від28.09.17р. ( який був предметом розгляду у справі )

На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 234, 235, 255, 256, 328 ГПК України, господарський суд ,-

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Теро ЛТД» вих. №13/9-3635/19(4) від 07.04.20р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Згідно п.4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України ( з урахуванням внесених змін Законом України від 30.03.20р. №540-ІХ), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст ухвали складено 19.06.20р.

Суддя О.Ю.Васильєв