Рішення № 89909358, 14.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Справа № 160/13025/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові призначення, здійснення нарахування та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити (визначити) ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючому на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 28 років, починаючи з 04 жовтня 2016 року - часу звернення до Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 04.10.2016 ОСОБА_1 отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% заробітної плати судді, виходячи з 24 повних років стажу на посаді судді. При цьому, відповідно до розрахунку Нікопольського міськрайонного суду стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку становить 28 років 07 місяців та 18 днів. 17 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вищезазначеного стажу та розміру щомісячного грошового утримання судді, однак листом №2136/03-15 від 29.10.2019 у зміні (збільшенні) розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з 88% до 90% було відмовлено. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки відповідно до закону та наявного стажу він має право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді.

Ухвалою суду від 27.12.2019 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду копії протоколу №5446 від 10.10.2016 року; копій документів до позовної заяви для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.02.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 04 жовтня 2016 року позивач звернувся до Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, у позивача складав 24 роки 8 місяців та 16 днів, що дало йому право на отримання грошового утримання в розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (80% за 20 років + 2% за кожен повний рік понад 20 років). У задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88 % до 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповід ній посаді, та проведення відповідного перерахунку з 04.10.2016 було відмовлено, оскільки законом не передбачено перерахунку грошового утримання через зміни в законодавстві.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , 1966 року народження, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 04.10.2016 року як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання у розмірі 88 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

Матеріалами справи також підтверджено, що 01 вересня 1985 року ОСОБА_1 був зарахований на денний факультет Харківського юридичного інституту, який закінчив у 1989 році, що підтверджується копією диплому серії НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 та записами у трудовій книжці № НОМЕР_4 .

01.08.1989 позивач був прийнятий на роботу до Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області на посаду стажиста народного судді.

Факт періодичного виконання позивачем обов`язків народного судді у період з 20.05.1991 по 07.07.1991 (1 міс. 16 дн.); з 19.08.1991 по 14.09.1991 (25 дн.); з 07.10.1991 по 02.11.1991 (25 дн.); з 20.04.1992 по 10.07.1992 (2 міс. 20 дн.) на підставі наказів відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів встановлено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 у справі № 2а-6948/10/0470.

На підставі рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 09.07.1992 ОСОБА_1 з 10.07.1992 було обрано народним суддею Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховної Ради України від 4 липня 2002 року №157-IV позивача обрано безстроково суддею Нікопольського районного суду Дніпропетровської області та з 02.09.2002 на нього покладено обов`язки виконуючого обов`язки голови цього суду. Відповідно до Указу Президента України №282/2004 від 05.03.2004 ОСОБА_1 був обраний головою Нікопольського районного суду Дніпропетровської області.

23 березня 2004 року відповідно до Указу Президента України №358/2004 позивач був переведений на посаду судді до новоутвореного Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, де працював суддею та головою суду.

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII позивач звільнений з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставку.

Відповідно до вищевказаної постанови Верховної Ради України, наказом в.о. голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 №98-о позивача було відраховано зі штату суду з 30.09.2016 року.

04 жовтня 2016 року позивач звернувся до Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступ ником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, разом із необхідними документами.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що для обрахунку довічного грошового утримання до пенсійного органу позивачем було подано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданий в.о. голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та який станом на 30.09.2016 року складав 24 роки 08 місяців 16 днів. При цьому, до стажу судді були включені лише роки, коли ОСОБА_1 знаходився на посаді народного судді, в.о. народного судді та судді в період з 20.05.1991 року по 30.09.2016 року.

Згідно із протоколом №5446 від 10.10.2016 ОСОБА_1 про призначення довічного грошового утримання, загальний стаж для призначення утримання судді складає 30 років 10 місяців 27 днів, стаж роботи на посаді судді складає 24 роки 7 місяців 21 день (станом на 31.08.2016 року).

Згідно з розпорядженням пенсійного органу від 27.10.2016 року № 821886, загальний стаж для призначення довічного грошового утримання складає 30 років 11 місяців 27 днів, стаж роботи на посаді судді складає 24 роки 8 місяців 21 день (станом на 30.09.2016 року). По виду трудової діяльності судді зараховано періоди:

- з 20.05.1991 по 06.07.1991;

- з 19.08.1991 по 14.09.1991;

- з 07.10.1991 по 02.11.1991;

- з 20.04.1992 по 30.06.2000;

- з 01.07.2000 по 31.12.2003;

- з 01.01.2004 по 31.08.2016;

- з 01.09.2016 по 30.09.2016.

При цьому, згідно з вказаним розпорядженням, періоди:

- з 01.09.1985 по 26.06.1989 року – навчання в Харківському юридичному інституті;

- з 01.08.1989 по19.05.1991; з 07.07.1991 по 18.08.1991; з 15.09.1991 по 06.10.1991; з 03.11.1991 по 19.04.1992 – робота на посаді стажиста народного судді Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області, до стажу роботи на посаді судді не зараховано.

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок стажу та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, та надав виданий Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області розрахунок (без номеру та дати) стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого стаж роботи судді складає 28 років 07 місяців 18 днів та до якого включено, в тому числі, період роботи на посаді стажиста народного судді в Нікопольському міському районному суду в період з 01.08.1989 року по 10.07.1992 року.

Листами відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №2136/03-15 від 29.10.2019 року та № 2144/03-15 від 29.10.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зарахування до стажу роботи судді періоду роботи на посаді стажиста Нікопольського районного народного суду Дніпропетровської області у зв`язку із відсутністю для цього правових підстав.

Вважаючи такі дії незаконними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

На час виходу позивача у відставку (постанова Верховної Ради України від 22.09.2016 року) був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), відповідно до статті 120 якого суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час призначення позивача на посаду судді правовідносини щодо статусу суддів регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі- Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону № 2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Відповідно до частини першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, визначалось, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини шостої статті 47 та пункту 8 частини четвертої статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки – «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Судом встановлено, що повноваження Стовби С.М ОСОБА_2 як судді припинилися з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів», якою позивач був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Отже, з 22 вересня 2016 року позивач припинив свої повноваження як суддя та набув право на призначення грошового утримання судді у відставці на умовах, визначених нормами законодавства, чинного станом саме на 22 вересня 2016 року.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Це підтверджується також положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач навчався у період з 01.09.1985 по 90 червня 1989 на денному факультеті Харківського юридичного інституту.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи на посаді судді позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті, що складає 1 рік 10 місяців 29 днів.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується той факт, що 17.10.2019 року позивачем до пенсійного органу разом із заявою про перерахунок пенсії було подано Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданий Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області в якому було зазначено про те, що до стажу судді, який складає станом на 03.10.2016 року – 28 років 07 місяців 18 днів включено половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а саме – 01 рік 10 місяців 29 днів.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Подібний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №295/5436/17 (адміністративне провадження №К/9901/34717/18).

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі (01 рік 10 місяців 29 днів), в свою чергу надає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті, що складає 1 рік 10 місяців 29 днів, підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що перерахунок розміру грошового забезпечення позивача виходячи з 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді слід здійснювати з моменту його звернення із відповідною заявою, а саме, з 17.10.2019 року виходячи з наступного.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що звертаючись до відповідача із заявою від 04.10.2016 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачем разом із трудовою книжкою, копією паспорту та копією диплому про вищу освіту також було надано Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці б/н та дати, видану Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області в якій, станом на 30.09.2016 року зазначено, що стаж ОСОБА_1 на посаді судді складає 24 роки 08 місяців 16 днів та в якому не зазначено про включення до стажу судді строк навчання у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, половина з якого повинна враховуватись при обрахуванні суддівського стажу.

Тобто, позивачу достеменно було відомо про те, що до його суддівського стажу не включено половину строку навчання у вищому навчальному закладі на денній формі навчання ще з моменту призначення довічного грошового утримання, а саме, з 04.10.2016 року, у зв`язку із чим розмір грошового утримання складає 88% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді. Між тим, із заявою про перерахунок відсоткового розміру грошового утримання з 88% до 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді позивач звернувся лише 17.10.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

Згідно з п. 1.2. Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 (в редакції, чинній на момент призначення грошового утримання позивачу) (далі–Порядок № 3-1), щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

До заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються подається, в тому числі, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у

відставці (додаток 3) (п. 2.1 Порядку № 3-1).

З аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що при призначенні судді у відставці довічного грошового утримання розрахунок стажу судді проводиться на підставі наданого розрахунку стажу судді, виданого тією установою де працював суддя до відставки.

Враховуючи те, що підрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається судом в якому працював суддя, що свідчить про відсутність у пенсійних органів повноважень по їх зміні чи коригуванню, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання з 04.10.2016 року з врахуванням при його перерахунку збільшеного у відсотковому значенні розміру довічного грошового утримання судді.

Що стосується позовних вимог в частині зарахування до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці періоду роботи на посаді стажиста Нікопольського міського народного суду Дніпропетровської області з 01.08.1989 року до 19.05.1991 року (без урахування періодів роботи в.о. судді), суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 10 Постанови ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18 липня 1972 року №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні» випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Згідно із пунктом 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25 червня 1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Відповідно до пунктів 5, 15 вищевказаного Положення час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Згідно із пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (чинного на момент виникнення спірних відносин) до стажу державної служби включається також роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Пунктом 4 Порядку №283 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

При цьому, наведеними нормами чинного на час призначення позивача на посаду судді законодавства, яке є спеціальним у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на його відставку, не передбачено зарахування періоду роботи на посадах стажиста судді до стажу роботи, що дає право судді на відставку.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.11.2018 року по справі № 9901/548/18.

За таких обставин, посилання позивача на обґрунтування необхідності включення роботи на посаді стажиста судді народного суду до стажу роботи, який дає право на відставку судді, є безпідставними, оскільки можливість зарахування роботи стажиста народного судді до стажу державної служби чи зарахування часу стажування на посаді у трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу, як і статус такого спеціаліста під час стажування (права, пільги, функціональні обов`язки), закріплено у цих актах для інших цілей, не пов`язаних з визначенням передумов набуття суддею права на відставку.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах, суд вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення відмінну від прохальної частини позову, при цьому не вважає це виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем частково доведено правомірність своїх дій та прийняття рішень у спірних відносинах, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат з оплати судового збору слід здійснити у відповідності до частини 3 статті 139 КАС України у рахуванням сплати позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови листом від 29 жовтня 2019 року за № 2136/03-15 в зарахуванні до стажу судді у відставці ОСОБА_1 половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті в період з 01.09.1985 по 26.06.1989 року (01 рік 10 місяців 29 днів), на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області і поданого до пенсійного органу 17.10.2019 року та в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області і поданого до пенсійного органу 17.10.2019 року, зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті в період з 01.09.1985 по 26.06.1989 року (01 рік 10 місяців 29 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області і поданого до пенсійного органу 17.10.2019 року, провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді відповідно до стажу судді - 26 років 07 місяців 15 днів з 17.10.2019 року та виплатити заборгованість з 17.10.2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева