Рішення № 89909214, 09.06.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/7024/19

Провадження по справі № 2/635/887/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство «Харківводоканал»,

представник позивача – Лобач Марія Станіславівна,

відповідач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким просить стягнути солідарно з останніх заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2019 року в розмірі 4700,95 гривень; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2009 року по 31 травня 2019 року у розмірі 5095,67 гривень; інфляційні витрати у розмірі 1243,65 гривень; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 341,75 гривень; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . В порушення обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідачі належним чином не виконували зобов`язань з оплати наданих послуг, в зв`язку з чим за ними утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2019 року в розмірі 4700,95 гривень, заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2009 року по 31 травня 2019 року у розмірі 5095,67 гривень.Окрім зазначеної суми заборгованості, відповідачам нараховані суми інфляційних витрат у розмірі 1243,65 гривень та три проценти річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 341,75 гривень. Позивач зазначив, що наслідки прострочення боржниками грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржників за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2019 року заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено Комунальному підприємству «Харківводоканал» сплату судового збору за подання до суду позовної заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річнихдо ухвалення судового рішення у справі. Провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на вищевказану позовну заяву, в якому зазначив, що визнає позовні вимоги частково, оскільки вважає суму заборгованості завищеною. Позивач просив застосувати строк позовної давності та вважав, що сума заборгованості з урахуванням строку давності повинна розраховуватись за період з 03 вересня 2016 року по 31 травня 2019 року та складати 4348,36 гривень (з урахуванням сплачених 352,59 гривень, а саме: 20,38 гривень за травень 2016 року, 108,53 гривень за червень 2016 року, 111,84 гривень за липень 2016 гривень, 111,84 за серпень 2016 року); заборгованість за послуги з центрального водовідведення повинна розраховуватись за період з 03 вересня 2016 року по 31 травня 2019 року та складати 1598,19 гривень (з урахуванням сплачених 3102,76 гривень, а саме: за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 145,66 гривень, за 2010 рік – 211,32 гривень, за 2011 рік – 266,47 гривень, за 2012 рік – 269,70 гривень, за 2013 рік – 295,52 гривень, за 2014 рік – 502,38 гривень, за 2015 рік – 814,55 гривень, за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2016 року – 597,16 гривень) (згідно розрахунку заборгованості). З наданої позовної заяви не вбачається причин, з яких позивачем пропущений строк позовної давності. Крім того, відповідно до п.4 ч.1 ст.2 3У «Про житлово-комунальні послуги» №l875-IV від 24 червня 2004 року зі змінами і доповненнями державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей. За офіційною інформацією Державної служби статистики України «Соціальні економічне становище України за 2015 рік»: ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли у 2 рази (100%), що зумовлено суттєвим підвищенням тарифів на природний газ у 3,7 рази (270%), гарячу воду, опалення в 1,8 рази (80%), електроенергію в 1,7 рази (70%). Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» мінімальна заробітна плата у 2014 році встановлена у місячному розмірі - 1218 гривень та протягом 2014 року не переглядалась; мінімальна заробітна плата у 2015 році встановлена у місячному розмірі - 1218 гривень (на рівні 2014 року) та збільшена лише з 1 вересня 2015 року до 1378 гривень на місяць (на 13,14%); мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року встановлена у місячному розміpі -1378 гривень (на рівні 2015 року), збільшення передбачено з 1 травня 2016 до 1450 гривень на місяць (на 5,22%) та з 1 грудня до 1550 гривень (на 6,9%). Таким чином, протягом 2015 року при досягнутому рівні зростання мінімальної заробітної плати на 13,14 %, тарифи на житлово-комунальні послуги шляхом їх державного регулювання було збільшено від 70 до 270 відсотків, що не відповідає досягнутому рівню соціально-економічного розвитку та суперечить основним принципам державної політики у сфері регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, закріпленим п.4 ч.1 ст.2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року зі змінами і доповненнями. Крім того, на підставі Указу Президента України №694/2014 від 27 серпня 2014 року створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), а Указом Президента України №715/2014 від 10 вересня 2014 року затверджено Положення про НКРЕКП. Зазначеними Указами Президент України в порушення вимог діючого законодавства створив НКРЕКП, яка є державним колегіальним органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, та яка відповідно до покладених на неї завдань установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, тарифи на теплову енергію тощо. Отже у зв`язку з прийняттям Президентом України зазначених Указів, була створена НКРЕКП, наділена повноваженнями з прийняття рішень і нормативно-правових актів, які безпосередньо впливають на життя, матеріальний стан громадян України споживачів комунальних послуг, що надаються суб`єктами природних монополій. Незаконність Указів Президента України від 27.08.2014 №694/2014 та 715/2014 від 10.09.2014 полягає у тому, що Президент України прийняв рішення про створення НКРЕКП, як центрального органу виконавчої влади, не маючи для цього ні підстав, ні повноважень, тобто діяв поза межами своєї компетенції. Крім того, відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене існування двох окремих національних комісій: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг. Жодним Законом України не передбачена можливість створення та діяльності єдиної комісії, яка здійснює державне регулювання і у сфері енергетики, і у сфері комунальних послуг. Отже, зазначене дає підстави для обґрунтованого висновку, що позивач нарахував відповідачу до сплати вартість комунальних послуг згідно тарифів, встановлених органом державної влади, існування якого не передбачено законами України, створення і наділення повноваженнями якого було здійснене всупереч Конституції України. Крім того, вартість комунальних послуг, яку позивач вимагає сплатити, нарахована ним в порушення п.4 ч.1 ст.2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Для співвідношення доходу відповідача з розміром нарахованої до сплати суми (вартості комунальних послуг), відповідач зазначає, що має мінімальний мізерний дохід в місяць і платив за зазначені комунальні послуги суму, що дозволяв його отриманий місячний дохід. Крім того, позивач не надав розрахунок інфляційних витрат, які повинні бути нараховані на суму 5946,55 та складати 666,01 гривень (індекс інфляції за період прострочення з квітня 2016 року по вересень 2019 року – 111,2%: 5946,55 (4348,36 гривень + 1598,19 гривень) * 111,2 % = 6612,56 гривень. Тобто інфляційні витрати повинні складати 666,01 гривень, а три проценти річних від простроченої суми (5946,55 гривень, яка складається з 4348,36 гривень та 1587,19 гривень) дорівнювати 178,40 гривень. Також, відповідач зазначив, що він не відмовляється від виконання обов`язків, покладених на нього законодавством як на споживача комунальних послуг, водночас вважає, що нарахування, підвищення та сплата вартості спожитих комунальних послуг повинні здійснюватися з урахуванням рівня його доходів, на підставі тарифів, затверджених органом державної влади, створеним відповідно до законодавства України і наділеним повноваженнями на їх затвердження.

21 листопада 2019 року представником позивача до суду надано відповідь на вищевказаний відзив відповідача в якому останній зазначив, що доводи, викладені у відзиві відповідача є необґрунтованими та такими, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства і є лише міркуваннями відповідача, тому позивач не погоджується з ними у повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати у боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України. Цивільний Кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення давності також не породжує права боржника вимагати в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Отже, оплати, що надходили на розрахунковий рахунок підприємства переривали перебіг позовної давності. Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України і в передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інше повноваження відповідно до Конституції України. Відповідно до ст. 150 Конституції України Конституційний Суд України уповноважений вирішувати питання про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Таким чином, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про затвердження тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не відносяться до переліку правових актів, які можуть бути визнані неконституційними. Визначення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень відноситься до компетенції адміністративного суду відповідно до положень ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачем, не надані документи, що підтверджують визнання якої-небудь постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про затвердження тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення незаконними. Окрім цього, Конституційним судом України було прийнято рішення від 13 червня 2019 року по справі № 1-17/2018 (5133/16), відповідно до якого визнані неконституційними частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII, але в зазначеному рішенні суду вказано, що дані положення втрачають чинність з 31 грудня 2019 року. Таким чином, на сьогодні вищевказані положення Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII чинні, а як наслідок, і постанови Національної комісії про затвердження тарифів на послуги з центрального водопостачання та центрального водовідведення. Крім того, позивач зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% pічних від простроченої суми. Таким чином, відповідачам нараховано 1243, 65 гривень – суми інфляційних витрат за час прострочення та 341,75 гривень — три проценти річних від простроченої суми.

05 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, яким зазначив, що він не згоден з твердженням позивача в відповіді на відзив, що здійснені ним оплати на рахунок КП «Харківводоканал» перевали перебіг позовної давності. Так, він дійсно сплатив 24 січня 2017 року – 400 гривень (200 гривень - водопостачання; 200 гривень – за водовідведення); 17 квітня 2018 року – 500 гривень за водопостачання; 19 червня 2018 року – 500 гривень (300 гривень - за водопостачання; 200 гривень - за водовідведення); 21 серпня 2018 року – 200 гривень (100 гривень за водопостачання; 100 гривень – за водовідведення); 16 жовтня 2018 року – 300 гривень (200 гривень за водопостачання; та 100 гривень – за водовідведення); 15 січня 2019 року – 300 гривень (150 гривень за водопостачання; 150 гривень – за водовідведення); 21 травня 2019 року – 500 гривень (300 гривень за водопостачання; 200 гривень – за водовідведення), отже разом на суму 2700 гривень. Однак, зазначені виплати не враховані в розрахунку позивача. Крім того, позивачем в позовній заяві не зазначено чому він пропустив строк позовної давності, встановлений нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Крім того, відповідач зазначає, що коли він вносив плату за водопостачання та водовідведення, то він не бажав оплачувати попередню заборгованість, так як її не визнавав. Відповідач вважає, що дата, яка проставлена в фіскальному чеку і є тим періодом (місяцем), за який він проводив оплату, тому це є підставою для застосування ч. 1 ст. 267 ЦК України (особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності) і підстави для переривання строку позовної давності в даному випадку відсутні. Прикладом правильної судової практики є piшення апеляційного суду Харківської області від 03 грудня 2014 року по справі № 2036/6058/2012 н/п 2036/6058/2012, в якому зазначено, що доказів, які б свідчили про визнання боргу за вказаний період часу матеріали справи не містять. Наявні квитанції про сплату послуг позивача не підтверджують визнання відповідачами такого боргу, оскільки в квитанціях вказано місяць за який провадяться сплати. Вказані квитанції не містять посилань на те, що відповідачі сплачуючи місячні платежі, також сплачують і виниклий у них борг. Подібне зазначено в ухвалі ВССУ від 03 квітня 2013 року по справі № 6-3355c13. Крім того, відповідач зазначає, що не визнає жодних боргів, які виникли до 03 вересня 2016 року, а тому звертає увагу на те, що вчинення боржником будь-яких дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку поза межами строку позовної давності не може тягти за собою його переривання, оскільки цей строк сплив у зв`язку з чим не міг перериватися, що також відповідає висновкам ухвали ВССУ від 11 лютого 2015 року по справі № 6-42505св 14. Отже, часткова оплата відповідачем комунальних послуг за водопостачання водовідведення не є підставою для переривання строку позовної давності. Крім того, в позовній заяві і в відповіді на відзив позивач посилається на «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила № 630), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, при цьому не наводячи повного тексту самої постанови. Відповідно до п. 8. Правил № 630, послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води і послуги з централізованого водовідведення надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір). Згідно ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з: індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Однак, такого договору КП «Харківводоканал» з відповідачем не укладав. Відповідно до п. 18 Правил № 650, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Пунктом 20 Правил № 630 визначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Відповідно до п. 29 Правил № 630, споживач має право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сімї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що за період з 2016 року по теперішній час його донька ОСОБА_2 , 1984 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично з ним не проживає, оскільки знаходиться на заробітках у іншій країні. Фактично відповідач мешкає один, та для своїх потреб використовує з крану дуже мало води, оскільки ту воду, що біжить з крану, пити неможливо, для приготування собі їжі воду бере з колодязя. В квартирі прилад обліку води - водомір відсутній. Згідно ст. 23 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право розробляти і подавати на затвердження уповноваженим тарифи на послуги центрального водопостачання і водовідведення з їх обґрунтуванням. 28 грудня 2016 року виконавчий комітетом Харківської міської ради Харківської області прийнято рішення «Про затвердження нормативів (норм) водоспоживання та водовідведення для населення у разі відсутності засобів обліку води» (набрало чинності 01.01.2017). але не надано жодного обгрунтування цифрам. По яким же критеріям розраховуються норми водоспоживання та водовідведення: по пропускній здатності труби чи по іншим критеріям. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти ти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, Харківською міською радою повністю проігноровано п.4 ч.1 ст.2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року зі змінами і доповненнями (надалі за текстом - Закон про ЖКП) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідно регіону та технічних можливостей. Жодним Законом України не передбачена можливість створення та діяльності єдиної комісії, яка здійснює державне регулювання і у сфері енергетики, і у сфері комунальних послуг. Із розрахунку суми заборгованості, наданого КП «Харківводоканал» вбачається, що відповідач витрачав у 2017 році по 16,00 куб.м. води та 23,2 куб.м. використовував води на водовідведення. Однак, керуючись додатком до зазначеного Харківської рішення міської ради, виникає питання: під яку норму споживання необхідно віднести відповідача, якщо 8,00 куб. м на споживання холодної води на одну особу ніде не вказано, і не вказано 11,6 куб. м на одну особу по нормам водовідведення. Також відповідач зазначає, що не зрозуміло чому за липень 2017 року на послуги водовідведення йому нараховано 16,465 куб. м; за вересень 2017 року – 16,480 куб.м., за жовтень 2017 року - 21,342 куб. м. Також, відповідач зазначає, що якщо постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинні та правомірні, то тарифи КП «Харківводоканал», що зазначені ним в розрахунку за 2019 рік, не відповідають вимогам постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09 квітня 2019 року №521, яка набрала чинності з 21 квітня 2019 року, в якій зазначено тарифи для споживача водопостачання — 10,21 гривень за 1 куб.м; за водовідведення – 5,22 гривень за 1 куб. м. Натомість в розрахунку позивача відображено тариф на водопостачання в квітні 2019 року 13,140 гривень за 1 куб. м; тариф на водовідведення в квітні 2019 року 6,696 гривень за 1 куб. м. Отже, зазначене вище дає підстави для обгрунтованого висновку, що позивач нарахував відповідачу до сплати вартість комунальних послуг згідно з тарифів, встановлених органом державної влади, існування якого не передбачено законами України, створення і наділення повноваженнями якого було здійснене всупереч Конституції України. Крім того, вартість комунальних послуг, яку позивач вимагає сплатити, нарахована ним необґрунтовано, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Для співвідношення доходу відповідача з розміром нарахованої до сплати суми (вартості комунальних послуг). Відповідач зазначає, що має мінімальний мізерний дохід в місяць і платив за зазначені комунальні послуги на ту суму, що дозволяв отриманий дохід. Відповідач не відмовляється від виконання обов`язків, покладених на нього законодавством як на споживача комунальних послуг, водночас вважає, що нарахування, підвищення та сплата вартості спожитих комунальних послуг повинні здійснюватися з урахуванням рівня його доходів, на підставі аргументованих тарифів, затверджених органом державної влади, створеним відповідно до законодавства України і наділеним повноваженнями на їх затвердження. У зв`язку з викладеним, відповідач просить у задоволенні позовної заяви частково відмовити, а саме в частині нарахованої суму, з урахуванням його платежів з 2017 року по 2019 рік в сумі 2700 гривень і фактичних обставин справи.

12 грудня 2019 року представником позивача до суду надано пояснення на заперечення відповідача, якими КП «Харківводоканал» вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і є лише міркуваннями відповідача виходячи з наступного. Відповідачем надано копії квитанцій про оплату за послуги центрального водопостачання та водовідведення, а саме: 21 січня 2017 року: про оплату за послуги центрального водопостачання - 200 гривень та центрального та водовідведення - 200 гривень; 17 квітня 2018 року про оплату за послуги центрального водопостачання -500 гривень; 19 червня 2018 року: про оплату за послуги центрального водопостачання - 300 гривень та центрального та водовідведення - 200 гривень; 21 серпня 2018 року: про оплату за послуги центрального водопостачання - 100 гривень та центрального та водовідведення - 100 гривень; 16 жовтня 2018 року: про оплату за послуги центрального водопостачання - 200 гривень та центрального та водовідведення - 100 гривень; 15 січня 2019 року: про оплату за послуги центрального водопостачання - 150 гривень та центрального та водовідведення - 150 гривень; 21 травня 2019 року: про оплату за послуги центрального водопостачання - 300 гривень та центрального та водовідведення - 200 гривень.

Відповідно до п.п. 17,18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно п. 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу». Таким чином, оскільки відповідачами було порушено порядок здійснення оплати послуг, то за їх особовим рахунком утворювалась заборгованість за попередні періоди. Нерегулярні оплати, які здійснювались, перевищували місячні нарахування. Оскільки віднесення оплати понад місячні нарахування неможливо здійснити на майбутній період (тобто період, який ще не настав), то КП «Харківводоканал» відносило переплату на попередні періоди, за які позивачем вже була надана послуга у повному об`ємі, але не була сплачена відповідачами. Оскільки споживач не вказував період за який здійснюється оплата, частина коштів була зарахована у рахунок попередньої заборгованості. КП «Харківводоканал” є єдиним у місті Харкові підприємством, надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для мешканців міста, які проживають у будинках комунальної власності. Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 № 1875-IV (в редакції, яка діяла до 01.05.2019 року) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (в редакції, яка діяла до 01.05.2019 року), споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. На виконання закону КП «Харківводоканал” було розроблено Договір надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на основі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та погодженого рекомендаційним роз`ясненням Харківського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України від 16.07.2009 р. за № 9. Підприємство щомісяця в кожній квитанції до сплати пропонує абонентам письмово укласти договір і зазначає адресу, номер телефону, за якими потрібно звернутись, та перелік документів, що необхідні. З боку позивача жодних дій, спрямованих на укладання письмового договору не було здійснено. Договір між сторонами все ж вважається укладеним, не приймаючи до уваги відсутність письмового договору, оскільки сторони певний час виконують конклюдентні дії, а саме, КП «Харківводоканал» зі свого боку надає послуги з водопостачання та водовідведення, а позивач в свою чергу приймає ці послуги. Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти поговір, ця дія є прийняттям пропозиції. Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли через безпосереднє користування послугами позивачем. Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України «Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства». Такі права та обов`язки виникли між КП «Харківводоканал» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адже вони є споживачами шляхом отримання ними житлово-комунальної послуги, як передбачає ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875 IV (в редакції, яка діяла до 01.05.2019 року) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за рахунковим. Таким чином, підприємство надавало споживачам послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а споживачі, в свою чергу, отримували надані їм послуги. У відповідачів існує зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які підтверджуються доказами по справі. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Згідно п. 23 «Правил місце реєстрації проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207 працівник органу реєстрації в день звернення особи або ї представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення. Підтвердженням факту проживання особи за конкретною адресою надано лише одному органу реєстрації місце проживання. Тобто в даному випадку законодавством чітко визначено порядок доказування факту проживання (не проживання) одного з відповідачів адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до підпункту 1 пункту 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) споживач має право на зменшення розміру оплати в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, який підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з реєстру територіальної громади міста Харків від 23.04.2019 р., а адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано та проживає дві особи, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, відповідач не надав доказів не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , тому доводи викладені у запереченні є необґрунтованими.

Представник позивача Лобач ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 судове засідання повторно не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про час дату та місце судового засідання була повідомлена своєчасно і належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області та з Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, а також довідкою Виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області №2622 від 23 квітня 2019.

За адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 . відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Тобто відповідачі є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал».

КП «Харківводоканал» надає відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідачі в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

У відповідності зі ст. ст. 67, 68 ЖК України, оплата за комунальні послуги стягується крім квартирної плати по затвердженим у встановленому законом порядку тарифам і повинна вчасно вноситися споживачем - наймачем і членами його родини, які на підставі ч.1 ст.64 ЖК України, користуються нарівні з наймачем всіма правами й несуть разом з ними солідарну майнову відповідальність по зобов`язаннях, що випливає з договору житлового наймання.

Норми водоспоживання та водовідведення та порядок розрахунків встановлені рішенням ХМР №256 від 09.04.1997 зі змінами відповідно до рішення ХМР № 1886 від 29.12.2000 та подальшими змінами рішенням ХМР від 20.09.2006 №721, які діяли до 01 січня 2017 року та втратили чинність на підставі рішенням ХМР від 28.12.2016 № 901.

Нормативи (норми) водоспоживання та водовідведення холодної та гарячої води на одну особу в житловому фонді м. Харкова, які застосовуються у разі відсутності засобів обліку водивстановлені рішенням ХМР від 28.12.2016 № 901.

Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, за відповідачами утворилась заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 4700,95 гривень - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2019 року, 5095,67 гривень - заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2009 року по 31 травня 2019 року,що підтверджується розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимогами статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

В ході судового розгляду відповідачами не заперечувався факт наявності заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

На час розгляду справи судом відповідачами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд також задовольняє позовні вимоги КП «Харківводоканал» про стягнення з відповідачів суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1243,65 гривень та суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 341,75 гривень, у відповідності розрахунків 3% і індексації по заборгованості за послуги (вода) та (каналізація) за період з 01 червня 2016 року по 31 травня 2019 року по особовому рахунку НОМЕР_1 , наданих КП «Харківводоканал» 21 листопада 2019 року.

Отже, загальна сума заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання і водовідведення, разом із інфляційними витратами та трьома процентами річних, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача складає 11382,02 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 , вважаючи, що позивач припустився помилки в розрахунках сум заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, в ході розгляду справи не надав альтернативного розрахунку такої заборгованості, не скористався своїм процесуальним правом щодо надання доказів на підтвердження неправильності наданого позивачем розрахунку заборгованості і взагалі не забажав скористатися будь-якими засобами захисту своїх інтересів і доведення обставин, на які він посилається у своєму відзиві на позов.

Доводи відповідача щодо завищених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, встановлених на законодавчому рівні, є безпідставними та такими, що не впливають на висновки суду. Позивачем надані достатні докази щодо нарахування зазначеної заборгованості за встановленими згідно діючого законодавства тарифами, відповідачем, як вже зазначалося вище, не надано жодних доказів щодо неправильності розрахунків заборгованості, наданих позивачем.

Також відповідачем не надані будь-які докази на підтвердження його доводів щодо непроживання другого відповідача – ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість матеріали справи містять докази про реєстрацію відповідача ОСОБА_2 за вказаною адресою, а тому остання є споживачем послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення і має солідарний з відповідачем ОСОБА_1 обов`язок нести витрати по сплаті таких послуг. В матеріалах справи також відсутні будь-які відомості щодо звернення відповідача ОСОБА_1 до позивача з вимогою щодо перерахунку заборгованості у зв`язку з фактичним непроживанням ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що на час розгляду справи у суді відповідачами не була погашена вказана сума заборгованості.

На час розгляду справи судом, відповідачами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Щодо вимоги відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Частиною 1 статті 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 264 КК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку та відповідно до ч. 3 вказаної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Такими діями, що свідчать про визнання відповідачами заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання є здійснення ними оплат за водопостачання у травні 2016 року, у грудні 2016 року, у березні 2018 року, у травні 2018 року, в період з липня 2018 року по вересень 2018 року, у грудні 2018 року та у квітні 2019 року, за водовідведення - в період з квітня 2009 року по березень 2013 року, у січні 2015 року, у березні 2016 року, у грудні 2016 року, у травні 2018 року, в період з липня 2018 року по вересень 2018 року, у грудні 2018 року та у квітні 2019 року.

З урахуванням зазначених обставин, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 13 вересня 2019 року, суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності для пред`явлення вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого водопостачання за період 01 травня 2016 року по 31 травня 2019 року, а також заборгованості за послуги з централізованого водовідведення за період 01 квітня 2009 року по 31 травня 2019 року не сплив.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2019 року Комунальному підприємству «Харківводоканал» було відстрочено сплату судового збору за подання до суду позовної заяви Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річнихдо ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривень - по 960,50 гривень з кожного.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, інфляційних витрат та трьох процентів річних задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 11382 (одинадцять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 02 (дві) копійки, з яких: 4700 (чотири тисячі сімсот) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2019 року; 5095 (п`ять тисяч дев`яносто п`ять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок - заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2009 року по 31 травня 2019 року; 1243 (одна тисяча двісті сорок три) гривні 65 (шістдесят п`ять) копійок - інфляційні витрати; 341 (триста сорок одна) гривні 75 (сімдесят п`ять) копійок – три проценти річних від простроченої суми боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок на користь держави, відповідно з кожного.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Комунальне підприємство «Харківводоканал», код ЄДРПОУ 03361715, МФО 351629, п/р НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», місцезнаходження: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, буд.2.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко