Ухвала суду № 89906676, 18.06.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/3575/20

ун. № 759/5593/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подане в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевський» про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Святошинського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевський» про визнання дій неправомірними. В позові, позивач просив визнати неправомірними дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевський» щодо нарахування ОСОБА_2 платежу «за використання фасаду для розміщення інформаційних показчиків» у розмірі 1000,00 грн на місяць за період з листопада 2019 по січень 2020 року, на загальну суму 3000,00 грн.

В подальшому, 17.06.2020 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Олевський» вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження доступу позивача, як споживача, до користування внутрішньо будинковими мережами, зокрема, мережами електропостачання, водопостачання та водовідведення, під час отримання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг: електропостачання, водопостачання та водовідведення. Заява обґрунтовується тим, що на думку позивач, з листопада 2019 відповідач почав безпідставно нараховувати платіж «за використання фасаду для розміщення інформаційних показчиків». В подальшому, відповідачем позивачу направлено лист з попередженням, що у разі не погашення заборгованості з вказаного платежу, відповідач обмежить позивача у доступі до користування внутрішньо будинковими мережами (електропостачання та водопостачання). 21.02.2020 відповідач припинив постачання до вказаного приміщення питної води, перекривши запорну арматуру, що знаходиться поза межами приміщення позивача. В подальшому, 13.03.2020 відновив доступ позивача до мереж центрального водопостачання на період офіційно оголошеного карантину. Позивач вказує, що обмеження водопостачання перешкоджає нормальному використанню вказаного приміщення за його цільовим призначенням, при цьому, він не має заборгованості з виплати інших безспірних платежів, а також, наголошує, що здає вказане приміщення в оренду і такі обмеження можуть завдати збитки позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались і у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Крім того, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що доводи заяви не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. У даному випадку предметом позовних вимог є правомірність нарахування позивачу певного виду платежу. При цьому зміст позовних вимог не охоплює питання надання комунальних послуг. Окрім того, листі відповідача, доданого до заяви, вказано, що обмеження у доступі до користування внутрішньо будинкових мереж відбувалось на виконання рішення загальних зборів відповідача, яке не є предметом позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разу невжиття таких заходів, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подане в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевський» про визнання дій неправомірними - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Войтенко