Рішення № 89906605, 18.05.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4095/20

пр. № 2-а/759/152/20

18 травня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Мурга Т.С.,

озглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чайківського відділення Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області, інспектора, старшого лейтенанта поліції батальйону 1, роти 2, патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Пуценка Максима В`ячеславовича про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в березні 2020 року звернувся до суду позовом до Чайківського відділення Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області, інспектора, старшого лейтенанта поліції батальйону 1, роти 2, патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Пуценка Максима В`ячеславовича про скасування постанови та просить визнати дії інспектора роти 2 батальйону 1 патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Пуценка М.В. незаконними, скасувати постанову серія ЕАК № 2159069 від 25 лютого 2020 року, якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністартивної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою інспектора роти 2 батальйону 1 патрульної поліції Пуценка М.В. в с. Чайки УПП в Київській області серія ЕАК № 2159069 від 25 лютого 2020 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 25.02.2020 року о 14.20 годині в с. Петропавлівська Борщагівка по вул. Соборна, 2, водій, будучи учасником ДТП, керував транспортним засобом «Chevrolet Silverado» К1500, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив вимоги п.п. 2.1. ґ ПДР України.

Позивач є учасником бойових дій, інспекторам патрульної поліції було пред`явлено посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 17.10.1996 року. Він вважає, що на нього як учасника бойових дій поширюється дія п. 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди проводить МТСБУ.

26.02.2020 у передбачений пп. 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк позивач звернувся до МТСБУ, надав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також усі необхідні відомості, на підставі чого МТСБУ заведена страхова справа № 66582 від 26.02.2020.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2020 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов. У відзиві на позов відповідач посилається на те, що відповідно до постанови, 25.02.2020 о 16 год. 23 хв. водій, ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП керував автомобілем «Chevrolet Silverado» К1500, н.з. НОМЕР_1 , на вул. Соборній, 2, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 2.1. ґ) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306. Внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціального технічного пристрою, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за№ 1408/27853) (далі - Інструкція).

Відповідач вказує на відсутність підстав для звільнення від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності позивача відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку, позивач керуючи автомобілем «Chevrolet Silverado» К1500 н.з. НОМЕР_1 був зобов`язаний дотримуватись положень ПДР, Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо наявності полісу (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Що стосується позовних вимог про визнання дій інспектора поліції протиправними, то вони не можуть підлягати задоволенню, оскільки контроль за дорожнім рухом, реагування на порушення водіями ПДР і складання постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху входить до службових обов`язків інспекторів патрульної поліції. Крім того, дії зі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх службових повноважень, наданих чинним законодавством і виконанням учасниками дорожнього руху ПДР, не дії інспектора, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов`язковий характер. Крім того, частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено вирішення судом питань про визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними чи протиправними.

Разом з тим, під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі та у межах встановлених Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП, положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні № 754/13572/16 від 26.09.2017.

Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Крім того позивач визнає факт, що він керував неналежним йому транспортним засобом «Chevrolet Silverado» К1500 н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Посилаючись на правомірність своїх дій та факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач просив суд в позову відмовити.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою інспектора роти 2 батальйону 1 патрульної поліції Пуценка М.В. в с. Чайки УПП в Київській області серія ЕАК № 2159069 від 25 лютого 2020 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 25.02.2020 року о 14.20 годині в с. Петропавлівська Борщагівка по вул. Соборна, 2, водій, будучи учасником ДТП, керував транспортним засобом «Chevrolet Silverado» К1500, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив вимоги п.п. 2.1. ґ ПДР України.

Позивач є учасником бойових дій, інспекторам патрульної поліції було пред`явлено посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 17.10.1996 року. Він вважає, що на нього як учасника бойових дій поширюється дія п. 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди проводить Моторне транспортне страхове бюро України.

26.02.2020 у передбачений пп. 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк позивач звернувся до МТСБУ, надав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також усі необхідні відомості, на підставі чого МТСБУ заведена страхова справа № 66582 від 26.02.2020.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9. ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 2.1. ґ) ГІДР).

Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод (пункт 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

У відповідності до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає випадки в яких поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи. До них відноситься, зокрема, якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо- транспортної пригоди, іншої надзвичайної події

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У цьому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Вказані положення кореспондуються з частиною 4 розділу І Інструкції.

Відповідно до частини 2 розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статей 249, 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито і за місцем його вчинення.

Інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.

Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення безпосередньо в присутності особи відносно якої розглядалася вказана адміністративна справа.

При застосуванні положень статті 276 КУпАП також слід враховувати зміни до норм КУпАП, які були внесені після прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та те, що рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, яке містить роз`яснення щодо застосування словосполучень використаних у нормах КУпАП «на місці» та «за місцем», прийнято також до набрання чинності цього Закону, тобто без врахування його положень.

Порядок розгляду адміністративної справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (складання інспектором Державтоінспекції протоколу про правопорушення, розгляд адміністративної справи на підставі цього протоколу уповноваженим органом - Управлінням Державтоінспекції та за результатами її розгляду винесення постанови цим органом) був змінений з урахуванням положень Закону України «Про Національну поліцію» та внесенням змін до КУпАП. Тобто, на теперішній час, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається, саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальне звання), а не Управління патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.

Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП здійснена Відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем розташування БПП в селі Чайки УГІП у Київській області ДПП чи УПП у Київській області ДПП (які не мають повноважень здійснювати розгляд адміністративних справ та виносити відповідні постанови).

Наведені твердження також узгоджуються з висновками судів апеляційної та касаційної інстанції, які були викладені у постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 753/17124/16, від 26.10.2017 у справі № 759/4504/17 та ухвалах від 19.09.2017 у справі № 759/12872/16-а, від 25.10.2017 у справі № 752/16490/17 та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28.12.2016 у справі № 750/8192/16-а та від 11.07.2017 у справі № 760/11627/16-а.

Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України (№1-6/2014, 7-рп/2014) від 23.12.2014 року щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Конституційний Суд України вважає, що згідно 5 пунктом 13.1 статті 13 Закону транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).

Підставою для керування позивачем автомобілем «Chevrolet Silverado» К1500 н.з. НОМЕР_1 при зверненні до органів Національної поліції України вказується довіреність видана на нього ТОВ «ВЕЛАВТО». Проте зі змісту вказаної довіреності неможливо встановити таке право, адже ТОВ «ВЕЛАВТО» надало ОСОБА_1 право, мовою оригіналу: «...бути представником товариства з обмеженою відповідальністю «Велавто», управляти та представляти мої інтереси в органах Національної поліції, органах страхування, комісійних магазинах, комісійних майданчиках, а також в рекламних цілях для продажу даного транспортного засобу: автомобіля марки «Chevrolet Silverado» К1500, державний тимчасовий номерний знак НОМЕР_1 , вантажний пікап, кузов № НОМЕР_4 , технічний паспорт НОМЕР_5 . колір чорний, рік випуску 2011...». Вказана довіреність не надає позивачу право володіння вказаним автомобілем.

Варто зазначити, що довіреність на керування транспортним засобом відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 5 липня 2011 року N 3565-УІ виключено з переліку правових підстав, які підтверджують, що особа с законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу.

Враховуючи вищезазначене, відсутність підстав для звільнення від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку, Позивач керуючи автомобілем «Chevrolet Silverado» К1500 н.з. НОМЕР_1 був зобов`язаний дотримуватись положень ПДР, Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо наявності полісу (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (пункт 21.4 статті 21 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Що стосується позовних вимог про визнання дій інспектора поліції протиправними, то вони не можуть підлягати задоволенню, оскільки контроль за дорожнім рухом, реагування на порушення водіями ПДР і складання постанов у справах про адміністративні

правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху входить до службових обов`язків інспекторів патрульної поліції. Крім того, дії зі складання постанови по справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх службових повноважень, наданих чинним законодавством і виконанням учасниками дорожнього руху ПДР, не дії інспектора, а його рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення породжує для позивача певні правові наслідки і має обов`язковий характер. Крім того, частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено вирішення судом питань про визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними чи протиправними.

Разом з тим, необхідно зауважити, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі та у межах встановлених Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП, положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні № 754/13572/16 від 26.09.2017.

Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Крім тою, позивач визнає факт, що він керував неналежним йому транспортним засобом «Chevrolet Silverado» К1500 н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи. їх представників.

Відтак, твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Європейський суд з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказав, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до частини 2 статті 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху, отже, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено права позивача.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.126 КУпАП.

За таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 121, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чайківського відділення Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області, інспектора, старшого лейтенанта поліції батальйону 1, роти 2, патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Пуценка Максима В`ячеславовича про скасування постанови - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Журибеда