Рішення № 89905739, 10.03.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/352/20

Провадження № 2/752/3869/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.03.2020 року суддя Голосіївського районного суду м.Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.09.1993 позивачу на підставі № 616 Виконавчим комітетом було видано ордер № 12303 на жиле приміщення, яким надано право на заняття кімнати за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.11.2018 за вказаною адресою зареєстровано дві особи позивач та відповідач. Відповідач не проживає за даною адресою з січня 2005, не цікавиться житловою прощею, не сплачує комунальні послуги, чим спричиняє незручності для позивача, зокрема наявність його реєстрації впливає на вартість комунальних послуг, оскільки останні згідно норм чинного законодавства розраховуються з розрахунку на кількість зареєстрованих осіб. Посилаючись на викладені обставини позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2020, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач з моменту відкриття провадження з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що даний позов повністю визнає та не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову, також просить провести розгляд справи за його відсутності.

В зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 16.09.1993 ОСОБА_1 на підставі рішення № 616 Виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів було видано ордер № 12303 на жиле приміщення, яким надано право на заняття кімнати, житловою площею 18,58 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97, відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Встановлено, що відповідно до відповіді Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.11.2018, за вказаною адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.11.1993 року, та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.11.1993 року.

Згідно ст. 150 ЖК України, а також відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач фактично в квартирі не проживає, а позивач, в свою чергу, є законним власником житлового приміщення, а ткож те, що відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає, що позовна вимога про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою є законною, обґрунтованою та доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України, передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов`язання Управління державної казначейської служби України у м. Києві, сплачений судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., внесений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) згідно з квитанцією від 03 січня 2020 року № 0.0.1572066818.1 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , отримувач УК у Голосіївському районі/Голосіївський район/ 38039757, отримувач Казначейство України.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя Ю.Ю. Мазур