Ухвала суду № 89905376, 18.06.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

703/3974/19

1-кп/707/135/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії:

головуючого Тептюка Є.П.

суддів Соколишиної Л.Б.

Суходольського О.М.

за участю секретаря Федорової Л.С.

прокурора Кривенко Є.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Яременка С.Г., Гнатюк Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 12018250230000846 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою з тих підстав, що перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу обвинувачений, розуміючи тяжкість покарання за вчинене, вживатиме заходів для переховування від суду, оскільки на досудовому слідстві вже переховувався від правоохоронних органів і перебував у розшуку. На даний час не допитані ключові свідки, вплив на яких може здійснювати обвинувачений.

Захисники та обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, проте 25.11.2019 року подала через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, підтримання цивільного позову, з проханням призначити обвинуваченому максимальну міру покарання.

У порядку ст. 325 КПК України, вирішено питання про можливість проведення даного судового засідання без потерпілої, так як з урахуванням думки учасників судового провадження, є можливим за її відсутності вирішити питання щодо зміни, продовження чи скасування міри запобіжного заходу обвинуваченому.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наступних підстав.

ст. 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Для оцінки існуючих або можливих ризиків того, що обвинувачений перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього обов`язки, або вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд оцінює особу обвинуваченого:

Так, ОСОБА_1 є не працюючим, не одруженим, за даними слідства має малолітнього сина, однак не підтверджено, що утримує його самостійно, у зв`язку з чим можливо зробити висновок, про те, що ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, які були б стримуючим засобом від можливої протиправної поведінки, та ухилення від явки особи до суду.

ОСОБА_1 не має власного житла, а тому відповідно не має «зв`язку» з житлом, тобто з місцем де він постійно проживає/перебуває і де його можливо знайти.

Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочинів, ухилення від явки до суду, продовження вчинення злочину.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, що збільшує ймовірність ризику переховування особи від суду. (У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту).

Згідно п. 152 рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Подовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше — попри презумпцію не винуватості, — ніж правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W ОСОБА_3 v. Switzerland) від 26 січня 1993 року, серія A, № 254%A, с. 15, п. 30).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, який пов`язаний з умисним позбавленням життя іншої особи, і дане діяння становить підвищену суспільну небезпеку, колегія суддів погоджується з положеннями, що викладені у рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Харченко проти України», а саме що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес , який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що тимчасова ізоляція ОСОБА_1 від суспільства є цілком виправданою мірою, і насамперед превентивною, оскільки окрім захисту прав і інтересів обвинуваченого, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому, і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зокрема менш сувора міра запобіжного заходу аніж тримання особи під вартою, як то домашній арешт, є недоцільною у даній справі, оскільки обвинувачений не має власного житла, де б міг відбувати домашній арешт, а також стабільного доходу, для забезпечення достатніх умов задля існування ізольовано.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України,-

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб - задовольнити.

Продовжити раніше обраний відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 17 серпня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та надіслати на адресу ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області у строки, встановлені чинним КПК України.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя Є.П.Тептюк

Судді: О.М.Суходольський

Л.Б.Соколишина