Рішення № 89905286, 17.06.2020, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1670/20

2/705/1664/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області, в складі:

головуючої - судді Гудзенко В.Л.

секретаря судового засідання Юрченко А.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ладижинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Ладижинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у 1985 році їхній батько ОСОБА_3 в с. Ладижинка Уманського району Черкаської області купив Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним витягом від 10.04.2019 Протоколу № 2 засідання правління колгоспу ім.. Пархоменка від 28.02.1985. В даному протоколі зазначено, що ОСОБА_3 надано дозвіл на купівлю Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Однак у всіх документах за ним рахується Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Ладижинської сільської ради від 16.03.2020 № 318 в селі Ладижинка до 1996 року нумерація будинків взагалі була відсутня. Незважаючи на зазначену розбіжність в нумерації, це один і той же будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.11.2009. Після смерті батька у вставлені законом строки позивачі звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , як його діти. Інші особи, які мали право на спадкування - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовились на користь позивача ОСОБА_2 , а тому спору про майно немає. 28.02.2020 приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/8 часток ОСОБА_1 та 3/8 часток ОСОБА_2 у праві власності на Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що їй не були подані правовстановлюючі документи на вищевказаний будинок. Правовстановлюючі документи на будинок не були подані позивачами в зв`язку з їх відсутністю у покійного батька. Житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно технічної документації був збудований в 1955 році, а господарські споруди (гараж, сарай, літня кухня, погріб) на протязі 1962-1986 років. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.07.2012 № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»). У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (чинна на даний час) роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. З введенням у дію із 15.04.1991 Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до ст. 100 ЦК УРСР (в редакції на час купівлі будинку), в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його), (ст. 101 ЦК УРСР в редакції на час купівлі будинку). Тобто, на момент купівлі ОСОБА_3 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , окремих дій, на підтвердження права власності на нього, законодавець не вимагав. Таким чином у випадку невизнання за позивачами права власності на вказані частки житлового будинку в порядку спадкування за законом, спадщина буде визнана відумерлою та перейде у власність територіальної громади Ладижинської сільської ради, що у свою чергу порушить їхні права та законні інтереси.Тому просять суд, визнати за ними, ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/8 частку в 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 59,6 кв.м., житловою - 28,8 кв.м., разом з погосподарськими спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на 3/8 частки в 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 59,6 кв.м., житловою - 28,8 кв.м., разом з погосподарськими спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача Ладижинської сільської ради в підготовче засідання не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника сільської ради за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.27).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми покійного ОСОБА_3 , що підтверджується: Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 ; Свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_6 та Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , відповідно до якого після реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_7 , ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Згідно архівного витягу від 10.04.2019 № 04-05/196 Протоколу № 2 засідання правління колгоспу ім.. Пархоменка с. Ладижинка Уманського району Черкаської області від 28.02.1985 року ОСОБА_9 надано дозвіл на купівлю Ѕ частки жилого будинку по АДРЕСА_2 згідно рішення райвиконкому балансовою вартістю 5000 крб. Підстава: ф.93, оп.1, спр. 91, арк. 8, 13.

Відповідно до довідки архівного сектору Уманської РДА від 10.10.2019 № 04-05/606 в рішеннях сесій та виконкому Ладижинської сільської ради за 1990-200 роки рішень щодо присвоєння назв вулиць, присвоєння (перенумерування) номерів будинків, крім рішення виконкому від 13.06.1995 № 30 «Про надання назв вулицям та номерацій будинкам нового житлового мікрорайону» не виявлено.

Згідно довідки Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, в погосподарських книгах Ладижинської сільської ради до 1996 року нумерація житлових будинків не зазначена.

Відповідно до погосподарської книги № 8 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , місце проживання ОСОБА_3 записано - АДРЕСА_3 . Аналогічні записи зроблені в погосподарських книгах: № 7 за 2001-2005 роки (особовий рахунок № НОМЕР_10 ), № НОМЕР_11 за 2006-2010 роки (особовий рахунок № НОМЕР_12 ), № НОМЕР_13 за 2011-2015 роки (номер об`єкта по господарського обліку 06301), № 20 за 2016-2020 роки (номер об`єкта по господарського обліку 06311).

Згідно довідки Ладижинської сільської ради № 173 від 12.02.2020 та № 287 від 11.03.2020 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований в АДРЕСА_3 разом з дружиною ОСОБА_5 , 1952 р.н. та сином ОСОБА_1 , 1976 р.н. На день його смерті в селі Ладижинка Уманського району Черкаської області залишився житловий будинок АДРЕСА_4 Ѕ частина якого рахується за померлим в погосподарській книзі № 20, особовий рахунок 0631-1.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.04.2010 № 23573129 після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 108/2010.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_14 від 05.09.2012, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2, 9521 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_14 від 05.09.2012, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,9840 га цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджує факт прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.02.2020 року винесеної приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Востриковою О.І. гр. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований: АДРЕСА_4 , який залишився після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами (а.с.23). У вказаній постанові зазначено, що спадкоємцем, який прийняв спадщину згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України є син ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.02.2020 року винесеної приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Востриковою О.І. гр. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 часткок у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований: АДРЕСА_4 , який залишився після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами (а.с.23). У вказаній постанові зазначено, що спадкоємцем, який прийняв спадщину згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України є син ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців), до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду (роз`яснення Вищого Спеціалізованого Суду України № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»)

У силу вимог ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

14.01.2019 року ОСОБА_5 було видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4 .

Як вбачається із технічного паспорту, житловий будинок АДРЕСА_5 (а.с.45 характеристика будинку, господарських будівель та споруд) був побудований у 1955 році, а господарські споруди (гараж, сарай, літня кухня, погріб) на протязі 1962-1986 років.

Встановлено, що будівництво будинку було завершено до 1955 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом в редакції 2003 року. Тому, враховуючи те, що відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, то для врегулювання даного спору слід керуватися нормами, що діяли на момент завершення будівництва, тобто ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Ст. 100 ЦК УРСР 1963 року визначала, що громадяни могли мати у власності житловий будинок. Норми ЦК УРСР в редакції 1963 року не передбачали обов`язкову державну реєстрацію нерухомого майна.

До введення в дію Закону України "Про власність" та Цивільного кодексу України в редакції 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не являються, так як будувалися і реєструвалися згідно з діючим на той час законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, і зареєстроване в Мін`юсті 18.02.2002 року за №157/6445.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Постановою КМУ від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва.

Таким чином, станом на момент закінчення будівництва житлового будинку, зокрема станом на 1955 рік, чинним законодавством не була передбачена процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1961 року, що діяла на момент завершення будівництва, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ. Записи в по господарських книгах сільських рад визнавалися в якості актів органів влади, що підтверджують право власності.

Згідно довідки Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 12.02.2020 (а.с.25) вбачається, що відповідно до запису в погосподарській книзі № 20, особовий рахунок № НОМЕР_15 за ОСОБА_3 рахується Ѕ частина житлового будинку в АДРЕСА_4 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці приблизно плошею 0,19 га, що не приватизована, яка надана рішенням сільської ради № 18-2 від 22.12.2000.

Слід врахувати, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту та застосовується лише якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Вирішуючи питання щодо визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування судом оцінюються в сукупності з іншими доказами копія технічного паспорту на будинок від 14.01.2019 року, довідка Ладижинської сільської ради від 12.02.2020 року про належність будинку ОСОБА_3 згідно даних записів погосподарської книги № 20.

Враховуючи, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації, відсутність належно оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно у померлого спадкодавця унеможливлює спадкоємцям - позивачам по справі оформити свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81,82, 200, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 182, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1269 ЦК України, суд

В И Р І ШИ В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ладижинської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 право власності на 1/8 частку в 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_4 ,загальною площею 59,6 кв.м., житловою - 28,8 кв.м., разом з відповідною частиною погосподарських споруд, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 право власності на 3/8 часток в 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_4 ,загальною площею 59,6 кв.м., житловою - 28,8 кв.м., разом з відповідною частиною погосподарських споруд, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий В.Л. Гудзенко