Рішення № 8990353, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/409.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП»

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 94953,65 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Проценко Р.В.

Від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні 02.03.10 р. перерви.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 94953,65 грн. та про виселення відповідача з займаного за договором оренди від 19.03.09р. приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. порушено провадження у справі.

01.02.10р. від Позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли Заява про збільшення позовних вимог та Довідка від 01.02.10р. (фактично - розгорнутий розрахунок позовних вимог).

Відповідно до цього розгорнутого розрахунку позовних вимог (Довідка від 01.02.10р.), Позивач просить стягнути з Відповідача:

- 56 500,00 грн. основної заборгованості;

- 2 633,08 грн. інфляційних;

- 7 581,67 грн. пені;

- 97 134,00 грн. неустойки;

02.02.10р. від Відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням Довідки від 01.02.10р. (фактично - розгорнутого розрахунку позовних вимог).

Представники Відповідача у судових зсіданнях заперечували проти позову, з підстав, наведених у відзиві.

У відзиві також відповідачем заявлялось клопотання викликати до суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відібрати пояснення щодо передачі 50 000,00 грн. від ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 та відносно відсутності зазначених коштів в оплаті по орендній платі по договору оренди № б/н від 19.03.2009р.

Відповідно до ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є посадовими особами або працівниками позивача; позивач також документально та у наданих письмових поясненнях заперечує цей факт.

Враховуючи вищенаведене, судом залишається без задоволення викладене у відзиві клопотання відповідача про виклик у судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В судовому засіданні 02.03.10р. судом, за згодою присутніх представників сторін, було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву на 09.03.10р.

Присутні представники сторін завчасно та належним чином повідомлені судом про оголошення перерви на 09.03.10р. а саме в судовому засіданні 02.03.10р. присутнім представникам сторін було оголошено про закінчення розгляду справи по суті, та за їх згодою, оголошено перерву в судовому засіданні для на 09.03.10р., про що зроблено відповідний запис в протоколі судового засікання від 02.03.10р. та про що представники сторін розписалися в Розписці про оголошення перерви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП»(надалі Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення Б/Н (надалі Договір), відповідно до якого, Орендарю було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення № 10 загальною площею 185,1 м кв., що знаходяться на 1 (першому) поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2

Строк дії Договору сторонами встановлено до 19 березня 2010 року.

Орендна плата за умовами Договору становить 16 000,00 грн. на місяць.

Доказом факту передачі приміщень Позивачем Відповідачу, є акт приймання-передачі нежитлових приміщень, укладений між Позивачем та Відповідачем 19.03.2009р., відповідно до акту передані нежитлові приміщення знаходились в належному технічному стані, придатному для використання за призначенням згідно з умовами Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця за який здійснюється оплата, на підставі, виставлених Орендодавцем, рахунків, шляхом перерахування Орендарем суми у національній валюті України. При затриманні виставлення Орендодавцем рахунку сплата орендної плати не відстрочується. Пунктом 4.3.2. Договору встановлене зобов'язання орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату на умовах, зазначених у Договорі.

На виконання п. 3.3. Договору Позивачем було надано Відповідачу наступні рахунки: № СФ-2 від 19.03.2009 р. на загальну суму 6 709,68 грн.; № СФ-3 від 06.04.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; № СФ-4 від 05.05.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; №СФ-5 від 04.06.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; № СФ-6 від 03.07.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; № СФ-7 від 04.08.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; № СФ-8 від 01.09.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; СФ-9 від 02.10.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.; СФ-10 від 02.11.2009 р. на загальну суму 16 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що позивачем рахунки виставлялися не вчасно, про що зокрема свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії рахунків направлених Відповідачу лише перед поданням позовної заяви, що є порушенням п. 3.3. Договору оренди, однак, Відповідач, не маючи рахунків позивача, хоча й частково, проте сплачував орендну плату.

Проте, пунктом 3.3. Договору встановлено, що розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця за який здійснюється оплата і при затриманні виставлених рахунків сплата орендної плати не відстрочується. Таким чином згідно умов Договору при затриманні рахунку зі стати орендної плати, сплата орендної плати не відстрочується і Орендар (Відповідач) зобов'язаний не чекаючи на отримання рахунку від Орендодавця сплачувати орендну плату у встановлений Договором строк - не пізніше 25-го числа місяця за який здійснюється оплата.

На підтвердження факту надання послуг з оренди між Позивачем та Відповідачем було складено акти здачі-прийняття робіт надання послуг: № 1 від 31.03.2009 р. за надання послуг з оренди у березні 2009 р. на загальну суму: 6 709,09 грн.; № 8 від 30.04.2009 р. за надання послуг з оренди у квітні 2009 р. на загальну суму: 16 000,00 грн.; № 9 від 29.05.2009 р. за надання послуг з оренди у травні 2009 р. на загальну суму: 16 000,00 грн.; № 13 від 30.06.2009 р. за надання послуг з оренди у червні 2009 р. на загальну суму: 16 000,00 грн.; № 14 від 30.07.2009 р. за надання послуг з оренди у липні 2009 р. на загальну суму: 16 000,00 грн.; № ОУ-0000015 від 31.08.2009 р. за надання послуг з оренди у серпні 2009 р. на загальну суму: 16 000,00 грн.; № ОУ-0000016 від 30.09.2009 р. за надання послуг з оренди у вересні 2009р. на загальну суму: 16 000,00 грн.; № ОУ-0000017 від 31.10.2009 р. за надання послуг з оренди у жовтні 2009 р. на загальну суму: 16 000,00 грн.

Загалом Позивачем було надано послуг з оренди Відповідачу на загальну суму: 118 709,68 грн.

Відповідачем було сплачено Позивачу за надані послуги з оренди по Договору 62 209,68 грн., що підтверджується наданими сторонами банківськими виписками та платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

Відповідач зазначає, що між сторонами Договору постійно велася листування, щодо зменшення та розстрочення орендної плати, однак, всі листи, які направлялися на адресу Позивача зазначену в Договорі поверталися з вказівкою «організація не знаходиться», що є прямим порушенням п. 5.6. Договору.

Відповідачем до відзиву дійсно додано один конверт, адресований на адресу Позивача, на якому зазначено що «організація не знаходиться». Позивач також підтверджує, що він незадовго до подання позову він переїхав за іншою адресою.

Проте Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості звязатися з Позивачем іншими засобами звязку, окрім пошти (наприклад телефонний звязок, тощо), також Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості звернутися до офіційних державних органів статистики та реєстрації, для отримання інформації про місцезнаходження Позивача, якщо у відповідача виникли проблеми зі звязком з Позивачем.

В матеріалах справи також відсутні докази, що сторони дійшли згоди змінити розмір орендної плати по Договору, або що розмір орендної плати було змінено на вимогу однієї зі сторін в примусовому порядку (на підставі рішення суду, тощо.).

Враховуючи вищенаведене, орендна плата за умовами Договору становить 16 000,00 грн. на місяць.

Відповідач також зазначає, що після отримання претензії від Позивача 05.10.09р., ним було передано суму в розмірі 50 000,00 грн. фізичній особі ОСОБА_4 з метою сплати заборгованості по орендній платі, однак останнім зазначена сума коштів була передана фізичній особі ОСОБА_5, як одному з засновників Позивача. І тому Відповідач вважає, що з липня по листопад заборгованість Відповідача перед Позивачем складала: 118 709,68 - 62 209,68 - 50 000,00 = 6 500,00 грн.

Проте фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодним чином не відносяться до Позивача, не є працівниками товариства Позивача, його посадовими чи службовими особами; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не входять до складу учасників Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЕН ГРУП», оскільки учасниками товариства відповідно до Статуту є ЗАТ «ТРАНС ІНДУСТРІЯ»та ф.о. ОСОБА_8.

Враховуючи вищенаведене, судом було залишено без задоволення викладене у відзиві клопотання відповідача про виклик у судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5; а також судом визнаються необґрунтованими посилання Відповідача на передачу коштів Позивачу через фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі відповідно до Довідки від 01.02.10р. (фактично - розгорнутий розрахунок позовних вимог) становить 56500 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості - 56500 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати за Договором в розмірі 56500 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем у Довідці від 01.02.10р. (фактично - розгорнутий розрахунок позовних вимог) у розмірі 7581,67 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 5.4 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати згідно Довідки від 01.02.10р. (фактично - розгорнутий розрахунок позовних вимог) - 7581,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок втрат від інфляції, наведений в Довідці від 01.02.10р. (фактично - розгорнутий розрахунок позовних вимог), згідно якого сума інфляційних складає 2 633,08 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми втрат від інфляції 2 633,08 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми втрат від інфляції в розмірі 2 633,08 грн.

Відповідно до ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до п. 5.5 Договору, у випадку несплати орендних платежів та інших обовязкових платежів за цим Договором впродовж більш ніж 60 календарних днів, Орендодавець має право достроково розірвати цей Договір.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Претензією від 02.10.09р. Позивач повідомив Відповідача, що через значну заборгованість по сплаті орендних платежів за Договором, він розриває Договір та відмовляється надавати Відповідачу послуги з оренди, в звязку з чим вимагає від Відповідача звільнити займане за Договором приміщення в строк до 31.10.09р., та попереджає про нарахування неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведену претензію Відповідачем отримано 05.10.09р., що також підтверджується самим відповідачем у наданому суду письмовому відзиві. Таким чином, Договір є розірваним з 05.10.09р. та Відповідач зобовязаний звільнити орендоване раніше за Договором приміщення.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Цивільним кодексом України, статтею 785, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, після розірвання Договору, Відповідач, всупереч вимогам закону та умовам Договору, орендоване ним за Договором приміщення не звільнив та Позивачу не повернув; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про примусове виселення Відповідача з займаного за Договором приміщення.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 97134 грн. неустойки за неповернення орендованого за Договором приміщення у відповідності до ст. 785 ЦК України та згідно періоду і порядку нарахування, зазначених в Довідці від 01.02.10р. (фактично в розгорнутому розрахунку позовних вимог).

Суд погоджується з розрахунком Позивача, у відповідності до якого розмір неустойки, що її повинен сплатити Відповідач у відповідності до ст. 785 ЦК України складає 97134 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми неустойки 97134 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України в розмірі 97134 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; позивачу повертається з Державного Бюджету України 51 (пятдесят одна) грн. 51 коп. надлишково сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою. відповідальністю «Еден Груп»(м. Київ, Народного Ополчення, 1; код ЄДРПОУ 35920378) 56500 (пятдесят шість тисяч пятсот) грн. основної заборгованості, 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 08 коп. інфляційних, 7581 (сім тисяч пятсот вісімдесят одна) грн. 67 коп. пені, 97134 (девяносто сім тисяч сто тридцять чотири) грн. неустойки, 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 49 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення за №10 (десять) загальною площею 185,1 м.кв., що знаходиться на першому поверсі нежитлової будівлі площею 7929,30 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та складає 2/100 частини цієї нежитлової будівлі.

Повернути на підставі даного рішення Товариству з обмеженою. відповідальністю «Еден Груп»(м. Київ, Народного Ополчення, 1; код ЄДРПОУ 35920378) з Державного Бюджету України 51 (пятдесят одна) грн. 51 коп. надлишково сплаченого державного мита. Оригінал платіжного доручення № 71 від 28.01.10р. залишається в матеріалах справи №2/4.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 22.03.2010р.